Захищав країну разом із сином: на війні загинув Михайло Павлушко з Хмельниччини
- Михайло добровольцем мобілізувався у частину, де служив його старший син Артур.
- Життя Героя обірвалось ще в лютому.
- З Михайлом Павлушком попрощалися у Шепетівці.
Дев’ять місяців родина з Шепетівки щодня чекала на щасливий дзвінок... Але замість цього прийшла трагічна звістка. "На щиті" у місто повернувся воїн Михайло Павлушко, який вважався зниклим безвісти від лютого. Прощання з Героєм відбулося 19 листопада. Про це повідомила Шепетівська міська рада.
Михайло Миколайович Павлушко народився 28 березня 1978 року у Владивостоці, у сім’ї військовослужбовця. Його батько служив на підводному човні у званні мічмана. У родині росли двоє синів — старший Микола та молодший Михайло. У домі панували дисципліна, взаємоповага і турбота.
У 1982 році після демобілізації батька сім’я переїхала до Шепетівки. Тут Михайло навчався у школі №5, а згодом вступив до ПТУ №20, де здобув фах будівельника. Після строкової служби в Нацгвардії, яку він проходив у 1996–1998 роках, отримав ще одну професію — водія. Саме у студентські роки він зустрів свою майбутню дружину. Близькі згадують Михайла як людину щиру, добру і мудру. Ще змалку він носив бороду, за що друзі почали називати його Апостолом. Згодом це прізвисько стало його бойовим позивним.
У 2000 році в подружжя народився син Артур. Щоб забезпечити родину, Михайло працював на будівництвах за кордоном, потім — таксистом, а згодом торговим працівником. У 2019 році народився другий син — Макар.
Початок повномасштабного вторгнення застав Михайла за кордоном. Попри прохання дружини залишитися в безпеці, він твердо вирішив повернутися. «Я ховатися не буду. Син воює — і я піду», — сказав він. 5 травня 2022 року добровольцем мобілізувався у частину, де служив Артур, старший син.
У жовтні 2024 року родина пережила щасливу подію — Артур одружився. Невдовзі після весілля, 9 жовтня 2024 року, Михайла відправили на Запорізький напрямок, а 28 жовтня він став гранатометником у піхотній частині. З січня 2025 року підрозділ тримав оборону в Донецькій області.
16 лютого зв’язок із Михайлом зник. Його внесли до списку зниклих безвісти. Дев’ять місяців родина жила надією, промовляючи його ім’я на мирних акціях. Та 6 листопада, у день народження дружини, надійшов дзвінок, який змінив усе: Михайло загинув 16 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
