Уже завтра, 27 березня, відзначатимуть Міжнародний день театру. За переказами, прем'єра першої театральної вистави відбулась саме в цей день у Стародавньому Римі. А свято встановлене ще в 1961 році IX конгресом Міжнародного інституту театру.

Ще у середньовіччі актори були невід’ємною частиною суспільства –  репетиції з ранку до смерканку, прогін кожної репліки й примірка все нових і нових ролей. Без митців сцени не відбувалося жодної важливої події: чи то свято, чи коронація, чи приїзд іноземних гостей.  

Хмельницький обласний академічний музично-драматичний театр імені Михайла Старицького має багаторічну історію. Свою роботу він розпочав у 1931-му. За цей час у ньому працювали сотні акторів. Сьогодні в театрі їх близько 40. І досвідчені, і молоді артисти зізнаються: крім так званої імпровізації, на сцені трапляється чимало казусів. Журналісту vsim.ua вони привідкрили завісу і розповіли про курйозні моменти зі своєї кар’єри.

Тетяна Рябініна

(працює у театрі 7 років)

Під час репетиції, щоб не мерзнути на сцені, ми взуваємо хутряні валянки. Одного разу вистава вже почалась, а один з акторів забув їх зняти. Я тоді була у ролі Царівни Несміяни, тож за сценарієм сміятись не могла. Та як тільки побачила колегу у костюмі і в цих чудернацьких валянках, стриматись, щоб не зареготати, було дуже важко.  

А от якось було зовсім не до сміху.

Я грала Мальвіну. Це була сцена із П’єром. Я говорю свій текст і тут починаю кашляти, у мене просто зникає голос. Сльози течуть градом і я розумію, що далі сказати вже нічого не можу. Ну а П’єро тим часом чекає на продовження моєї репліки. Та все ж нам вдалось це обіграти, і я думаю, що ніхто з глядачів навіть й не зрозумів що сталось.

Олександр Топоринський

(працює у театрі 46 років)

Це було на одному з виїздів. Перед початком вистави ми виходили з куплетами і співали. Таким чином ми представляли свої образи. Сцена була – здоровенна. Як виявилось пізніше, там була відкрита яма для освітлювача. Я виходжу, граю свою роль і тут…провалююсь ніби в пекло. Добре, що спрацював інстинкт самозбереження і я зачепився ліктями й не занурився у ту яму повністю. Глядачі тоді ледь не луснули від сміху.  

Тарас Юровський

(працює у театрі 8 років)

Чого тільки не буває на сцені. І слова забуваєш, імпровізуєш, і навіть ненароком поцуплюєш репліки в колег. А бувало й ніяковієш від того, що відбувається на сцені. Казка «Чотири чарівні перлини». Мій товариш по сцені був у ролі хлопчика-інваліда. Під час нашого діалогу, він почав активно рухати ногами. Важко передати, як ніяково мені стало. І тоді, окрім своєї ролі, я мав обережно нагадати колезі кого він грає. Нагадати так, аби глядач не звернув на це увагу.   

А вже завтра, 27 березня, у Міжнародний день театру, глядачів очікує прем’єра. Комедія «Приборкання норовливої» за мотивами п’єси В. Шекспіра розпочнеться о 19:00. У цій іронічній виставі на вас чекатиме ряд інтриг, жартів та каламбурів.  

Підготувала Олександра Клименко