Фото надав Сергій Єсюнін

Нині у містян є широкий вибір різних за жанрами фільмів. Сьогодні, щоб піти в кіно, варто лише обрати бажаний фільм та зручний час сеансу. Перед переглядом можна взяти попкорн, напої та насолоджуватися якісною картинкою в 3D окулярах, вмостившись на зручне сидіння. Однак так було не завжди. Процедура перегляду фільму колись виглядала дещо інакше.

“Чкальник”, “Восток”, “Сілістра”

У 1940 році в місті відбулося урочисте відкриття нового кінотеатру. У цей же день пройшов і перший кіносеанс - показали комедію “Музична історія”. Так розпочалося життя кінотеатру імені Чкалова. Він і досі красується на своєму місці, щоправда вже під іншим іменем. Всередині кінотеатру було два зали: широкоекранний на 500 місць і малий зал на 250 місць. Там було просторе фойє, музична естрада і книжковий кіоск. Таким був старий і добрий “Чкальник”, замість якого сьогодні в Хмельницький прийшли сучасні кінозали. 

Ще один однозальний кінотеатр знаходився на вулиці Щорса. Він називався “Победа”. Збудували його у 1953 році. Краєзнавець Сергій Єсюнін каже, що кінотеатр був розрахований на 450 місць. 

Місце, де можна подивитись кіно, було й в мікрорайоні Гречани. Там у 1962 році закінчили спорудження широкоекранного кінотеатру “Восток”. Місць у ньому вистачало для 320 “кіноманів”.

У будинку обласної філармонії знаходився ще один кінотеатр. Звався він “Мир”. Там одночасно могло розміститися 700 чоловік. 

Краєзнавець Сергій Єсюнін розповідає, що у місті був дитячий кінотеатр “Малятко”. Він знаходився на місці сучасної “Планети”. Там показували фільми і мультфільми для дітей.

А от другим за популярністю і розміром після "Чкальника" у 70-их роках був кінотеатр “Сілістра”.Там стояла якісна апаратура і були великі зали. До речі, сама назва “Сілістра”, походить від болгарського міста, на честь якого й був названий кінотеатр. Зараз у його приміщенні розташувався оздоровчо-розважальний комплекс “СВ”. 

Кінопоказ через пересувні будки

Краєзнавець Сергій Єсюнін каже, що для того, щоб показом фільму охопити більше людей, в 50-их роках вигадали пересувні кінотеатри. Це був автомобіль із металевою будкою. Всередині нього стояв кіноапарат. Автівка виїжджала на певну місцевість, де оголошували про кінопоказ. А в Проскурові пересувна кінобудка їздила по віддалених мікрорайонах. Такі перегляди фільмів більше нагадували сучасні кінопокази просто неба, що проводять у Молодіжному парку. Адже люди так само, як і сьогодні, брали з собою те, на чому сидіти, і занурювались у сюжет. 

Вже після таких кінопоказів у місті вирішили облаштувати спеціальні майданчики, що називали естрадами. Там проводили не лише кінопокази, а й влаштовували різноманітні концерти. Як каже Сергій Єсюнін, такі естради були у парку імені Івана Франка та в парку культури і відпочинку імені Михайла Чекмана. 

• Саме ж кіно транслювали через плівочний апарат. Фільм показували за допомогою котушок,  на які намотували кіноплівку. Для однієї стрічки використовували 4 або 6 бобін. Вага однієї була близько чотирьох кілограм, - розповідає краєзнавець Сергій Єсюнін.

Вуличний кінотеатр в парку Франка

Особливою популярністю серед містян користувався вуличний кінотеатр. Як розповів Сергій Єсюнін, він існував у 70-их роках. Їх у місті було кілька, проте відомості збереглись про той, що знаходився в парку Івана Франка. Це був широкоекранний кіномайданчик. Для глядачів стояли дерев’яні лавки. Цей кінотеатр був розрахований на 800 місць. На той час це був найбільший кінотеатр у місті. Перегляд кіно у форматі просто неба був платним. Втім Сергій Єсюнін каже, що місця тоді розходились на “ура”.

Друзі, а який кінотеатр у місті найкраще пам’ятаєте ви?

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.