Їхав додому з військових навчань: попрощалися із загиблим у ДТП Юрієм Нецьким

• Юрій Нецький був чинним військовослужбовцем. 

• З 2014-го брав участь в АТО. 

• Чоловік загинув 6 липня в автотрощі на Рівненщині. 

• У нього залишилася дружина, син та 2-місячна донька. 

Обірвалося життя у страшній аварії. У Хмельницькому попрощалися із 34-річним Юрієм Нецьким. Чоловік загинув на Рівненщині 6 липня – у жахливій ДТП, яка забрала життя ще восьми подолян. Юрій був чинним військовослужбовцем, до Рівного їздив на підвищення кваліфікації. Після захисника мали відрядити на бойові завдання на фронт. Та додому він так і не доїхав… 

Воював з 2014-го 

Юрій Нецький родом із села Шарівка на Ярмолинеччині. Був учасником АТО з 2014-го. Його демобілізували через отримане на фронті поранення. Разом із родиною він проживав у Хмельницькому – отримав сертифікат на квартиру від міської ради, як учасник бойових дій на сході України. Стояв у черзі на розширення житла. У мирному житті працював на АЗС. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення добровільно повернувся до лав ЗСУ – служив в ракетних військах. Його побратим, заступник командира військової частини розповів: Юрій був для нього справжнім другом. 

– Коли все почалося ми прийшли, не знали куди прийдемо, ми просто йшли захищати Україну. За цей час ми всі потоваришували настільки, ми як побратими, дійсно побратими стали. Він завжди до мене підходив, ми були як друзі, не як його старший начальник, а як друг. Юра мав би багато що для країни зробити й представте тільки, в нього дитинка народилася, доця і треба було її виховувати, країну відбудовувати після цього всього. Він зарекомендував себе з дуже позитивної сторони. Він не відказувався, за любу роботу брався, любу роботу виконував і в нас в серцях він залишиться назавжди тільки з позитивної сторони: як друг, як товариш, який завжди приходив до нас на допомогу. Це велика втрата для нас. 

Один із родини захисників 

Родина у Юрія велика: мав п’ять братів та трьох сестер, семеро з них – теж військовослужбовці. Він – наймолодший. Загалом з родини наразі рідну країну захищає 11 осіб, – про це розповів рідний брат загиблого Андрій. 

– Всіх нас дев'ятеро. З всієї родини служить 11 чоловік, з рідних – семеро. Один в безпілотниках, один в ракетниках, один в артилерії на сході, один на Харківському напрямку, сестра в Нацгвардії, її чоловік безпілотник, зять мій теж запускає дрони – моєї дочки старший чоловік на Бахмуті. Двоюрідної сестри чоловік теж на Бахмуті. Всі воюють. В перші дні війни Юра теж пішов служити, хоча міг і не йти, – каже Андрій. 

Чоловік додав: сім’я у них дружня. Коли одного із братів хотіли мобілізувати, Юрій сам викликався служити, аби тільки бути поруч із рідним. 

– Він дуже компанійський, дуже класний, завжди допоможе. Він навіть ось Саша, наш брат, мав йти на схід, він мамі говорив: «Давай я піду, я там був, давай краще я замість нього буду». Він був в АТО, мав інвалідність та був комісований і хотів разом з Сашою, щоб бути біля брата. Людина чудова, поганого ніколи нічого не може сказати, і не через те, що це мій брат, – додав Андрій. 

Своїми спогадами про Юрія поділився і Василь – близький родич. Каже – захисник був дуже хазяйновитим, хорошим чоловіком та прекрасним батьком для своїх дітей. 

– Він чоловік моєї племінниці. Дуже хороший хлопак. З 2014 року був в АТО. Хороший чоловік: «Танічка, Юрчик» – так вони між собою спілкувалися. По господарству вони з Таньою там трохи хазяйнували. Я там був зайвий, не тому, що не допомагав, просто як Юра є, то він все зробить. Був чудовим батьком, – розповів Василь. 

Повертався додому з навчань 

Юрій Нецький загинув 6 липня в автотрощі на Рівненщині – коли автоцистерна зіштовхнулася із маршрутним автобусом. Крім Юрія жертвами цієї ДТП стали ще восьмеро подолян. Як розповів заступник командира військової частини, у якій проходив службу захисник – тоді всіх на підвищення кваліфікації відправляли у Рівне. Юрій був останнім, хто проходив вишкіл. Каже – того дня розмовляв з ним телефоном, просив, щоб той дав відповідь, як приїде. Однак коли Юрій не зателефонував, чоловік відчув щось неладне. А як побачив у новинах про ДТП – до останнього сподівався, що Юрія не було у тому автобусі. 

– Це така ситуація, що він поїхав туди, це не від нас залежить, нам зверху дали команду, що треба було підвищити бойові навички, бо ви знаєте, що хоч в нас тилова частина, але нас всіх відряджають туди. І тому наші всі проходять вишкіл. І, на жаль, він залишався останнім, який ще не пройшов. І оце така доля, на жаль. В останній день пройшов цей вишкіл і мені дзвонив, доповідав, що все, повертається додому. З вокзалу вже сів в маршрутку, сказав, що все добре. Кажу «Юра приїдеш, мені віддзвони, що нормально доїхав». На жаль, вже коли не подзвонив, було передчуття, що щось не так. А вже тоді по новинах сказали, що така страшна аварія сталася. Була надія до останнього, що це не він, що це якась інша маршрутка, що хтось живий залишився. Звичайно, це дуже велика втрата для нас, для всіх. 

У Юрія Нецького залишилися батьки, брати, сестри, дружина, 12-річний син та 2-місячна донька. Поховали Героя на кладовищі у рідному селі Шарівка на Ярмолинеччині. 

 

 

 

 

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Публикация от Новини Хмельницького (@vsim_ka)

Читайте також: 

«Перед трагедією виповнилось 6». Що відомо про сім’ю, яка загинула в ДТП на Рівненщині

«Дуже любив дочку»: у Хмельницькому попрощалися з воїном Ростиславом Мацюком

У Кам'янці-Подільському відкрили меморіальну дошку на честь Героя Олександра Шушкова

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.