12 діб пробув у комі: у Хмельницькому попрощалися із Віктором Паплюгою

• Чоловіка мобілізували на початку повномасштабного вторгнення. 

• Воював у складі 3-ї штурмової бригади на Харківщині. 

• Під час виконання бойового завдання отримав кульове поранення в голову.

Ще один захисник повернувся «на щиті». У Свято-Георгіївському храмі попрощалися із 46-річним захисником Віктором Паплюгою. Чоловік приєднався до лав ЗСУ у лютому 2022-го. 20 серпня поточного року, під час виконання бойового завдання, отримав кульове поранення в голову. Медики боролися за його життя до останнього та через 12 днів помер. Розповідаємо історію захисника. 

Був опорою для мами 

Віктор Паплюга народився 15 серпня 1979 року у селі Лугове Розсошанської тергромади Хмельницького району. Там закінчив школу, а після — переїхав у Хмельницький. Навчався у ВПУ №4, де здобув професію газозварювальника. Після й до моменту мобілізації працював за фахом у різних підприємствах міста. 

— В житті він був добрим, роботящим хлопцем. Гарний син, молодший від нас набагато, але був чуйним, привітним. Він після закінчення школи пішов працювати в місто газозварювальником. В село приїздив, допомагав мамі. Всі, хто його просив — всім допомагав. Був щирим, відкритим, добрим, — розповіла односелиця захисника Ольга Марцеха. 

Захисник не встиг створити власну сім’ю. У Віктора Паплюги є старший на 11 років брат. Його дружина, Наталія, розповіла: матір дуже любила молодшого сина. 

— Він був маминою втіхою, радістю і вона дуже була до нього прив’язана: так опікувала його, любила. Вона завжди казала: «Якщо я помру, Наташа, не лишіть його, будете для нього сім’єю, опорою, родиною». Вона не думала, що вона буде його ховати… , — поділилася братова Наталія Паплюга. 

Жінка розповіла: Віктор захоплювався рибалкою. Був доброю, світлою та щирою людиною. Мобілізували захисника у лютому 2022-го — з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну. Службу проходив у складі 3-ї штурмової бригади. 

— І коли почалася війна він пішов, як і багато наших чоловіків, синів, братів захищати нашу землю. Не злякався, не заховався, а встав в ряди Збройних Сил України. Він казав: «Мамо, тримайся, все буде добре. Ви не переживайте, все повинно бути добре». 

20 серпня 2025-го Віктор Паплюга, під час виконання бойового завдання, отримав кульове поранення в голову. Завдяки злагодженим діям евакуаційних груп, чоловіка двічі прооперували, а після відправили до Києва. Та лікарі не давали позитивних прогнозів.

— Я коли телефонувала, мені казали, що врятували його — евакуаційні бригади вони спасали його, везли, передавали один одному. Його одразу почали оперувати: одна операція, друга, нам повідомили, що його переправляють в Київ. Я їду туди, лікарі просто розводять руками — дуже важке поранення, куля в кору головному мозку. Воно не сумісне з життя. Але ще 12 діб він прожив, був в комі, але у свідомість так і не прийшов, — поділилася Наталія. 

Віктор Паплюга помер 2 вересня 2025 року. У нього залишилася матір, старший брат з дружиною та двоє племінників, які теж зараз захищають Україну. Поховали захисника на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове. 

Читайте також:

«Іноземці з українським серцем»: історії воїнів з Хмельниччини

Історія Олександра Рижого з Райківців, який пройшов полон

Загинули військові з Хмельниччини: Володимир Кирилюк, Сергій Процик, Сергій Ланець

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.