У Хмельницькому попрощалися з Героями – Віктором Шмирком та Юрієм Прудким

• Обоє воїнів стали на захист Батьківщини з перших днів повномасштабного вторгнення.

Сьогодні, 29 березня, у Хмельницькому прощалися з загиблими в російсько-українській війні захисниками. Провести в останню дорогу Героїв прийшли рідні, друзі, знайомі й побратими.

Історії оборонців розповіли на телеканалі «Місто».

Віктор Шмирко

Чоловік народився в селі Колибань. Навчався у Хмельницькому національному університеті. Працював у фізико-механічному інституті імені Карпенка Національної академії наук України. На війну пішов добровольцем, був сержантом.

Про Героя розповів журналістам його побратим, лейтенант Григорій Малиник:

"Вітя прийшов один із перших, коли почалась повномасштабна війна. Він був дуже компанійський і хороший хлопець. Ніколи не питав: "Чого я?". Завжди виконував усі завдання. Коли ми тримали оборону на Ізюмському напрямку, наш взвод з іншими підрозділами замінували територію, де підірвались дев’ять ворожих танків", — пригадав військовослужбовець.

Товариш Віктора Шмирка Костянтин каже, чоловік народився 5 липня 1985 року у селі Колибань: "Ми з Віктором знайомі з дитинства. Він жив у селі, а в мене там була бабуся. Дружили, разом на мотоциклі катались, завжди весело проводили час. Він був спокійний, хороший хлопець".

Колега мами Віктора Шмирка Галина поділилась, що у воїна залишились батьки, брат і вагітна вперше дружина: "Вітя дуже гарно вчився. Не можна підібрати слів, яка це була дитина. Від мами ніколи не чула ніякої скарги. Завжди дбав за батьків. Щирі співчуття рідним, низький уклін захиснику за те, що ми ще спокійно ходимо і спимо".

Загинув Герой під час ракетного удару 5 січня на Херсонщині. Йому було 38 років. Поховали захисника на кладовищі у мікрорайоні Гречани.

Юрій Прудкий

Цього дня провели в останню путь і Героя Юрія Прудкого. Чоловік був кадровим офіцером, на пенсію вийшов у званні майора. Останні роки перебував у резерві і жив цивільним життям. 24-го лютого 2022-го року пішов до лав 106-ої окремої бригади тероборони добровольцем.

Про Юрія розповів ТРК «Місто» його син, Артем: «Батько пішов одразу в перший же день 24 лютого 22-го року. Йому зателефонували з 106-ої і сказали: «збирайся», і він одразу пішов».

За словами Артема, захисник навчався на офіцера з 16 років. Юрій Прудкий брав участь в миротворчій місії в Югославії-Боснії в 1994 році. Потім служив. В 37 років, за словами сина, чоловік вийшов на пенсію. Жив цивільним життям до повномасштабного вторгнення.

Колега Юрія, військовослужбовия так згадує про Героя: «Це була людина честі, людина гідності. В найтяжчі часи приходив на допомогу тим, хто цього потребував».

Серце оборонця зупинилося 24-го березня. Йому назавжди — 53. У війсьового залишилися дружина і син. Поховали Юрія Прудкого на кладовищі в мікрорайоні Ракове.

Читайте також: Боролись з ворогом: рідним загиблих захисників із Старокостянтинівщини вручили державні нагороди

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.