3 березня Всесвітній день письменника: факти, які ви не знали про майстрів слова

Вікторія Отаманчук

Світлини - ілюстративні, з відкритих джерел

Іван Багряний завжди носив при собі ціанистий калій, у Байрона було чотири домашні гусаки, а Оноре де Бальзак писав тільки в темряві.
Дізнавайтеся, маловідомі факти про письменників, як початківцю стати відомим та кого саме вітати 3 березня.

Всесвітній день письменника відзначають щорічно 3 березня.

Святкують його не лише романісти, прозаїки, поети, памфлетисти, публіцисти, фантасти, фейлетоністи, новелісти, есеїсти та інші майстри пера, а й журналісти, критики, культурологи, історики, блогери, викладачі, студенти та випускники філологічних навчальних закладів, любителі читання.

У цей день вони збираються, щоб обговорити тенденції сучасної літератури, нагородити найталановитіших авторів, послухати нові вірші та уривки з романів своїх колег.

Відео дня

Історія свята

Професія письменника з’явилася багато століть тому, але майстри слова отримали своє свято лише в січні 1986-му на засіданні 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу.

ПЕН-клуб, до слова, був заснований у 1921-му. Назва організації – абревіатура, утворена першими літерами англійських слів poets- поети, essayists – нарисовці, novelists – романісти. Ідея створення належить англійській письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт.

Першим президентом ПЕН-клубу став Джон Ґолсуорсі. В 1923-му відбувся перший конгрес ПЕН-клубу в Лондоні, в той час ПЕН-центри були створені у 11 країнах світу. Сьогодні подібні центри діють в 130 країнах.

ПЕН-клуб виступає на захист принципів свободи інформації всередині кожної країни та між усіма країнами.

В Україну свято прийшло аж у 2012-му завдяки ініціативі української письменниці Лариси Ніцой.

В Україні існує Національна спілка письменників України (НСПУ) – добровільна творча організація професійних літераторів України: поетів, прозаїків, драматургів, критиків і перекладачів. НСПУ має власне книжкове видавництво – «Український письменник» (раніше – «Радянський письменник»). У Будинку письменників працює одна з кращих в Україні бібліотек з книжковим фондом у понад сто десять тисяч томів.

Цікаві факти про письменників

Перший професійний письменник України Іван Нечуй-Левицький пішов з роботи вчителя російської мови заради письменництва на рідній солов’їній.
Василь Стус принципово розмовляв українською мовою і одного разу побився в університеті за те, що йому сказали «говорити нормальною мовою».
Максим Рильський знав понад 30 мов, а 13-ма - володів вільно. Музики його вчив знаменитий український композитор Микола Лисенко, у якого Рильський навіть жив деякий час.
Ользі Кобилянській після опублікування повісті «Земля» багатий землевласник запропонував шлюб. Він подумав, що жінка, яка так глибоко відчуває людські трагедії, вміє і глибоко кохати. На це Кобилянська відповіла, що вміє і глибоко ненавидіти.
Панас Мирний працював чиновником у Російській імперії, але ненавидів свою роботу і всю імперію. Можливо, саме тому Панас Рудченко узяв собі псевдонім Мирний, а деякі твори узагалі публікував анонімно. Свої роботи Мирний ховав у ящику від сала, що зберегло їх від знищення під час обшуків.
Іван Багряний за час життя кілька разів утікав від радянської влади, яка намагалася затримати його за патріотичну позицію. А ще йому вдавалося втекти з-під арешту. Багряний завжди носив з собою ціанистий калій на випадок, якщо його все ж упіймають.
Іван Франко значну частину життя страждав від нерозділеного кохання. У юнацтві він закохався у сестру свого друга Ольгу. Усе йшло до шлюбу. Але в той час Франка затримали за підозру в поширенні в соціалістичних ідеях і виключили з університету. Через це батько Ольги заборонив доньці виходити заміж за Франка і віддав її за іншого чоловіка.
Пантелеймон Куліш мав чимало коханок за життя, але серед них не було жодної росіянки. Одного разу він відмовився від стосунків з донькою ректора Петербурзького університету, бо вона не любила український фольклор і не хотіла вивчати українську мову.
Борис Грінченко усе дитинство говорив російською мовою. Але в 11 років він прочитав «Кобзар» Шевченка і порівняв книгу з Біблією. Він свідомо перейшов на українську мову і спілкувався російською виключно зі своєю матір'ю. А в дорослому віці він уклав чотиритомний український словник.
Марія Вілінська, відома як Марко Вовчок, була фатальною жінкою і мала десятки шанувальників серед чоловіків. Чоловіки їхали до неї на край світу, кидали заради неї роботу, а Пантелеймон Куліш через неї розлучився з дружиною. Вілінська їхала за кордон без супроводу першого чоловіка, що було нечувано у патріархальному суспільстві. А вдруге вона вийшла заміж за молодого друга її сина.
Григорій Тютюнник вчинив самогубство у віці 41 рік. Він залишив передсмертну записку, яку забрали кагебісти. Його дружина запам'ятала його останні слова так: «Мучте вже когось іншого, а все, що я написав, спаліть».
Тарас Шевченко за своє життя написав 237 віршів і поем, Олександр Дюма-батько — 420 романів, Микола Гоголь працював над створенням «Мертвих душ» тільки стоячи.
Василь Симоненко терпіти не міг роботу журналіста, тому що не бачив у ній творчої свободи.
Микола Гоголь мав пристрасть до рукоділля: в’язав на спицях шарфи, кроїв сестрам сукні, ткав пояси, до літа шив собі шийні хустки.
Джек Лондон був першим в історії американським письменником, який заробив своєю працею мільйон доларів.
Агата Крісті страждала на дисграфію, тобто практично не могла писати від руки. Всі її знамениті романи були надиктовані.
Едгар Аллан По все життя боявся темряви.
Оноре де Бальзак завжди писав у темряві.
Чарльз Діккенс настільки не любив пам'ятники і монументи, що у своєму заповіті суворо заборонив зводити їх йому. Єдина бронзова статуя Діккенсу встановлена у Філадельфії.
У Лорда Байрона було чотири домашніх гусаки, які всюди слідували за ним, навіть на громадських зборах.
Марк Твен був непоганим винахідником. Серед його розробок ‒ блокнот з відривними листочками для журналістів, шафа з розсувними полками, саморегульовані підтяжки, а також машинка для зав’язування краваток.

Видатні митці пера про письменницьку працю

«У письменника тільки і є один учитель: самі читачі» - Микола Гоголь.
«Той, хто не сподівається мати мільйон читачів, не повинен писати ані рядка» - Йоганн Гете.
«Бути цікавим – перший обов’язок маловідомого автора. Право бути нудним мають тільки ті письменники, які вже прославилися» - Едмунд Берк.
«Література – це таке заняття, при якому потрібно знову і знову доводити, що у тебе є талант, людям, позбавленим будь-яких талантів» - Жюль Ренар.

Як почати писати

Багато сучасних авторів починають свій творчий шлях з так званих «фанфиків». Це твір, написаний аматором, за мотивами відомої книги або сюжету. Якщо ви захоплюєтесь літературою, вам легко буде обрати улюблений світ.

Настанови відомих майстрів слова тим, хто хоче стати письменником

«Починайте свій письменницький шлях з опису свого оточення: близьких людей, явищ, роботи, емоцій. Описувати якомога глибше, ширше і яскравіше. Це дозволить опанувати навички передачі почуттів на папері», - Джордж Оруелл.
«Давайте читачеві хоча б одного героя, за якого хочеться хворіти душею», - Курт Воннегут.
«Працюйте над чимось одним, поки не закінчите», - Генрі Міллер.
«Ніколи не використовуйте запозичені слова, наукові або професійні терміни, якщо їх можна замінити лексикою з повсякденної мови», - Джордж Оруелл.
«Відкладіть записи в сторону. Прочитайте їх, як ніби робите це вперше. Покажіть роботу друзям, які люблять щось подібне, і чию думку ви поважаєте», - Ніл Гейман.

А чи є у вас улюблені письменники? Хто вони? Напишіть, будь ласка, які б книги порадили прочитати.

Читайте також: