Дмитрівська батьківська субота 5 листопада: як вшанувати померлих і що не радять робити

Вікторія Отаманчук

Світлини - ілюстративні, з відкритих джерел

Дізнавайтеся, як правильно провести цей день та що можете важливого зробити для тих, кого більше з вами немає.

Дмитрівська батьківська субота - день особливого поминання покійних.

Цьогоріч вона випадає на 5 листопада і передує Дню пам’яті Преподобного Дмитра Солунського, що відзначаємо 8 листопада. Звідси й назва - Дмитрівською поминальною суботою.

Це перша і головна подія з циклу «осінніх дідів», як цей днь ще йменують у народі.

Відео дня

Чому цей день важливий

«Окрім щоденного поминання померлих в церковному році існують ще окремі дні, у які Церква по особливому поминає всіх від віку спочилих християн. Такі дні називаються Батьківськими Вселенськими поминальними суботами», - пояснюють у православній церкві.

До числа загальноцерковних поминальних субот входять:

М’ясопусна субота,
Троїцька субота,
суботи другої, третьої і четвертої седмиць Великого посту.

«Окрім поминальних субот присвячених поминанню померлих у всій Православній Церкві існують ще поминальні дні, які є побожною традицією наших благочестивих предків, - додають. - До таких поминань і належить Димитрівське поминання померлих. Ця субота названа так за іменем святого великомученика Димитрія Солунського Мироточивого (+ 306 р.)».

У листопаді загалом 4 поминальні батьківські суботи:

Дмитрівська перед Дмитром - 5 листопада,
Кузьмина перед Кузьмою - 12 листопада,
Михайлівська перед Михайлом - 19 листопада,
Загальна перед Пилипом - 26 листопада.

Офіційно закріпленою в правилах православної церкви є лише Дмитрівська субота, перша субота листопада.

Після Загальної поминальної суботи починається Різдвяний піст, який також називають Пилипівкою. Триває він від 28 листопада до самого Святвечора, 6 січня.

Історія Дмитрівської поминальної суботи

За однією з версій поминання в суботу перед днем пам’яті великомученика Дмитрія встановив князь Дмитрій Донський. Отримавши перемогу над татарами у Куликовій битві (8/21 вересня 1380-го), він звершив поминання загиблих воїнів.

Однак, твердять в один голос дослідники, цього бути не могло. Християнське поминання померлих у Димитрівську поминальну суботу має давнє, ще язичницьке.

Постання православної, переважно слов'янської, традиції відзначення Димитрівської поминальної суботи, дослідники пов'язують зі слов'янськими просвітителями та проповідниками християнства, святими рівноапостольними Кирилом і Мефодієм. Саме вони, під час своєї так званої «хозарської місії», а потім — під час християнізації Моравії та загалом слов'ян (їхня єпархія сягала сучасних українських земель), стикнулися з глибоким звичаєм осіннього вшанування предків. Перед ними постало питання християнізації цього слов'янського поминального дня, і тому вирішили зробити його днем пам'яті св. Димитрія Солунського, який був одним з найшанованіших святих у їхньому рідному місті.

Святитель Дмитрій Туптало висловлює думку, що Димитрівська поминальна субота замінила собою язичницькі осінні тризни. З прийняттям християнства давня традиція збереглася, але, зрозуміло, прийняла інший характер.

Димитрівська поминальна субота була слов'янським святом. Ця традиція відома лише по соборних «Чиновниках» і монастирських «Обхідниках», у яких відображені особливості реальної богослужбової практики храмів і монастирів Київської митрополії. У останніх під нею вказується поминання тільки спочилої монастирської братії.

Одним з перших згадок Димитрівської суботи, як дня поминання всіх покійних є вказівка у збірнику XV століття новгородського походження.

Як правильно проводити Дмитрівську батьківську суботу

День пам’яті близьких і рідних, військових треба по можливості провести в молитві. Лейтмотив усіх молитов за упокій – прощення гріхів. Мертві вже не можуть каятися і просити прощення, зате ми можемо докласти всіх зусиль і молити Бога про милість до них.

Увечері перед кожною батьківською суботою у церквах традиційно правлять парастас.

Зі самого ранку на Дмитрівську суботу люди йдуть до церкви. Після літургії починається заупокійна панахида ‒ спеціальне богослужіння.

У цю поминальну суботу заведено подавати записки з іменами покійних рідних і близьких, які зачитуються священнослужителями під час заупокійного богослужіння

У храмі можна здійснювати милостиню, яка обов'язково зарахується на тому світі.

У церкві потрібно обов'язково запалити свічку. Ставити їх можна в будь-який свічник. Але на Дмитрівську суботу краще вибрати канон. Це спеціальний свічник для свічок за упокій, який має форму прямокутного столу з хрестом. Перед каноном священник здійснює панахиду. Під час богослужіння можна ставити свічки за всіх родичів і близьких, кого хочете згадати в молитві.

Часто в церквах на батьківські суботи ставлять великий стіл для пожертв. Пожертви варто залишати лише за покликом душі. Можна класти все, крім м'ясних продуктів. Зазвичай на столі залишають печиво, хліб, олію, борошно, крупи. Їх після богослужіння роздають бідним, відвозять до дитячих будинків, віддають нужденним.

Після панахиди є традиція іти на кладовище. Там ще раз моляться за душі родичів і близьких, яких уже немає з нами. Також запалюють свічки.

Якщо немає можливості відвідати церкву, можна помолитися за покійних вдома. Часто рідні померлого збираються за одним столом і разом згадують теплими словами тих, кого вже немає поряд. На стіл ставлять кутю, млинці та пироги, а також улюблені страви померлих.

Чому в Церкві моляться за померлих людей

Християни вірять в життя душі після смерті. Але посмертна доля людської душі може бути різною.

«Молитва за померлих – це найкращий вираз християнської любові до дорогих нашому серцю ближніх людей які відійшли у вічність. І тому даремно дехто думає, що молитва за померлих не приносить їм ніякої користі, що благодійність молитви простягається тільки на живих, - зауважують у православній церкві. - Ми не сприймаємо такої неправди, а віруємо словам Господа нашого Ісуса Христа, який навчає нас, що «Бог не є Богом мертвих, а живих» (Мф. 22:32.), а тому молимось перед Ним не за мертвих, – що вже ніби не існують, а за живих, що перейшли у вічне життя».

Що не можна робити в Дмитрівську суботу

На Дмитрівську суботу не можна згадувати померлих поганими словами.
Не слід плакати за покійними, тому що це може принести лише тривогу.
У церкві не можна залишати м'ясні продукти та алкоголь.
Не заведено поминати покійних спиртними напоями.
Краще поминальну суботу провести в тиші, не варто влаштовувати гучних святкувань.
Якщо поминаєте рідного на кладовищі, то категорично заборонено випивати алкоголь, влаштовувати застілля і веселитися біля могили. Це вважається великим гріхом.
На могилі не варто залишати їжу, алкоголь, цукерки та інші предмети. Це не християнський, а язичницький звичай.
Якщо поминаєте близького вдома, то не варто робити це в брудній і неприбраної квартирі.
У поминальну суботу не можна молитися за тих, хто покінчив життя самогубством.

Читайте також:

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.