Інтерв’ю з Романом Мельником - архітектором екосистеми розвитку інтелектуального капіталу України (новини компаній)

Інтерв’ю з Романом Мельником - архітектором екосистеми розвитку інтелектуального капіталу України (новини компаній)

Україна воює за право залишатися країною людей, здатних мислити, створювати й відповідати за свої дії, а не лише за територію. Якщо країна не формує мислення, то вона стає споживачем чужих рішень. У війні перемагає не той, хто має більше ресурсів, а той, хто формує більше інженерів, мислителів та швидких і ефективних рішень.

Сучасні держави змагаються вже не ресурсами, а системами формування інтелекту. Тому питання освіти виходить далеко за межі аудиторій, програм і дипломів — освіта перестає бути галуззю - вона стає питанням національної безпеки, економічної сили та суб’єктності держави.

Роман Мельник говорить про освіту не як про сферу, а як про інфраструктуру майбутнього. Засновник - Вінницької ІТ-Академії, Вінницького технологічного ліцею ІНТІТА, Вінницького технологічного університету ІНТІТА, ініціатор створення Ліги розвитку інтелектуального капіталу України, яка вибудовує екосистему — від дитсадка до науково-технологічного індустріального парку, від навчання до створення успішного бізнесу, від людини до держави.

Ця розмова - не про реформу, вона - про архітектуру майбутнього. Про те, яку Україну ми маємо створити через освіту, в центрі якої - людина, її гідність, інтелект і відповідальність.

Освіта

Відкинувши всі формальні визначення, що для вас освіта?

  • Освіта - це здатність людини мислити самостійно і діяти в умовах невизначеності - приймати рішення, коли інструкції не працюють. Це не передача знань, а формування авторів рішень. Це культура мислення, без якої країна втрачає здатність діяти в умовах невизначеності, а відтак, не має майбутнього. Освіта - це механізм перетворення інтелекту у відповідальну дію через систему, механізм формування особистостей, здатних нести відповідальність за майбутнє країни.

Чому ви обрали саме шлях освіти?

  • Це найдовший, але найнадійніший шлях змін. Проєкти можуть бути успішними, бізнеси — прибутковими. Але без системної зміни мислення не формується стратегія, яка змінить країну.

Мене завжди цікавило створення не окремого проєкту, а середовища, яке продукуватиме рішення незалежно від персоналій.

Освіта - це єдина інвестиція, яка формує наступні покоління рішень.

Що не працює в традиційній освітній моделі?

  • Вона зосереджена на передачі знань, а не на формуванні людини. Студент у ній - пасивний споживач, а не суб’єкт власного розвитку. Дипломи можуть накопичуватися, але держава від цього не стає сильнішою. В результаті ми отримуємо формально освічених, але внутрішньо розгублених людей. 

Коли освіта не є стратегічним пріоритетом, то держава реагує, а не планує. Готує молодь до світу, якого вже не існує. Продукує не просто виконавців, а "системно" відмовляється від здатності створювати рішення. Ми ж усі спостерігаємо дефіцит відповідальних управлінців, інженерів, підприємців, лідерів спільнот, який і далі збільшуватиметься.

Країна, яка не готує авторів рішень, готує майбутніх емігрантів...

Стратегія

Екосистема INTITA - це відповідь на цю проблему?

  • Це стратегічне рішення. Ми поставили запитання - що потрібно для того, аби людина могла реалізувати себе в Україні? Окремий університет не формує майбутнє - потрібна система. Тому ми будуємо не просто заклад у класичному сенсі, а створюємо цілу екосистему розвитку інтелектуального капіталу. Для нас важливий не процес навчання, а результат - сформована особистість, здатна справлятись із реальними викликами.

За цією екосистемою стоїть чітка стратегія?

  • Саме так. Ми від самого початку розуміли - якщо немає довгострокового плану, усе перетворюється в реакцію на обставини. Ми плануємо не на 3—5 років, а на десятиліття - освіта, відірвана від економіки, продукує розчарування, а економіка без освіти — технологічну залежність. Це єдина система, яка працює лише тоді, коли усі елементи підсилюють один одного. Якщо освіта не мислить на десятиліття - держава змушена реагувати на чужі рішення.

Хто партнери у цій моделі?

  • Партнери — це співтворці. Бізнеси, громади, міжнародні інституції, держава.

Бізнес формує реальні запити до компетенцій — без нього освіта відривається від економіки. Без освіти бізнес не має майбутнього. Без громад немає соціальної стійкості. Формується система взаємодії та взаємної відповідальності. Модель поєднання освіти, бізнесу, досліджень, індустріального розвитку та громад як єдиного живого середовища. Освіта без бізнесу — теорія. Бізнес без освіти - короткостроковість. Партнерства - це коли програми змінюються швидше, ніж змінюється ринок, це фундамент масштабування, це відповідальність за результат, без якого партнерство - це чиста симуляція. 

Архітектура

Якщо подивитися на всі інституції, що їх об’єднує?

  • Їх об’єднує логіка. Це не набір проєктів, а система, в якій людина проходить шлях від дитини до професіонала, від навчання до створення бізнесу, від індивідуального розвитку до участі в національних змінах. Ми будуємо не просто університет, а архітектуру інтелектуальної країни. Формуємо не ланцюг інституцій, а безперервну траєкторію людини - щоб вона не випадала з розвитку після кожного етапу.

Як у цій системі інтелект перетворюється на економічну силу?

  • Інтелект стає силою тоді, коли він організований. Сам по собі талант нічого не гарантує. Коли знання, навички, цінності та відповідальність поєднуються в системі, виникає інтелектуальний капітал. Інтелектуальний капітал — це не знання, а здатність країни створювати рішення, які працюють. Саме він створює компанії, продукти, робочі місця, сильну державу. Інтелект без організації — потенціал. Інтелект у системі - це стійка економіка.

Якою є роль Вінницького технологічного університету INTITA у цій системі?

  • Університет INTITA - це інтелектуальне ядро. Але не в адміністративному сенсі, а в смисловому. Він задає стандарт мислення, культуру відповідальності, логіку взаємодії з бізнесом і технологіями. Тут не просто готують спеціалістів — тут формують людей, які розуміють, як працює економіка і яку роль вони в ній відіграють. Університет - це середовище, де інтелект перестає бути теоретичним поняттям і стає практикою. Університет більше не може бути місцем передачі знань. Він має бути місцем створення рішень. Якщо університет не створює рішення під час війни, він втрачає право визначати майбутнє країни.

Але система починається раніше, ніж університет?

Ви працюєте не лише з молоддю, а й з дорослими. Чому це важливо?

  • Країна не може собі дозволити чекати 15 років, поки виросте нове покоління. Через ІТ-курси для дорослих ми допомагаємо людям не просто змінити професію, а знайти нову траєкторію. Інтелект не має вікових обмежень.

Чи розвиваєте цифрову інфраструктуру?

  • Якщо освіта претендує на системність, вона повинна управляти траєкторією людини так само професійно, як бізнес управляє процесами. Освітня платформа - це не просто набір сервісів, а інструмент системного управління, прозорості та відповідальності.

Для чого ви регулярно проводите форуми, хакатони, дні кар’єри?

Війна

В умовах війни все частіше говорять про технологічну безпеку. Яку роль тут відіграє освіта?

  • Війна оголила просту істину - країна, яка роками не інвестувала в науку, платить за це не грошима — а життями.
  • Сучасна війна - це війна інженерів, алгоритмів і швидкості рішень. Це дрони, системи зв’язку, кіберзахист, аналітика даних, автономні технології, енергетична незалежність. Це не «додаткові компетенції», а фактор виживання. Сьогодні технологічна безпека - це не лише про озброєння чи інфраструктуру. Це про людей, які здатні створювати, обслуговувати, модернізувати і відповідально використовувати технології. Без власного інтелектуального ядра країна стає залежною. Технологічна залежність у війні - це стратегічна вразливість.

Чи означає це, що університети мають змінювати свою роль під час війни?

  • Університет не може залишатися нейтральним спостерігачем. Він має бути центром прикладних рішень, досліджень, R&D, які забезпечують стійкість країни. Як наша Кафедра дронів - де поєднані інженерія, програмування, аналітика і оборона. Це приклад того, як система швидко реагує на стратегічні виклики країни. Університет дії не чекає десятиліттями, щоб оновити програму. Якщо країні потрібні компетенції - освіта повинна відповідати.

Університет або працює на безпеку країни - або стає статистом історії. Ми обрали перше.

Університет

Яким ви бачите розвиток спільних досліджень у сучасних умовах?

  • Дослідження мають вийти з кабінетів і працювати на реальні потреби. Ми говоримо (і відразу робимо) про спільні R&D між університетом, бізнесом, оборонними ініціативами, громадами. Це можуть бути рішення у сфері дронів, енергетичної автономності, штучного інтелекту, кібербезпеки, логістики, медицини. Такі дослідження формують не лише технології, а й культуру відповідальності за результат.

Дослідження, які не доходять до впровадження - це “інтелектуальний комфорт”, а не розвиток — це форма уникнення від відповідальності.

Людина

У чому ключова відмінність освітньої моделі INTITA?

  • Людина в центрі. Вільна. З почуттям гідності. Така, що не боїться помилок і усвідомлює свої рішення. Ми не виховуємо слухняних виконавців, а розвиваємо потенціал кожного і кожної. Навчання - це не програма, не кафедра чи формальний стандарт, а постійна робота з реальними викликами бізнесу, технологій і суспільства.

Освіта має формувати не лише компетенції, а й зрілість. Інтелект без відповідальності руйнує. Відповідальність без свободи паралізує. Освіта - це баланс між ними.

Молодь

Одна з найбільших проблем України - відтік молоді. Чи може освіта реально зупинити цей процес?

  • Зупинити - ні. Але створити передумови для усвідомленого вибору залишитися в Україні - так. Молодь їде не лише через зарплату, а через відсутність перспективи. Якщо людина не бачить перспективи професійної реалізації, розвитку, створення власної справи - вона шукає її деінде. Молодь їде не від країни, а від відсутності системи можливостей.

Тобто ваше завдання - створювати можливості тут?

  • Саме так. Ми створюємо передумови, за яких залишатися стане усвідомленим вибором. Щоб молода людина в Україні бачила - тут можна отримати якісну освіту, працювати в технологічній компанії, створити стартап, тут є науково-технологічний індустріальний парк, спільнота інтелектуальних і амбітних однодумців. Коли формується екосистема можливостей, питання «їхати чи залишатися» стає питанням вибору, а не виживання.

Ви багато говорите про підтримку талановитої й мотивованої молоді. Як це виглядає на практиці?

  • Ми не шукаємо «ідеальних». Ми виявляємо мотивованих і створюємо середовище, яке мотивує розвиватись і діяти. Людей, готових працювати, вчитись і брати відповідальність на себе. Через грантові програми, рекомендації партнерів, менторство, участь у реальних проєктах. Талант без середовища згасає. Завдання університету - створити умови, де талант стає силою.

Соціальна відповідальність

Ваша діяльність має виражений соціальний вимір. Чому у вас стільки соціально-відповідальних ініціатив?

  • Освіта без соціальної відповідальності перетворюється на сервіс для обраних. Програми навчання і працевлаштування ветеранів та ВПО — це не благодійність, це інтеграція унікального досвіду цих людей у нову економіку. Наше завдання - допомогти їм інтегруватися в технологічну та економічну реальність через освіту, перекваліфікацію, участь у стартапах. Підтримка малого бізнесу, ветеранських ініціатив та мотивованої і талановитої молоді - це інвестиція в стійкість країни. Якщо талант не має доступу до освіти - країна втрачає потенціал. Діти із сільської місцевості - це величезний, недооцінений резерв країни. Ми принципово працюємо з молоддю з сіл. Якщо не дамо їм шанс - втратимо цілі регіони інтелектуально. Ігнорування цього потенціалу - це втрата економічного ресурсу країни.

Місто-університет

Одним із найбільш амбітних проєктів в Україні є Науково-технологічний індустріальний парк «Місто-університет INTITA». Що це?

  • Це проєкт, який руйнує бар'єри між навчанням і виробництвом. Університет і бізнес не повинні існувати окремо. Коли освіта, наука, підприємництво і виробництво інтегровані в одному просторі, коли студент навчається в такому середовищі, формується інша якість мислення. Масштаб сприйняття реальності зростає. Місто-університет - це модель майбутнього урбаністичного розвитку, де інтелект перестає бути абстракцією. Він стає центром економіки. Це не просто кампус. Це прототип нової економічної моделі держави. Це змінює не лише освіту - це змінює економічну модель регіону, яку можна масштабувати на всю країну.

Чи означає це, що університет це інструмент регіонального розвитку?

  • Більше - це інструмент національної стійкості. Коли в регіоні з’являється такий потужний освітньо-технологічний центр, це змінює економічну динаміку, міграційні процеси, навіть самоідентичність людей. Ми хочемо, щоб Вінниця стала прикладом того, як інтелект формує нову урбаністичну і економічну реальність.

Стартапи

Сьогодні стартапи часто зводяться до гонитви за грошима. Яким ви бачите розвиток технологічних стартапів із сенсами?

  • Гроші - це наслідок, а не мета. Ми в INTIGER Lab розвиваємо технологічні стартапи, які вирішують реальні проблеми - безпека, відновлення, енергія, освіта, медицина, доступність. Саме такі проєкти формують довіру, стійку економіку і довгострокову цінність для країни. Стартап без сенсу - це спринт за інвестиціями. Стартап із сенсом - це довгострокова стратегія країни. Країна, яка створює стартапи без сенсу, створює короткострокову економіку - така країна не виживе.

Ліга

Ви є ініціатором Ліги розвитку інтелектуального капіталу України. У чому її сенс?

Куди котиться світ

Світ стрімко змінюється: штучний інтелект, автоматизація, кризи, війни. До чого “котиться світ”?

  • Світ рухається до епохи відповідальності. Технології розвиваються швидше, ніж дорослішає людство. Питання — хто і з якими цінностями ними керує? Країни, які не сформують етичну, мислячу, відповідальну людину, стануть залежними. Тому освіта майбутнього - це більше не про технології, а про правильне поєднання інтелекту, цінностей і дії. Технології вже випередили етику. Освіта має це компенсувати.

Який головний виклик для України в цьому новому світі?

  • Не втратити людину. У гонитві за швидкими рішеннями, грошима, грантами, реформами легко втратити сенс. Якщо ми збережемо людину - мислячу, гідну, відповідальну - ми збережемо і державу. Все інше - інструменти.

Майбутнє

Що має статися, аби ці зміни стали незворотними?

  • Має з’явитися критична маса. Освіта — найкоротший шлях до цього. Але лише за умови, що вона перестає бути формальністю і стає культурою мислення.

Яку Україну можна побудувати через таку освіту?

  • Україну, де інтелект є нормою, а не винятком. Де економіка базується на створенні, а не на виснаженні. Де люди не тікають від відповідальності. Це можливо, але діяти потрібно вже.

У чому ваша стратегічна мета?

  • Створити в Україні середовище, де інтелект стає головною конкурентною перевагою країни. Де молодь не шукає кращого життя за кордоном через безвихідь, а будує його через можливості тут. І для цього освіта має стати національним пріоритетом - частиною інфраструктури національної безпеки країни.

Якщо узагальнити все сказане, у чому ваша головна відповідальність?

  • У тому, щоб не зрадити сенс. Освіта - це не про статус і не про бренди. Це про людей і країну, яку вони творять. Якщо ми це втратимо, жодні реформи нас не врятують.

Держави не будуються за рік. Освітні рішення не дають миттєвого результату, вони працюють глибоко і на випередження. Але саме вони визначають траєкторію країни на десятиліття.

Сьогодні Україна стоїть перед вибором - стати суб’єктом історії чи залишатись ринком дешевої робочої сили. Вибір сьогодні визначає не лише розвиток. Він визначає залежність або суб’єктність.

Починати потрібно не з гасел. А з власної інтелектуальної інфраструктури - від школи до виробництва, від досліджень до стартапів. З іншої логіки майбутнього - де інтелект, цінності й дія з’єднуються в єдину силу. Де технологічна безпека - результат власної компетенції.

Ми взяли на себе відповідальність будувати таку систему. Але жодна інституція не здатна зробити це самостійно.

Бізнес — або і далі працює в умовах дефіциту або інвестує в середовище, яке формує компетенції.
Батьки — або обирають для дітей диплом або траєкторію мислення.
Молодь — або шукає можливості за кордоном або створює їх тут.
Громади — або сприймають університет як будівлю або як точку економічного прориву.

І робити це потрібно не “після перемоги” а для перемоги.

У сучасних війнах перемагатимуть ті, хто інвестував у власний інтелект ще до того, як пролунали перші сирени.

Країни стають сильними через відповідальні рішення, які приймаються вже сьогодні!

ІТ інтерв'ю

keyboard_arrow_up