Загинув у 18: на Хмельниччині попрощалися з героєм Олександром Самойловичем

• Юнак з дитинства був щирим патріотом.
• Одразу після повноліття він доєднався до війська.
• Життя Олександра обірвалось у бою на Донеччині.

В п'ятницю, 11 квітня, у місті Славута на Хмельниччині провели в останню земну дорогу 18-річного героя Олександра Самойловича. Одразу після повноліття юнак доєднався до армії, більше всього прагнув захистити Україну від ворога.

Історією воїна поділились у Славутській міськраді.

Самойлович Олександр Олександрович народився 17 вересня 2006 року у Славуті. Із 2013 року навчався у Славутській гімназії №4, а з 2021 року — у Славутському ліцеї за напрямом «іноземна філологія». У 2023 році успішно завершив навчання і вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування України. Його життя тільки починалося...

Та навіть тоді він був далеко не звичайним юнаком. У 16 років доєднався до Національно-визвольного руху «Правий Сектор» — прийшов туди, щоб готувати себе до боротьби.

Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Сашкові було лише 15. Відтоді він мріяв приєднатися до лав Збройних Сил, проте довелося чекати повноліття. Упродовж цього часу гартував себе фізично й морально: проходив вишколи, опановував військову тактику, медицину, навички розвідника.

У громаді розповідають, що Олександр був сильним, рішучим, щирим. З дитинства — лідер. Спорт став його способом життя: 11 років грав у футбол, займався тайським боксом і боротьбою. Обожнював гори. Був націоналістом, патріотом. Його захоплювала історія України, особливо період козаччини та Холодного Яру. 

25 жовтня 2024 року, у 18 років, коли більшість однолітків тільки починали студентське життя, Олександр підписав контракт зі Збройними силами України. Він став воїном 1-го окремого штурмового батальйону імені Дмитра Коцюбайла. У цивільному житті його знали як «ВІНДІР» — від давньоскандинавського “воїн”, а у військовому середовищі мав позивний «Віллі». Пройшов підготовку у Великій Британії, навчав побратимів, був авторитетом навіть для старших. 

4 квітня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Вовкове Покровського району на Донеччині, солдат-сапер-розвідник Олександр Самойлович загинув.

Героя з теплом згадують усі, хто його знав. Бо він був із тих, про кого кажуть: «Найкращі йдуть першими». 

Звістка про загибель Олександра облетіла десятки інформаційних ресурсів. У соцмережах з’явилися щирі слова від тих, хто його знав:

Національно-визвольний рух «Правий Сектор»:
«Він прийшов до нас у 16. Юний, але вже відповідальний, ініціативний. Ми бачили у ньому силу, розум, гідність. Він умів вести за собою. Був вогнем, від якого грілись інші. Він боявся залишити маму саму. Але пішов — бо знав: його смерть врятує інших. Його серце билося за правду, за волю, за тих, кого потрібно було захистити. Тепер ми віримо: найкращі — справді йдуть першими. Найкращого з нас — вже нема.»

Славутський ліцей:
«Ще перебуваючи у ліцеї, юнак мріяв продовжити навчання за військовим напрямком. У закладі проявив себе як дуже свідомий, порядний, поміркований, патріотично налаштований хлопець. Він був розумним, сміливим, здатним на відважні рішення, не боявся брати відповідальність на себе. Навколо Олександра завжди було багато друзів — молодих людей, які розділяли його патріотичні погляди та любов до України.»

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.