Загинули на Донеччині. У Хмельницькому попрощались з Володимиром Заставнюком та Олександро Алєксєєвим

• Володимиру Заставнюку було 47 років.
• Олександру Алєксєєву навіки залишиться 46.
• Обоє бійців вважалися зниклими безвісти та загинули на Донеччині.

Сьогодні, 30 січня, у Хмельницькому провели в останню дорогу двох захисників України — Володимира Заставнюка та Олександра Алєксєєва. Обидва воїни тривалий час вважалися зниклими безвісти.

Про це повідомила ТРК «Місто».

Володимир Заставнюк

Володимир Заставнюк понад рік вважався зниклим безвісти. Увесь цей час рідні чекали, вірили й молилися. Нещодавно стало відомо — воїн загинув на Донецькому напрямку.

Рідні та знайомі згадують його як щиру, добру й спокійну людину.

Родичка Героя Акуліна розповідає, що знала Володимира з дитинства.

«Я знаю Вову ще з дитинства. Я його знаю як дуже добру людину. Він був дуже гарний хлопчик. Працював за кордоном, заробляв гроші для сім’ї, для мами — мама в нього інвалід. Це була людина від Бога», — говорить жінка.

Знайома воїна пані Олена згадує його як вихованого й скромного хлопця. Каже, що дуже важко усвідомити цю втрату.

«Він завжди вітався, був спокійним і покладистим. Навчався у 25-й школі, потім — в училищі. Працював на тролейбусі. Створив сім’ю, мав двох дітей», — розповідає Олена.

Захищати Україну Володимир Заставнюк пішов у 2024 році. Служив у 5-й окремій важкій механізованій бригаді. У січні минулого року з ним зник зв’язок. Згодом підтвердилося найстрашніше — воїн загинув.

Володимиру Заставнюку було 47 років.
Поховали Героя на Алеї Слави у Хмельницькому.

Олександр Алєксєєв

Цього ж дня Хмельницький прощався і з Олександром Алєксєєвим, який ніс службу на Донеччині. Із 15 травня 2024 року він вважався зниклим безвісти.

Тітка воїна Марія з болем говорить про племінника:

«Звичайний хлопець, який народився в звичайній родині. Були батьки, старший брат. Навчався в школі, як і всі діти. Закінчив професійне училище, працював, одружився. Є син, і він завжди підтримував з ним стосунки».

За її словами, Олександр був дуже добрим і чуйним:

«Він був дуже душевний, завжди готовий прийти на допомогу. У нас велика родина, багато двоюрідних братів і сестер. Він з усіма ладнав, усім допомагав».

Жінка розповідає, що Олександр мав військовий досвід:

«Він проходив строкову службу, був командиром танка, мав сержантське звання, гарні відгуки з місця служби. Він сподівався, що служитиме за спеціальністю».

Проте під час повномасштабної війни воїн потрапив до штурмового підрозділу на Донецькому напрямку.

Тітка згадує останні слова Захисника:

«Він писав, що ніколи раніше не був на Донеччині і не думав, що доведеться тут опинитися. Сказав: “Мабуть, мені доведеться тут залишитися”. Це були його останні слова».

14 травня 2024 року Олександр ще виходив на зв’язок. Далі його визнали зниклим безвісти.

Захиснику було 46 років.
Поховали Олександра Алєксєєва на кладовищі в мікрорайоні Гречани.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.