У Хмельницькому попрощалися із Героями, тіла яких чекали понад три роки

• Віктору Сідоруку було 51 рік. Андрію Шестакову — 53.
• Військові загинули у бою на Донеччині 11 травня 2022 року.

Рідні чекали на повернення тіл понад три роки. У Хмельницькому попрощалися із Героями Віктором Сідоруком та Андрієм Шестаковим. Про це повідомили у ТРК "Місто".

Чоловіки стали на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. Вони служили у складі 106-ї окремої бригади територіальної оборони. Загинули разом у бою на Донеччині 11 травня 2022 року. За спогадами побратимів, разом із ними у бій вступили ще понад десять військових. Працював снайпер ворога, більшість бійців загинули.

Віктору Сідоруку було 51 рік. Андрію Шестакову — 53.

«Любив життя, любив людей». Яким був Віктор Сідорук

Спочатку Віктора вважали безвісти зниклим. 15 травня 2022 року сину зателефонували з фронту та повідомили про загибель батька.

Лише 17 січня 2023 року стало відомо, що завдяки побратимам вдалося знайти місце поховання Героя, провести розкопування й виявити останки. Цю інформацію підтвердили у Хмельницькому районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Однак поховати військового змогли лише зараз — більш ніж через три роки після його загибелі.

Про Віктора Сідорука рідні згадують як про добру та порядну людину, яка завжди приходила на допомогу. Він родом зі Старосинявського району, з села Дубова, пізніше жив у Пиляві.

За фахом був будівельником, але найбільше захоплювався бджолярством. Цю справу успадкував від матері й присвячував їй вільний час. Рідні кажуть: Віктор любив життя, сім’ю, був щирим, товариським, відданим друзям.

«Завжди позитивний, добрий, відзивчивий. Ми пам’ятатимемо його тільки з найкращої сторони», — кажуть близькі.

«Відповідальний і грамотний офіцер». Як згадують Андрія Шестакова

Побратим Андрія Шестакова Володимир розповідає, що він був досвідченим і відповідальним офіцером. З перших днів війни разом із підрозділом він вирушив на передову.

11 травня 2022 року під час зачистки лісу військові потрапили в засідку. Зав’язався важкий бій, у якому загинуло багато захисників. Дехто з бійців зник безвісти, один — потрапив у полон.

«Рідні дуже довго чекали й шукали», — каже побратим.

Однокласники Андрія також згадують про нього з теплом. Він закінчив Хмельницьке військове артилерійське училище (ред. зараз Національна академія Державної прикордонної служби), завжди був душею компанії, добре навчався, цікавився літературою.
Перед повномасштабним вторгненням жив в Італії, але, коли почалася війна, повернувся в Україну і став до лав захисників.

Обох воїнів поховали на Алеї Слави.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.