Йому назавжди 25: у Хмельницькому попрощалися з розвідником Василем Закревським

• Після навчання Василь пішов на строкову службу, згодом підписав контракт: брав участь в АТО на Луганщині та Донеччині.
• З початком повномасштабного вторгнення знову став до строю.
• Військовий загинув у стрілецькому бою на Запорізькому напрямку.

Йому мало б виповнитися 26 у липні. Але назавжди залишиться 25. Сьогодні, 12 лютого, хмельничани провели в останню земну дорогу Героя Василя Віталійовича Закревського.

Про загибель воїна повідомили у Старосинявській селищній раді. Попрощалися із захисником у Хмельницькому. Вічний спочинок він знайшов на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове.

Василь народився 10 липня 2000 року в селі Іванківці Старосинявського району. Згодом родина переїхала до Хмельницького. Початкову школу закінчив у Дашківцях. Далі навчався у Хмельницькому. Здобув професію газоелектрозварювальника у професійно-технічному училищі.

Після навчання пішов на строкову службу. Згодом підписав контракт. Брав участь в АТО на Луганщині та Донеччині. З початком повномасштабного вторгнення знову став до строю.

У вересні 2025 року, після завершення строкової служби, він добровільно долучився до 131-го окремого розвідувального батальйону імені полковника Євгена Коновальця. Служив розвідником.

3 лютого 2026 року молодший сержант Василь Закревський загинув під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку, в районі населеного пункту Тернувате. Це сталося під час стрілецького бою з противником.

Побратим із позивним «Фара» згадує Василя як щиру та світлу людину. Він поділився спогадами із журналістами ТРК "Місто".

«Василь був дуже щирою людиною, дуже веселою. Я ніколи не бачив, щоб він з кимось вступав у конфлікт. Він завжди міг підібрати до будь-кого потрібні слова. Майже до всього ставився з гумором — і до бойових завдань також. Завжди був на позитиві», — розповідає військовий.

За його словами, бойового досвіду на початку служби Василь не мав, але швидко навчався.

«Ми його всьому навчили. І ми бачили, як у нього горіли очі. Йому це подобалося. Він дійсно цього хотів. Загинув під час виконання бойового завдання. Проводили розвідувальний пошук у населеному пункті, куди зайшов противник. Був стрілецький бій. Противника знищили, але й ми зазнали втрат», — каже «Фара».

Сусід Героя Дмитро розповідає, що Василь сам обрав військовий шлях.

«Навчався він у Хмельницькому, в училищі на Озерній. Електрогазозварювальник. За спеціальністю не працював. Він добровільно пішов на строкову службу, потім підписав контракт. Був в АТО. Йому це подобалося. Можна сказати, що він цим жив», — говорить чоловік.

У липні 2026 року йому мало б виповнитися 26 років.

Старосинявська селищна рада висловила щирі співчуття матері Галині Дмитрівні, батькові Віталію Васильовичу, який нині також служить, сестрі, братові, бабусі та всій родині.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.