Ампутовані органи ховають поруч із безпритульними на кладовищі у Раковому

Викидають у смітник, спалюють в крематоріях чи проводять дослідження. Що роблять з ампутованими частинами тіла та вирізними органами?

Щомісяця два-три контейнери з небезпечним вантажем збирається в хмельницькій патанатомії. Чи не викидають людські органи на смітник та як уникнути пагубних наслідків від їх утилізації, дізнавалися журналісти vsim.ua.

Що говорить закон

Біовідходи у кожного медзакладу різні: в клінічних лікарнях — апендикси, судини, виразки, кінцівки; в онкологічних — пухлини й органи; в пологових будинках — викидні, плаценти. Один із найефективніших способів утилізації біоматеріалу – термічна обробка, тобто спалення у крематоріях. Але у Хмельницькому такої печі немає. Дороге це задоволення, кажуть спеціалісти.

У Департаменті охорони здоровʾя скаржаться, що мінікрематоріїв на Хмельниччині немає навіть у ветеринарних лабораторіях. У Києві, Одесі, Харкові є крематорії для тварин, де за додаткову винагороду можуть утилізувати і людський біоматеріал. Лікарні мають договір з такими закладами, і час від часу постачають їм контейнери з післяопераційними відходами.

До 2015 року нормативної бази по біовідходах не було взагалі, відповідно кошти з державного бюджету на це не виділялися. В кошторисах медичних закладів також не передбачені кошти на утилізацію будь-яких, не лише органічних, відходів. Зараз ситуація зрушилася лише на нормативному рівні. Є база: Наказ МОЗУ №325 від 08 червня 2015 року – «Про затвердження Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами».  Де роз’яснено, як це правильно робити. Написали гарно, а от умови не створили. Кошти як не передбачалися до 2015, так і не передбачаються донині. Кожен заклад має займатися цим за власний рахунок. Та можливість мають далеко не всі.

Везуть на кладовище 

А у Хмельницькому позбавляються відрізаних кінцівок, апендиксів, плацент та різноманітних пухлин простим дідівським способом - їх закопують у землю на кладовищі у Раковому.

Раніше, на території звалища у Раковому, були біотермічні ями, але вони вже давно заповнені та запечатані. Туди переважно звозили тварин, але були випадки, що й людські органи знаходили свій останній притулок саме в таких ямах.

Де знаходяться і як ховають людські рештки розповів журналістам майстер кладовища Сергій Олександрович. Місце для таких захоронень виділено на спеціально відведеному кутку кладовища в Раковому. Майстер показав це місце журналістам. Відходи з лікарень, каже, ховають поруч із бездомними людьми, імен яких навіть немає. 

- Моторошне сусідство, - говорить Сергій Олександрович. - Людина колись жила, мала друзів, знайомих, можливо сімʾю, десь працювала про щось мріяла, а тепер спочиває поруч зі звалищем біоматеріалів. А все тому, що немає у нас крематоріїв. Як завжди все впирається в гроші.

Тут, в секторі №17, знаходять останній спочинок невідомі особи, так звані, людьми без визначеного місця проживання, і, поруч з ними, хоронять людські органи та ампутовані кінцівки.

Захоронення післяопераційних відходів на кладовищі відбувається два, три рази на місяць. Комунальні служби привозять післяопераційні відходи з патанатомії, та з хірургічних відділень лікарень міста.

- В біоматеріали я не заглядаю, там все може бути: і результати викиднів, і видалені пухлини. А ось для обліку ампутованих органів є спеціальний журнал. З лікарень присилають листи з переліком вмісту контейнеру, де зазначаються дані про людину: імʾя та прізвище, діагноз, хто проводив ампутацію, - каже майстер кладовища. 

Одне захоронення – 960 гривень

Проблема не лише зі способом утилізації, а й зі зберіганням післяопераційних відходів. Кожне захоронення або спалювання – процес дороговартісний. Медичному закладу таке «задоволення» щоразу обходиться у 960 гривень з власної кишені.

Тому, до утилізації, видалений апендикс може зберігатися кілька місяців у холодильнику патанатомії. Зазвичай, говорить головний епідеміолог Хмельницької області Олександр Мирний, відповідну вагу в 200 кілограмів, збирають два місяці. Потім домовляються про вивезення та захоронення з комунальним підприємством «Хмельницька міська ритуальна служба». Їхні працівники везуть вже на кладовище. 

Єдиний крематорій Хмельницької області був побудований в Осташках Хмельницького району для потреб обласного протитуберкульозного диспансеру. Він малопотужний, лише для спалення медичних відходів від маніпуляцій з хворими на туберкульоз. Обслуговувати всі медичні заклади, в яких проводять хірургічне втручання тут не можуть. Крім того, для утилізації біоматеріалів потрібно мати ліцензію. А такий дозвіл має лише 38 установ, із 300 колишніх, по всій Україні.

Видалений апендикс забрати не можна  

Для самостійного захоронення мають бути законні підстави. Те, що це відбувається за бажанням пацієнта – міф. Кожна ампутована частина тіла проходить гістологічну експертизу.

Іноді трапляються випадки, коли пацієнт помирає невдовзі після операції, тоді, якщо ми ще не відправили матеріал на захоронення, його можуть віддати родичам. Буває, що хочуть поховати разом з померлим, тоді ми не суперечимо. Але в інших випадках – такої практики немає.

Самостійно ховають лише мертвонароджених дітей строком від 22 тижнів, коли вже плід вважається дитиною. Якщо вже родичі відмовляються від такого поховання, тоді комунальники ховають на спеціально відведених місцях кладовища окремо у трунах.

Як правильно зберігати

Віповідно до наказу №325 медичні відходи категорії В, до яких відносяться і органічні медичні відходи хворих (тканини, органи, частини тіла, плацента, ембріони тощо), мають збиратися у тверду (що не проколюється) упаковку (контейнери) або в одноразову м’яку (пакети). При чому кожна частина тіла складається в окремий пакет і маркується.

Вимоги до тари:

• герметичність;
• водонепроникність;
• вона має бути не проколюванню та не скляною.

Закопувати в деревʾяних ящиках, не оббитих спеціальною водонепроникною плівкою, заборонено.

Зберігають в спеціальних морозилках

Михайло Соболь, заступник головного лікаря по хірургічній роботі Хмельницької міської лікарні

- На кожне захоронення ми пишемо лист в похоронне бюро. Вони готують місце, повідомляють нам на котру годину привезти відходи. Ми на своїй машині все це веземо до місця захоронення. Всі кінцівки, які ідуть на захоронення концентруються в другому хірургічному відділенні на 4-у поверсі нашої лікарні. Ми нещодавно придбали для цих потреб велику морозильну камеру. Наприклад, апендицит, кишківник – ми віддаємо на патанатомію за направленням. Там їх досліджують на гістологічне заключення біопсійного матеріалу, і, захороненням займаються тоді вони. Ми не маємо права виписати пацієнта, щоб в історії хвороби не було заключення патанатомії. І ми самі зацікавлені в його наявності, бо візуально там може бути доброякісний процес, а при досліджені можуть виявити злоякісний.

Доставка в іншу область - за кошт медзакладу

Олександр Мирний , головний епідеміолог Хмельницької області 

- Звісно ж краще було б ці відходи спалювати. Але установка одного такого мінікрематорію обійдеться від 500 тисяч до мільйона гривень. Такі кошти знайти просто нереально. У нас хотів один головний лікар зробити такий крематорій для своїх відходів. Тоді сама малопотужна установка коштувала 500 тисяч, а така, щоб спалила руку чи ногу до мільйона. 200 тисяч, він говорив, що ще потягнув би, але не більше. Тому відмовився від свого задуму. На вулиці Льва Толстого стоїть великий крематорій, але толку від нього – нуль. Там ніякого обладнання немає взагалі. Є одна утилізаційна фірма, яка готова цим займатися. Сказали, що органіку братимуть із задоволенням. У них є спеціальне обладнання, яке перетирає органічні речовини. Але це мають бути відповідні об’єми від 1000 кілограмів. Вони везуть тоді ці відходи десь аж у Київську область і там переробляють. Але назбирати таку партію ми не можемо. Крім цього заклад ще має оплатити доставку біоматеріалів до місця призначення.

Про вплив на екологію

Найбезпечніший спосіб для екології  – це спалення медичних відходів у крематоріях. Обладнання дозволяє перетворювати органіку на попіл, як наслідок, атмосфера практично не забруднюється. Інша справа, якщо утилізувати такий матеріал за допомогою котельні, там буде і шкода для довкілля, і спалити повністю такі відходи можна лише при використанні антрациту, в жодному разі не бурого вугілля.

Що думають з цього приводу фахівці, журналісти vsim.ua, запитали у Міронової Наталії Геннадіївни, завідуючої кафедри екології ХНУ.

- Біоматеріал – біологічно активна речовина, вона підлягає розкладанню. Це створює умови для розвитку хвороботворних бактерій і несе загрозу. З цієї точки зору для утилізації таких відходів мають використовуватися термічні методи, які повністю їх знезаражують та унеможливлюють утворення середовища для розвитку бактерій. Перетирання та спускання в каналізаційну мережу використовують за кордоном, в нас воно не дуже ефективне, бо немає таких потужних очисних споруд. А захоронення в землю не дає 100% гарантії дотримання усіх норм та правил даної процедури. Це мають бути спеціальні контейнери та герметичні пакети. Бо витік – може спричинити забруднення підземних вод.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.