Чому діти виростають агресивними, закомплексованими чи байдужими: розповідає психолог з Хмельницького

Фото pixabay.com

Вислови, що “западають” в душу чи дії, які важко пробачити. Недарма існує вислів: “Дитина, як губка - всмоктує все”. Всі вчинки й слова глибоко осідають в дитячих головах. Стосується це не лише позитивних, а й негативних спогадів. Поміж тим, саме неприємне несе відголос із дитинства у доросле життя. Невпевненість в собі, депресивні стани й внутрішні конфлікти - все це часто-густо стелиться родом із дитинства. Що слід знати про психологічні травми у дітей, розповіла психолог з Хмельницького Інна Грош. 

Фахівець каже, що дитячі психологічні травми - явище, що трапляється чи не в кожній сім’ї. Часто самі батьки й гадки не мають про те, що сіють у власній дитині зерно невдач. Як зазначає фахівець, фіксація травм на підсвідомому рівні відбувається в дитини саме до 8-річного віку. До слова, перенести модель поведінки власних батьків чадо може і на свою майбутню сім’ю. 

Так, психолог виділила найпопулярніші причини дитячих травм. Гортайте далі й читайте про їхні наслідки детальніше.

Агресія й комплекс жертви

Саме такі стани може спровокувати ніщо інше, як психологічне чи фізичне насильство. На думку Інни Грош, саме це є однією із найбільшою причиною психологічних травм у дітей. Адже будь-яке насильство здатне принижувати особистість. 

До психологічного насильства фахівець відносить ряд висловів на кшталт: “Ти нерозумний”, “Навіщо ти народився”, “Ти не будеш сьогодні їсти” і так далі. Образливі слова чи обмеження простору можуть затаїтися всередині дитини й прокинутися тоді, коли маля вже стане дорослим. Психолог каже, що зазвичай ті, хто був жертвою насильства стають агресивними або ж навпаки - впродовж життя відчувають себе жертвою.

• Насильство в дитинстві переноситься в доросле життя. Людина може бути агресивною або навпаки відчувати себе жертвою і всім підкорятися. Такі люди можуть знаходити собі відповідних супутників по життю, які, наприклад, будуть застосовувати до них силу. Буває й так, що люди, які страждали від фізичного насильства - стикаються із психологічним. Таким чином відбувається приниження їхньої особистості - каже психолог. 

Байдужість до інших людей

“Байдужість з боку батьків - чи не найгірше, що може відчувати дитина”, - каже Інна Грош. Саме це має неабиякий вплив на емоційний стан малечі. Як розповідає психолог, підтвердилося це за допомогою експерименту, що проводили американські науковці. Люди, які в дитинстві зіткнулися із байдужістю батьків, переносять це у своє доросле життя. Таким чином вони стають байдужими до інших і не відчувають потреби в емоційних зв’язках із людьми. 

Подруга по життю - депресія

Подавлення дитячих емоцій - саме це є ключем до майбутніх депресивних мотивів. Інна Грош пояснює це тим, що деякі батьки вчать дітей лише радіти. “Плакати не можна”, - кажуть вони. У такий спосіб діти втрачають можливість пережити необхідну їм емоцію в даний момент. Звідси й породжується депресія. Бо заборона плакати чи переживати смуток стає підсвідомим ворогом, що сховавшись всередині все одно дає про себе знати.

• Кожна емоція відповідає за наші потреби. Заборона плакати чи сміятися - це подавлення цих емоцій. Якщо смуток ми не приймаємо - то в нас виникає відчуття депресії. Тобто ми зовні показуємо, що все добре, а насправді - в нас депресивний стан. Адже ми не приймаємо якісь емоції. Насправді їх потрібно проявляти. Бо так ми отримуємо досвід, яким згодом більш ефективно скористаємося в житті - пояснює Інна Грош.

Невпевненість у собі й перекладання відповідальності на інших

Ще однією популярною помилкою батьків є надмірна опіка над своїм чадом. Психолог каже, найчастіше ця проблема виникає у віці дитини до 3 років. Адже в цей період маля проявляє ініціативу робити щось власноруч. Натомість батьки починають занадто опікуватися над дитиною і виконують все замість неї. Проте такі дії здатні нанести слід на майбутнє життя малечі. Інна Грош каже, що такі люди перекладають відповідальність на інших або стають невпевненими у собі. 

• Це люди, які не можуть ставити мету в житті. Також вони завжди в себе не вірять й не намагаються самостійно щось зробити. Надмірна опіка батьків не дає можливості дитині отримати досвід. Навіть якщо малеча є розумною і має хист до чогось - в своєму житті вона ніяк це не проявлятиме - каже психолог.

Подібна поведінка виникає у людини й через так звану сепарацію. Як пояснює Інна Грош, мова йде про відділення дитини від батьків. Мовляв, для деяких людей важко прийняти той факт, що їхня дитина дорослішає. Саме тому вони не дають їй можливості вибору ні в чому. Цим самим батьки створюють проблеми в майбутньому власних дітей. 

Люди, які не вміють відмовляти

До ще однієї поширеної причини дорослих невдач відноситься почуття провини. Саме це батьки доволі часто нав’язують власним дітям. Роблять це за рахунок стандартних висловів, наприклад: “Я для тебе роблю те й те, а ти…”

Як розповідає психолог, в дорослому віці такі люди не вміють відмовляти іншим. Сказати “ні”, “я не хочу цього робити” чи “мені це не подобається” стає для них вкрай важко. Тож доводиться жити із власними внутрішніми конфліктами. Інна Грош каже, що для таких людей вкрай важлива думка оточуючих. Тож вони дбають не про власний комфорт, а про те, як будуть виглядати в очах інших.

Жодних компромісів

Нав’язування батьками стереотипів сприйняття інформації - ще одна причина психологічних травм у дітей. Інна Грош каже, що деякі батьки не залишають своїм дітям варіантів вибору, а дають вже конкретні відповіді на хвилюючі запитання. Саме тому малі стикаються із низкою проблем у майбутньому. Серед них зіткнення інтересів зі своїм партнером чи небажання йти на компроміси. Психолог радить таким батькам показувати власним дітям “дві сторони медалі”.

• Батьки навчають своїх дітей, що посуд слід розкладати лише певним чином. Або розповідають, що людина із деякими рисами характеру вважається або поганою, або хорошою. Такі діти переносять це в доросле життя. І тоді стикаються із конкретними проблемами - каже фахівець.

Песимісти, “трудоголіки” і люди, які бурхливо на все реагують

Як розповідає Інна Грош, дуже багато батьків не звертають уваги на реальні потреби своїх дітей. Іншими словами - не дають їм стільки любові, скільки вони потребують. Психолог каже, що існує 5 мов любові: дотики, потреба похвали, потреба у проведеному часі, в допомозі та підтримці. Важливо, аби дитина відчувала любов від батьків на всіх цих рівнях. У разі її відсутності - це дасть про себе знати у майбутньому. 

• Зазвичай це люди, які бурхливо на все реагують. Також ті, хто не вміє радіти і приймати подарунки. Крім того, такі люди мають песимістичне відношення до життя і небажання розвиватися. Ці особи схильні знецінювати власні потреби й жити виключно потребами інших. Відносяться сюди і так звані “трудоголіки”. Тобто ті, кого не любили в дитинстві, не мають цілковитої наповненості життя - каже Інна Грош. 

Прогулюють школу й потрапляють в погані компанії

Психолог каже, що ще однією величезною проблемою є перевантаження дітей. Мовляв, дорослі часто записують малих на ряд гуртків. Саме це, за словами Інни Грош, додає дітлахам навантаження, що й впливає на їхні вчинки у майбутньому. Скажімо через відсутність вільного часу в дитинстві, підлітки починають прогулювати школу чи потрапляють у так звані погані компанії. У такий спосіб вони намагаються розслабитися й позбутися вчорашнього навантаження.

Недовіра до світу

Недовіра до світу часто виникає в дорослому віці через батьківські помилки. Причиною на те є невиконані обіцянки дорослих. Якщо ж це перетворюється в систему - у свідомому віці дітьми керує недовіра до навколишнього світу. Очима дитини це виглядає так: якщо слово не дотримуються батьки - то чого й чекати від інших. 

• Якщо через певні причини мама чи тато не можуть виконати свої обіцянки - вони мають хоча б про це сказати дитині. Бо якщо це буде повторюватися систематично - то в малечі починає формуватися певне відношення до світу, а саме недовіра. У майбутньому такі люди завжди чекають обману - пояснює Інна Грош.

Загалом психологічні травми родом з дитинства - не є запорукою на шляху до щасливого життя. Втім Інна Грош зауважує, про них має знати кожен. Бо тільки так можливо усвідомити реальні причини власних дій та вчинків. Не обійтися тут і без постійної роботи над собою. Лише у такий спосіб можна побороти власні недоліки.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.