“Мого чоловіка немає вже 5 років і 29 днів. Але я не здамся і піду до кінця, поки всі винні не будуть покарані…”
Саме з такими словами прийшла до редакції vsim.ua мешканка Городоччини Валентина Волянська. В руках старі сімейні світлини, а на очах сльози. Історія цієї жінки - вражає, надихає і шокує водночас. Шостий рік поспіль життя Валентини проходить по судових засіданнях. Жінка вперто бореться проти системи. Причиною стала історія про “смертельний кредит”, яка сколихнула Хмельниччину у 2014 році.
Жертвою махінацій став чоловік Валентини Олег. В далекому 2007 році у нього витягли паспорт на залізничному вокзалі. Олег пішов до міліції, написав заяву та через деякий час отримав нові документи. Історія забулася, а родина Волянських продовжила жити звичайним життям.
Через 6 років, просто перед новим 2013-им, сім'я отримала “лист щастя”. На конверті адресантом був вказаний ПриватБанк. Валентина згадує, що здивувалася, адже жодних фінансових питань із банком не мала. Лист відкрив чоловік. Там було, на перший погляд, звичайне привітання з наступаючим Новим роком. Однак вже після перших рядків, за словами жінки, її чоловік опустився на стілець і змінився в обличчі.
Я взяла лист з його рук і аж підскочила від несподіванки. Там ішлося, що ми маємо сплатити кредит, який ніколи не брали. Ще й акцію якусь пропонували. Ми обоє були шоковані, але вирішили не впадати в паніку і все з’ясувати. Ми просто не вірили, що таке можливо, - розповідає Валентина.
З листом чоловік відразу поїхав до банку. У відділенні намагався пояснити, що загубив паспорт і до кредиту немає жодного відношення. За словами Валентини, Олег написав заяву на ім’я директора банку. У ній просив розібратися у ситуації. Чоловіку пообіцяли все з’ясувати, а згодом йому прийшла повістка із Городоцького районного суду. З'ясувалося, що банк подав позов на Олександра та вимагав відшкодувати “отримані по кредиту кошти”.
Судова тяганина розпочалася у 2013 році. Справа потрапила до місцевої судді Василини Мельник. Та ознайомилася з матеріалами та ухвалила відмовити банку в задоволені позовної заяви.
Олег прийшов додому у піднесеному настрої. Представник банку на суд не з’явився, а суддя визнала договір недійсним. Ми думали, що забудемо цю історію, як страшний сон. Але сталося не так, як гадалося. Банк знову подав до суду і справа потрапила до іншої судді Інни Федорук. Вона не визнавала жодних доводів мого чоловіка, відмовлялася від проведення почеркознавчої експертизи. Та усіляко на судді намагалася “переконати” мого чоловіка зізнатися в тому, що це він взяв кредит. Вона ніби не бачила, що кредит був оформлений на фіктивних паперах.
В документах не збігалися адреси, фото чоловіка і того, хто брав кредит були різні. ПриватБанк не надав весь пакет документів, які випробовував суд. І вона все це пропустила. Посилаючись на експертизу, яку замовив банк і яка визнала, що там підписи мого чоловіка, ухвалила, що ми маємо сплатити банку цей кредит. На той момент він був уже близько 70 тисяч гривень. Суд був 28 січня. Відразу після нього чоловік прийшов додому і зліг, - розповідає Валентина.
Олег був інвалідом ІІІ групи. У чоловіка діагностували хворобу Вольфа-Паркінсона-Уайта. Йому були протипоказані будь-які хвилювання. Після судового рішення, за словами Валентини, Олегу стало зле.
Він прийшов додому і просто мовчки лежав на ліжку, не хотів ні їсти, ні пити, ні говорити. Він лише думав, як віддавати гроші та як усе пережити. Згодом йому різко стало погано, а я викликала “швидку”. Олега доставили до лікарні. А на наступний день він помер. У висновку експерт написав, що причиною нападу та смерті стало психоемоційне навантаження. Він весь цей час не знаходив собі місця. Казав, що помре від хвилювання і так сталося.
Після смерті чоловіка Валентина була в цілковитому розпачі. Жінка згадує, що думала над тим, що заподіяти собі смерть.
Я хотіла і на себе накласти руки. Я розуміла, що виплатити кредит не зможу і доведеться продавати дім. А далі куди йти? Тільки на вулицю. Стримали лише думки про сина, після моєї смерті кредит перейшов би на нього. І мене охопила така злість. Не знаю звідки взялися ті сили, але я вирішила, що піду до кінця. На мене всі дивилися, як на сільську дурну жінку. В банку, мабуть, думали, якщо я університетів не закінчувала, то з мене можна стягти гроші тихенько і нічого їм за це не буде. Але я пішла до журналістів. А після того, як на телеканалі “Інтер” вийшла передача “Стосується кожного”, у якій я все розповіла, на наступний день до мене зателефонували з банку.
Валентина розповідає, що її провели в кабінет до директора відділення. А той вручив документ у якому йшлося, що заборгованості перед банком у родини більше немає. За словами жінки, банк просто відкликав свою позовну вимогу.
Мені пояснили, що нібито провели службове розслідування і з’ясували, що дійсно мій чоловік не брав цього кредиту. У мене був шок і купа питань: Де вони були весь цей час? Чому не проводили розслідування за життя чоловіка. Чому, не відреагували на заяву, яку він подавав? Чому про “кредит” мовчали 6 років? А головне куди дивися працівник банку, який оформляв документи? Там же ж було видно, що це дві різні особи
Всі мої питання так і залишилися без відповіді. Він просто мовчав. Додому я прийшла “розбита. Думала невже це так має закінчитися. За що помер мій чоловік?”.
Наступного дня Валентина звернулася до правоохоронних органів та почала стукати в усі двері. Вона написала заяву до поліції та попросила про призначення почеркознавчої експертизи. Також подала позов на експерта, який проводив першу експертизу. Згодом у двері Валентини постукали. За словами жінки, в гості вона впізнала ту саму суддю Інну Федорук.
Через три місяці після смерті чоловіка вона прийшла до мене додому. Сказала, що хоче поговорити. Визнавала, що неправильно вчинила. Сказала, що просто “допустила помилку”. Я була шокована. Це не першокласник, щось написав у зошиті, що потім виправити можна. Вона зробила не помилку, а злочин. Злочин, який коштував моєму чоловікові життя.
Після такого візиту Валентина звернулася зі скаргою на суддю до вищої кваліфікаційної комісії суддів, написала заяву до хмельницької та генеральної прокуратур. За словами жінки, на суддю відкрили кримінальне провадження. А прокуратура витребувала роздруківку телефонних дзвінків судді Федорук на період винесення рішення по справі Волянського. З’ясувалося, що весь цей час суддя вела перемовини з банком.
Наразі справою судді Федорук займаються в ДБР. Про це журналістам vsim.ua повідомила речник ТУ ДБР у Хмельницькому Катерина Герасімук.
Ми зайнялися цією справою нещодавно. До нас її передали з прокуратири наприкінці 2019 року. Кримінальна справа проти судді Федорук дійсно відкрита. Їй інкримінують частину 2 статті 375 ККУ. А саме: постановлення суддею завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови. Поки тривають слідчі дії. Якщо провину буде доведено, судді загрожує до 5 років позбавлення волі, - повідомила речниця ТУ хмельницького ДБР.
Крім кримінальних позовів, які Валентина ініціювала проти директора філії городоцького ПриватБанку, працівника магазину, працівника банку, який видавав кредит та судді, жінка заявила ще й цивільний позов на відшкодування моральної та матеріальної шкоди у зв’язку зі смертю чоловіка. Адвокат потерпілої просить про компенсацію у розмірі 1,5 мільйона гривень. Однак поки жоден суд не визнав позивних вимог Валентини Волянської.
У рішеннях зазначають, що нібито немає причинно-наслідкового зв’язку. А представниця банку взагалі мені просто в обличчя сказала, що то може я чоловіка довела, що сказала йому щось не те і він розхвилювався, а банк тут ні до чого. Я зверталася і до апеляційного, і до Верховного судів. Поки безрезультатно. Зараз повторно подала позов до суду, бо нарешті маю на руках всі експертизи.
Вони повністю підтверджують злочинні дії працівника банку. А слідчий по справі сказав, що на днях йому мають оголосити про підозру, - зазначила Валентина.
Кримінальною справою проти працівника банку займається слідчий хмельницького міського відділу поліції Роман Лисак. Він підтвердив журналістам інформацію, яку надала Валентина Волянська.
Ми дійсно готуємо матеріали та незабаром оголосимо про підозру працівнику банку. Детальніше зможу розповісти після проведення процедуру. Тоді й назву статтю, яку інкримінують працівнику банку, - зазначив слідчий Лисак.
У підсумку Валентина зазначила, що сподівається на справедливість правосуддя та не перестає вірити в позитивний результат. У разі чергової відмови, Валентина збирається шукати підтримки Європейського суду з прав людини.
Я знаю, що такі справи, як наша, не одинокі. Хочу, щоб мій приклад надихнув людей боротися за правду. Я смерть чоловіка нікому не подарую. Хочу, щоб усі особи, причетні до даного злочину, були покарані згідно закону. Я буду боротися за це до кінця, - наголосила жінка.
В ПриватБанку ситуацію поки не коментують. У прес-службі журналістам vsim.ua розповіли, що отримати коментар можна через головний офіс банку. Адже з самого початку справою займалися юристи головного офісу. Для цього потрібно написати офіційний запит на адресу головного офісу, що знаходиться в Дніпрі. Що ми й зробили. Як зазначили в прес-службі банку, ймовірно, відповідь буде не раніше ніж за 5 робочих календарних днів. Щойно результати прийдуть, ми опублікуємо їх на сайті vsim.ua. Слідкуйте за оновленнями.
Всі фото та документи в матеріалі, надані Валентиною Волянською.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.