Чи варто говорити з дитиною про війну на Сході: пояснюють мами, коментує психолог

Ілюстративне фото з patrioty.org.ua

Війна – це завжди погано: безліч скалічених доль та втрачених життів. Так сталося, що постукала вона і до нашого дому. Уже чотири роки не стихають бойові дії на Сході України. За цей час, як повідомила голова Моніторингової місії ООН з прав людини Фіона Фрейзер, по обидва боки фронту загинуло 138 дітей (91 хлопчик та 47 дівчаток). А ще тисячі щодня є свідками обстрілів та змушені ховатися по підвалах, щоб врятувати собі життя. Є й такі, що залишили свій дім, друзів, та рідних і не можуть повернутися через те, що жодного дому вже немає.

Лінія фронту проходить більш ніж за 1000 кілометрів від Хмельницького, але її відголоски чути скрізь. На вулиці, у громадському транспорті від дорослих діти чують страшні реалії життя на сході. Ізолювати дитину від поганих новин неможливо, тому сьогодні, в щотижневій рубриці «Говорить мама», ми вирішили розповісти як правильно подавати дитині таку інформацію.

Журналісти vsim.ua у особистих повідомленнях у facebook опитали досвідчених мам та дізналися як правильно говорити з дитиною про війну на сході без травм для їх юної психіки.

Війна – це не казка, використовуйте аналогії

Анна Костур, мама двох дітей

- З дітьми потрібно говорити. Говорити на різні теми, і війна не виключення. Моїй доні три з половиною рочки, а вона іноді таке запитає, що розгубитися можна. Але хто може краще пояснити за маму. Так, як ми ще маленькі, то розповідаю основне, без подробиць. Говорю, що війна – це погано, треба, щоб був мир, лише тоді люди будуть щасливі. Що ми з татом поруч і завжди захистимо.

Чула, що можна пояснювати про війну за допомогою ігор та казок, але у війні нічого казкового немає. Як на мене, це реалії життя, тому і розповідь має бути про реальні речі. Єдине, що можна використовувати – це аналогії: наприклад у дитини є улюблена іграшка, якийсь зайчик чи котик, і вона знає, що не можна його ображати, бо йому боляче, ось так і про людей. Дитина має знати, що у війні немає нічого хорошого, що це завжди біль.

Зараз діти дуже розвинені в плані техніки, комп’ютерних ігор, де також багато насилля. У нас дівчинка, тому її цікавлять більш позитивні ігри та мультики, а ось менший хлопчик (рік і три місяці) як підросте, ми не будемо з ним категоричними, що ось не можна грати в такі ігри і все, просто намагатимемося переключити його увагу, все має бути в міру. Від цього ніде не подінешся і не сховаєшся, діти мають змалку звикати до доброго і до поганого. Варто лише правильно пояснити.

Потрібно виховувати чуйну до чужого горя дитину

Ірина Кузнецова, мама шестирічної донечки

- Подібні розмови ми почали ще кілька років тому. Був випадок коли їхали в електричці і поруч з нами сидів чоловік без руки. У дитини це викликало масу емоцій, почала мені на нього показувати, запитвати чому так. В транспорті звісно не пояснювала, було не зручно перед тим чоловіком, сказала, що дома поговоримо. Щойно приїхали - відразу пояснила, що той чоловік - герой, він захищав нас, щоб війна не дісталася і в наш дім. Що війна - це погано, потрібно жити в мирі та злагоді з усіма. Багато говорити також не хочеться, щоб дитина не боялася, не була замкнутою. Стараюся не закладати їй в голову думки про погане, говорю, що все скоро закінчиться добре. Гадаю, ще не можна засуджувати при дитині когось. Щоб вона не брала це за молель поведінки, а то в майбутньому можуть бути наслідки. Стараюсь обмежити доступ до новин по телевізору, де щодня говорять про нові обстріли і загиблих. Так, дитина має знати, що війна забирає життя, вона вже розуміє, що таке смерть і ми говоримо про це відкрито. Але, на мою думку, якщо вона чутиме погані новини постійно, може почати боятися навіть грому чи вертольота в небі.

Доречі, я в магазині бачила книжки, у яких для маленьких діток пояснюють про війну на сході. Там це у вигляді казки, де розповідають, як дві країни посварилися, а  тепер мусять знайти вихід і помиритися. Кожен неживий предмет там олюднений, навіть Земля - плаче, стогне, як людина. Мені здається, що так можна починати розмову із геть маленькими, яким рочків по чотири, а зі старшими вже говорити більш серйозно та реалістично. Я ще говорю, що війна далеко, в нас такого не станеться, ми цього не допустимо, щоб вона була впевнена у завтрішньому дні. На майданчику з нею грається дівчинка із сім'ї переселенців, я пояснюю, що з нею потрібно дружити, допомогати їй, ділитися, бо вона далеко від дому, від друзів. Приводжу приклади, запитую: чи сумує вона за друзями, за мною, навіть за своїм ліжечком, коли їде до бабусі в село, говорю, що так і та дівчинка сумує,  потрібно її розрадити, щоб і тут у неї з'явилися друзі. Мені здається, треба виховувати чуйну до чужого горя дитину, щоб вона знала, що потрібно допомагати іншим, що навіть приємним словом можна розрадити.

Діти завжди граються у «стрілялки», головне – не допускайте агресії

Анна Марченко, психолог

- Про війну сьогодні можна почути скрізь: з екранів телевізорів, з розмов на вулиці чи у транспорті, за родинним столом. І це не дивно, що діти, котрі нерідко стають свідками таких розмов, прагнуть дізнатись більше або краще зрозуміти, що  відбувається.

Якщо ваша дитина звернулась до вас із подібним запитанням, не потрібно його уникати. Перш за все, слід запитати, що саме цікавить дитину. Наймолодшим варто пояснити, що війна – це завжди погано, і у ній немає переможців. Намагайтесь у розмові уникати неприємних деталей, котрі можуть боляче вразити дитину. Починаючи з 5-6 років, з дитиною можна говорити про смерть, якщо вона сама запитає.

Діти завжди граються у війну, особливо зараз, коли комп’ютерні ігри, «стрілялки» стали настільки доступними. Не варто їм цього забороняти, проте робити це дозовано. Подібні заборони в майбутньому можуть вилитись в надмірну агресію та підвищену цікавість до цієї теми. Головне, дитина повинна розуміти, що часто моделі поведінки у грі є неприйнятними в реальному житті. Батьки повинні вчити дітей толерантності, вмінню співіснувати з оточуючими, постояти за себе, відстоювати власну думку словом.  

Якщо хтось із членів родини перебуває у АТО, потрібно пояснити дитині, що він це робить заради безпеки, заради того, щоб наступив мир. Що тато (брат, дядько) – герой, він сильний і знає, що робить. Дитина також може долучитись до підтримки воїнів: писати листи, малювати малюнки.

Важливо створити усі умови, щоб дитина почувалась у безпеці, щоб знала, що батьки, незважаючи ні на що, турбуватимуться про неї і будуть поруч.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.