У Хмельницькому попрощались із героєм Андрієм Галкіним

- На Харківщині захисник потрапив під мінометний обстріл і отримав важке поранення.
- Його хворе серце не витримало наркозу.
- Андрію Галкіну був 51 рік.
Сьогодні, 7 жовтня, у Хмельницькому попрощалися із 51-річним героєм Андрієм Галкіним.
Його історією поділились у МТРК «Місто».
Галкін Андрій Анатолійович народився 16 вересня 1973 року. Він родом з Донецька. У 2014-му чоловік приїхав у Хмельницький. Працював на будівництві, згодом на цегельному заводі. Також був вчителем недільної школи.
У червні 2024-го Андрія Галкіна призвали до війська. Захисник пройшов навчання і після вишколу служив у Краматорському прикордонному загоні, що на Донеччині. Згодом воював на Харківщині. Під час бою він отримав важке вибухове поранення поблизу Вовчанська Харківської області.
«Завжди міг підтримати, завжди міг пожартувати. Він мріяв довго жити. Дуже любив життя», – поділилась спогадами про полеглого Андрія Галкіна його знайома, Зоя.
«Він був вчителем недільної школи в протестантській церкві. Опікувався дітьми, які приходили в церкву на недільне зібрання. Величезне серце, яке любило дітей любило Україну», – сказав про бійця пастор-капелан, член Духовної ради Хмельницького Андрій Андрійчук.
«В нього було дуже багато планів, мрій. Казав:
«Я в новій формі приїду у відпустку, і ми десь поїдемо з тобою на кілька днів».
Був творчою людиною, трудолюбивий. Працював в основному на будівництві, пізніше на цегельному заводі. Звідти його призвали в червні. Кілька місяців прослужив і потрапив під мінометний обстріл. Осколки попали йому в ногу і в живіт. В Андрія була вроджена вада серця. І так вийшло, що серце не витримало. Після наркозу він не проснувся», – розповіла про героя його дружина Людмила
Серце захисника зупинилося 30 вересня у шпиталі. Йому був 51 рік. В Андрія Галкіна залишилися дружина, мати, троє братів і сестра. Поховали героя на Алеї Слави у Раковому.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
Дякуємо, що прочитали. Підтримайте автора та редакцію Всім.юа гривнею

Дякуємо за вашу підтримку!
Війна змінила багато всього, але не нашу мету — розповідати правду, яка важлива сьогодні, як ніколи.
Ваша допомога — це не просто фінансова підтримка. Це ваша довіра, яка дає нам сили. Завдяки вам ми створюємо якісні статті, запускаємо нові проєкти та досліджуємо важливі теми.
Ми залишаємося незалежними, щоб служити тільки вам — нашим читачам. Адже журналістика, яка працює для читачів, — це єдиний шлях до правди.
Кожен ваш донат — це крок до розвитку нашої редакції та збереження свободи слова. Дякуємо, що ви з нами! Разом ми робимо важливу справу для Хмельницького та України.
Галина Вацлавик
Лілія Ребрина
Любов Гринчук
Заенц Надежда