У Хмельницькому попрощались із двома бійцями: Ігорем Борітою та Олександром Іваніцьким

Фото героїв: МТРК "Місто".

•  Ігор Боріта загинув у Краматорському районі Донецької області.
• Олександр Іваніцький поліг на Покровському напрямку.

У Хмельницькому сьогодні, 5 листопада, провели в останню земну дорогу загиблих на війні захисників – Ігора Боріту та Олександра Іваніцького.

Історії героїв розповіли у МТРК «Місто».

Ігор Боріта



0 0

Боріта Ігор Валентинович народився 13 травня 1973 року. Чоловік став на захист України добровольцем відразу після початку повномасштабного вторгнення. Служив у Повітряних Силах України.

«Почалась війна – він «рвався» служити, одним із перших побіг у військомат. Він патріот. Він такий веселий був, постійно жартував. Я знаю Катюшку він дуже любив – це його донечка», – розповіла про полеглого героя його кума Наталія

«Він був дійсно справжнім патріотом. Зарекомендував себе з позитивної сторони. У 23-му році він виконував бойові завдання у складі різних військових частин. Приїхав сюди, відбув відпустку та попросився на чергову ротацію для виконання бойових завдань», – поділився із журналістами спогадами побратим Ігора з позивним «Пастир».

30 жовтня 24-го року в селі Новодмитрівка Донецької області під час евакувації свого побратима захисник отримав поранення, несумісне з життям. Герою навіки буде 51 рік. Поховали Ігоря Боріту на Алеї Слави.

Олександр Іваніцький



0 0

Іваніцький Олександр Миколайович народився 18 грудня 1975 року. Чоловік родом із села Манилівка Чорноострівської громади. Працював на одній із місцевих АЗС. До війська його призвали влітку минулого року. Служив у 68-мій окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша.

«Проживали ми на одній вулиці, разом провели дитинство, разом ходили в школу і разом вчилися в ПТУ – він на столяра, я на штукатура. В нього життя було не дуже таке легке – рано сиротою остався. Це був мій найкращий товариш», – розповів про захисника його друг Юрій.

«Дуже добра, світла людина була, позитивна, щира. Він починав з молодшого оператора (АЗС), заправляв машини, потім був оператором, пізніше майстром. Він з роботи пішов зразу, можна сказати, у військо. Працював на роботі – на блокпосту на Давидківському перехресті дали йому повістку. Він пішов, казав: «якщо не ми, то хто піде? А якщо вони сюди прийдуть», поділився спогадами Руслан, колега героя.

Тривалий час Олександр Іваніцький він вважався зниклим безвісти. Тепер стало відомо, що боєць загинув 5 квітня на Покровському напрямку.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.