Діда Мороза придумав убивця: історія появи новорічних персонажів

Вікторія Отаманчук

Світлини з відкритих джерел

Дізнавайтеся, що за душогуб придумав Діда Мороза, у чім різниця між ним і святим Миколаєм, при чім тут Велес та вовки, і як пекти медових «миколайчиків».

Усі ми родом з дитинства. І скільки б літ не мали, а однаково вранці 19 грудня зазираємо під подушку з надією, що там хоч-який малесенький, але дарунок. Зізнайтеся, зазирали нині?

Хто він - святий Миколай?

Усі ми віримо в диво. Попри вік. І часто творимо його для інших, стаючи добрими миколаями й наслідуючи архієпископа Мир Лікійських Миколая, котрий мешкав у Римі в 3 столітті й за праведні вчинки був зарахований Церквою до лику святих.

Відео дня

Якби він жив нині, то мав би щонайменше 1700 літ.

До слова, група вчених з Манчестерського університету зробила реконструкцію обличчя святого Миколая за його мощами. У чудотворця були карі очі, випнуті вилиці та підборіддя, він мав зріст близько 167—168 см.

Цікаво, що в англомовних країнах на основі Миколая Чудотворця було створено образ персонажа Санта-Клауса, який приносить дітям подарунки на Різдво. Уперше він з‘явився в рекламі Coca-Cola у 30-ті роки.

Народний святий Миколай

Задовго до римського архієпископа Миколая, та й узагалі ще до хрещення Київської Русі, язичницьким попередником сучасного святого Миколая у слов’ян, наших прапрадідів, був Велес — грізний і водночас милостивий бог скотарства та тварин. Усюди його супроводжували вовки. Вважалося, що саме вони можуть переходити з одного світу в інший.

Між іншим, замість вовків супутниками сучасного християнського святого Миколая згодом стали ангели й чортики, а в Санта-Клауса – олені,а в декотрих чудотворців з країн Західної Європи - віслюк зі сіро-сріблистою шерстю.

Подібно Велесу, згодом святий Миколай допомагав і мандрівникам, часто зустрічаючись на дорозі, і був покровителем моряків, даруючи їм попутній вітер.

І ходив колись Велес землею також у грудні. Бо час між Самайном, нинішнім Хеловіном, і Йолем, зимовим сонцестояням, вважався періодом позачасся. Наші прадіди вірили, що саме в ці дні на небесах триває дике полювання на душі тих, хто погано вчиняв упродовж року. Велес – на чолі того полювання. У скандинавів, між іншим, — Одін, в кельтів - Рогатий бог природи. Вони, до слова, в тамтешніх народів також прототипи святих Миколаїв.

Тож, за образом народного, слов’янського, святого Миколая насправді ховаються давні уявлення про древню хтонічну силу, що приходить наприкінці року перевірити, як жили люди, чим, зважити, що доброго й злого зробили вони та забрати на той світ поганців, а працьовитих - винагородити.

Чому так? Бо за кілька днів, у день зимового сонцестояння, казали, народиться нове сонце і колесо року знову буде крутитися, а в наступний рік не можна пускати те, що відмерло, або те, що давно мертве і лише прикидається живим.

Погодьтеся, наших мужніх Воїнів, які нині боронять Україну від орків, також можна назвати велесами та миколами, адже ретельно очищають українську землю від московського непотребу, полюють вже дев’ять місяців на російських поганців і справедливо карають їх за зло, що вчинили.

Зі злого демона – в символ Нового року

У радянському союзі християнського святого Миколая заборонили, як, зрештою, і саме Різдво та Бога. Святому Чудотворцю на заміну в 30-х роках вигадали Діда Мороза зі свитою. Його ідейним батьком став організатор Голодомору в Україні, убивця мільйонів, другий секретар кп(б)У Павло Постишев.

Згідно з архівними документами, у грудні 1935-го року в газеті «Правда» вийшла його стаття про відзначення Нового року разом з новим символомами доби.

Цікаво, що вже через кілька днів після її друку в усіх «червоних куточках» від Камчатки до Збруча стояла ялинка. А вже у 37-му році Дід Мороз урочисто і на той час помпезно дебютував в Кремлівському палаці.

Між іншим, творячи персонаж Діда Мороза росіяни особливо не заморочувалися. Традиційно поцупили його. Перейменували язичницького демона Мороза, якого ще називали Морозком, Тріскуном і Зимовником, та підкоректували йому автобіографію.

Був колись злий дух, який заживо заморожував людей разом з худобою, а став – дідуганом, який кладе під ялинку подарунки радянським дітям, котрі не вірять у Бога, а тільки – партію.

Через 20 літ Діда Мороза укомплектували внучкою Снігуронькою. Хоча насправді вона - донька язичницьких богів Мороза та Весни. Дитячий образ, за словами дослідників, пропагандисти зліпили з образу дівчат, яких, за давнім повір’ям, тому ж таки злому духу Морозу приносили в жертву.

Язичницькі символи, збережені у радянському Новому році

Ялинка – вічно зелене дерево, символ Світового постійного Дерева. До речі, в українській традиції світовим деревом є Купальське. Його й досі вшановують 7 липня, через півроку після нового року, коли сонце перебуває у зеніті. Відголоском символу Світового дерева є традиція ставити букет посеред столу, так би мовити в центрі всесвіту.
Мороз (Морозко) – один із зимових демонів.
Дід – мудрець, зачинатель родоводу, який користувалися надзвичайною повагою. Дідом також називають суто різдвяний символ Дідух. Інша назва – колядник, сніп, дідок, який символізує урожай. Також це дух дідів, тобто всіх попередників роду.
Посох – оберіг, продукуючий символ, атрибут мудреців, зачинателів родоводу. Палиця здавна додавала солідності та, за віруваннями, мала магічну силу. Наші пращури вірили, якщо її викрасти у діда, то вона здійснить найзаповітнішу мрію.
Бій курантів опівночі – шпарина між світом людей та сакральним світом богів, коли старий рік ще не закінчився, а новий не почався. У цей час людина може просити у вищих сил здійснення найпотаємнішого. І навіть – передбачити майбутнє, звідси і традиція ворожінь. До речі, у традиційній культурі ворожити дозволялося саме в час новорічних святкувань, один раз на рік.
Зірка – астральний символ «новонародженого» Сонця. У часи християнства – знак Різдва Христового. Переважно це восьмикутна, але траплялася й семи- та шестикутна. У Західній Україні – багатопроменева.
Новорічні образи ведмедиків, вовчиків і лисичок, в яких перевтілюються діти, - це уособлення злих духів, яких перемагають добрі сили – білочки, зайчики, які потім в танку співають хвалу Діду Морозу.

Кулінарний радянський код

До речі, новорічне меню також затверджували на рівні цк кпрс. Це так званий кулінарний код, який підкреслює один із основних інстинктів.

Так на зміну куті прийшов салат олів’є, а замість узвару – «радянське шампанське».

Наші ж предки колись у давнину, ще до 30-х, на святого Миколая пекли «миколайчики». Святкові пряники мали форму ялинки, чоловічка, сніжинка, зірочки й були розписані глазурю.

Рецепт тіста для «миколайчиків»

Інгредієнти для пряників:

100 г масла
300 г муки
2 яйця
40 г крохмалю
90 г меду
1 ч.л. розпушувача для тіста
100 г цукру
можна додати імбир або корицю

Як готувати «миколайчиків»

Спочатку треба збити масло. Потім додати усі інші інгредієнти та перемішати.
Поставити тісто на холод не менше, як на 1 годину.
Розкатати шаром пів сантиметра, формочкою повирізати миколайчики.
Скласти на деко, злегка змащене олією. Випікати 5 хвилин в гарячій духовці.

Інгредієнти для глазурі:

1 яєчний білок
1 ч.л. лимонного соку
приблизно 200-240 г цукрової пудри

Як готувати глазур

Яєчний білок збиваємо міксером, додаємо лимонний сік. Коли білок вже буде трохи щільним додаємо потрохи цукрову пудру, і збиваємо доки глазур не стане густою.
Чим густіша глазур, тим скоріше вона буде застигати та легше буде малювати нею контурні малюнки на миколайчиках. В той же час нею важче буде покривати пряники повністю.
Розділяємо глазур на декілька частин, щоб змішати з харчовими барвниками: сік буряку, моркви, синьокачанної капусти, какао або чорний шоколад.