Від ринку до власної клінінгової компанії: історія дружини прикордонника з Хмельницького

• Історія хмельничанки, що покинула речовий ринок після двох десятків років роботи і з нуля розбудувала бізнес в сфері клінінгу. 
• Про адаптацію бізнесу після мобілізації чоловіка-прикордонника та практичні поради для тих, хто планує подаватися на державні програми.

Змінювати життя після 20 років в одній сфері в розпал пандемії, в один момент залишитись без головної підтримки в житті та бізнесі, щодня чекати дзвінка від чоловіка з передової і попри все – розвивати власну справу. Це історія хмельничанки Жанни Михалець – однієї із тисяч українських жінок, чий чоловік став на захист України. Про те, як довелося на ходу вчитися водінню, чому після мобілізації відсіялось багато близьких та чому не треба соромитися безладу перед приходом клінерів – Жанна Михалець розповіла в нашому матеріалі. 

Клінінг після 20 років на речовому ринку

«Це було перше, що спало на думку», – так про клінінговий бізнес розповідає Жанна Михалець. Її компанії 5 років, а відкривались вони із чоловіком в 2021-му році, під час пандемії COVID-19. До того жінка 20 років пропрацювала на Хмельницькому речовому ринку.

«Під час ковіду вже розпочався занепад ринку, стало приїздити менше людей. А в мене двоє дітей, треба гроші. До того ж, я не хотіла сидіти на місці, треба було розвиватися в чомусь іншому».

Зараз навіть не згадає, чому вирішила займатися саме клінінгом. Та з часом зрозуміла, що саме ця ніша – затребувана і її популярність зростатиме. Першою на роботу взяла свою знайому. Перших клієнтів шукали на одній із інтернет-платформ, брались за прибирання квартир та приватних будинків, чим і займаються досі.

Навчилась водити авто, коли чоловік пішов на війну

З труднощами, як і всі бізнеси в країні, зіткнулись на початку повномасштабного вторгнення, в 2022 році.

«Клієнтів одразу стало менше, – згадує Жанна Михалець. – Люди не знали, та ми й самі не знали, що робити далі. Але продовжили виставляти далі свої послуги. І, як не дивно, замовлення були».  

Приблизно за рік клієнти повернулись та навіть збільшились – послугами стали користуватись вимушені переселенці, що зупинились в Хмельницькому. Чоловіка мобілізували в 2023 році, говорить Жанна Михалець, – до того він працював на одному з міських комунальних підприємств.

«Зрозуміло, це був жахливий стрес – сам факт, що чоловік йде на війну. До того ж, я зіткнулась із тим, що не було персонального водія, а я сама не водила авто. Якраз це – найбільший удар для бізнесу, бо кожного дня є замовлення по всьому місту. Треба перевозити людей, весь інвентар – пароочисники, драбини, відра, швабри. Ми в будь-якому випадку залежні від транспорту. Доводилося наймати орендоване авто, час від часу просила батька, але в нього теж не завжди виходило. І ти весь час від когось залежна. За рік я взяла себе в руки і пішла навчатися водінню, здала іспит».

Після війни відсіялось багато тих, кого вважали близькими

Зараз чоловік стоїть на захисті державного кордону, служить в 1-му Донецькому прикордонному загоні водієм. З родиною, каже жінка, зідзвонюється щодня, нерідко бувають перебої зі зв’язком через постійні обстріли. Та найбільше родині болить, що суспільство стало забувати про те, що в Україні п’ятий рік йде повномасштабна війна.

«Коли він приїжджає в Хмельницький, то в шоці з того, що війна не стосується нікого. Тим людям, які там – дуже образливо, що в них навіть ротації немає. Чоловік у відпустці буває двічі на рік. В лютому помер його батько, мали б відпустити на похорон. Два дні його не могли вивезти з того місця, де він був – бо просто не мали ким замінити».

Після мобілізації відсіялось і чимало людей, яких вважали близькими. Це побачили, коли прикордонникам було потрібно придбати одну з деталей до автомобіля – і жінка зрозуміла, що попросити просто немає в кого:

«Ми й так витрачаємо багато власних коштів на ремонт його автомобіля, на інші речі, бо це його безпека. Але я вважаю, що й інші мають допомагати. Допоміг нам тоді мій клієнт, він теж військовий. Він звернувся до знайомої з Німеччини і вона відразу ж скинула кошти на рахунок. Я їй дуже була вдячна, бо це людина, яка нас не знає. А перерахували з чоловіком, скільки родичів і сусідів в нас, хто міг би запропонувати допомогу військовим – ніхто. Я вважаю, що якщо ти тут, в безпеці і хтось тебе захищає – треба мати хоча б на мізинний палець совісті. Не мені в хату, не на мою машину – а людям, які захищають твою сім’ю».   

Прибирати перед приходом клінерів не потрібно

Та поки робота триває і її з кожним роком стає все більше. За 5 років в сфері клінінгу, каже Жанна Михалець, з’явились і постійні клієнти. Чимало їх серед діючих військових, а останнім часом послугами прибирання користуються родини з маленькими дітьми. Цінним для бізнесу є те, що клієнти їм довіряють, додає жінка. Бо якщо на початках власники помешкань могли бути присутні під час прибирання, то зараз вони просто залишають ключ.

В більшості клінінг замовляють для підтримки порядку в помешканні. Час від часу – коли виїжджають із орендованих квартир. Постійні клієнти нерідко самі можуть трохи поприбирати перед приходом клінерів – просто з поваги до людей. Хоча жінка наголошує: нічого робити перед їхнім приходом не потрібно і соромитись свого безладу теж. Є й 20% таких випадків, коли буквально нема куди пройти:

«Якось з однокімнатної квартири ми винесли 16 мішків сміття. Ми були там з восьмої ранку до шостої вечора. Там було стільки сміття, що я навіть не уявляю, як над тією квартирою можна було познущатись. Добре, що таких випадків є небагато».

Грант на півмільйона гривень, який треба буде повернути державі

Жанна Михалець, як дружина учасника бойових дій, виграла грант на півмільйона гривень від Хмельницького обласного центру зайнятості. Ці кошти потрібно буде повернути державі податками за офіційно найманих працівників.

«Ці півмільйона я маю повернути за три роки. Зарплатня у моїх працівниць залежить від робочого графіка, може варіюватись від кількості клієнтів. Але наразі вона становить приблизно 30 тисяч гривень. Податків – близько 45%».

За грантові кошти підприємниця планує закупити нове обладнання для роботи та розширювати клієнтську базу:

«Нові пароочисники, бо є дуже великий запит на хімчистку меблів. Хочу закупити професійну хімію. Бо наш чек залежить від того, чим ми працюємо. Є багато клієнтів алергіків, їм потрібні свої миючі. Є люди, які хочуть, щоб все блищало і пахло – це інший тип хімії. Загалом, в кожного сегменту клієнтів є свої запити. І якщо ми хочемо, щоб з нами залишались – треба цим запитам відповідати».

Наразі, каже жінка, державний грант є доволі вигідною допомогою для розвитку бізнесу, адже це свого роду безвідсотковий кредит. Людям, які теж хочуть отримати грант від держави, Жанна Михалець радить нічого не боятися і вірити в свої сили.

«Бізнес-план написати нескладно. Головне, щоб була ідея, яку можна втілити в життя. А з нею прийти в центр зайнятості – і в цьому повністю допоможуть».

 

Додайте Всім.юа до вибраних джерел у Google