З трьома воїнами попрощались на Хмельниччині

• Андрію Вільбіцькому було 56 років.
• Дмитру Міцику — 42 роки.
• Віталію Степанову — 37 років.

Шепетівка та Кам’янець-Подільський провели в останню путь трьох захисників.

Андрій Вільбіцький



0 0

18 червня Шепетівська громада провела в останню земну путь старшого солдата Андрія Вільбіцького, який загинув, боронячи Україну.

Андрій Андрійович Вільбіцький народився 31 березня 1969 року в Шепетівці. Закінчив місцеву загальноосвітню школу №2, після чого вступив до Новочеркаського політехнічного інституту. Під час навчання був призваний на строкову службу до радянської армії. Після демобілізації продовжив освіту в Рівненському університеті природних ресурсів та водного господарства, отримавши спеціальність інженера з водопостачання та каналізації.

Повернувшись до Шепетівки, Андрій працював на місцевому заводі тракторних втулок, де займався будівельними роботами. У студентські роки познайомився з майбутньою дружиною Оксаною, з якою побудував сім’ю у Рівному — місті, яке стало для нього другим домом.

У громаді згадують його як людину працьовиту, відповідальну, з глибокими знаннями техніки та любов’ю до книжок:

«Він всього досягав самостійно, наполегливою працею. Добре розбирався в техніці, знався на комп’ютерах. У зрілому віці зберіг любов до читання — цікавився історією, політикою. Не ховався ні за чиїми спинами: ще на початку повномасштабного вторгнення оновив дані у центрі комплектування, звідки й був мобілізований», — зазначають у громаді.

До лав Збройних Сил його призвали 12 червня 2024 року. Після підготовки на рівненському полігоні його направили на службу до Сумської області — у 103-ю окрему бригаду територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького. Там він обіймав посаду оператора відділення радіоелектронної боротьби.

У день Святої Трійці, перед виїздом на позиції, Андрій востаннє зв’язався з мамою:

«Мамо, не плач, я тебе дуже люблю…» — сказав він перед тим, як зв'язок обірвався. Ввечері родина дізналася про трагедію: підрозділ потрапив під вогонь, Андрій загинув 9 червня.

Дмитро Міцик



0 0

19 червня Кам’янець-Подільський попрощався з Дмитром Міциком — воїном Національної гвардії України, який загинув на Донеччині.

Дмитро Олександрович Міцик народився 2 лютого 1983 року. Із листопада 2020-го служив у Національній гвардії України, обіймав посаду старшого механіка-водія бойової машини піхоти.

14 червня 2025 року, під час виконання бойового завдання у районі Мирнограда на Донеччині, Дмитро загинув. Йому було 42 роки.

Тіло захисника зустрічали сотні мешканців міста, які утворили живий коридор шани.
Над містом пролунали військові салюти — символ мужності, з якою Дмитро щодня виконував свій обов’язок.

Віталій Степанов



0 0

Днем раніше, 18 червня, Кам’янець-Подільський віддав останню шану ще одному захиснику — Віталію Степанову.

Віталій Вікторович Степанов народився 23 грудня 1987 року. На захист України став 30 січня 2024-го. Служив командиром третього штурмового відділення.

«Кожен день його служби був сповнений відваги, кожен крок — самовідданою любов’ю до Батьківщини», — зазначають у міській раді.

27 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі Новомихайлівки Лиманського району на Донеччині, Віталій загинув.

Сотні людей прийшли провести Героя в останню путь. Над його домовиною замайорів синьо-жовтий прапор — символ незламності та ціни української свободи.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.