Хасиди у Меджибожі: ніяких контактів з місцевими

Більшість паломників їде до Умані, щоб зустріти там єврейський Новий рік. По дорозі заїжджають до Меджибожа, де для себе викупили кілька будиночків і будують готель.

На рідній не своїй землі
З транспортом не пощастило — щоб дістатись містечка, потрібно ще два кілометри пройти від траси. Суботній ранок. У місті порожньо. Дорогу до синагоги показують у першій же крамниці.
Головна синагога знаходиться неподалік від центру містечка. До неї веде вулиця Баал Шем Това, яка ще 15 років тому носила ім'я Карла Маркса.
- Що один єврей був, що другий, - сміючись, каже місцева мешканка. – Але історично вона називалась на честь Баал Шем Това, їхнього праведника.
Наприкінці ХІХ сторіччя євреї складали три чверті населення міста. Під час Великої Вітчизняної громаду фактично знищили нацисти.
- Мама казала – колись центр повністю був єврейський, а зараз живе один єврей. Є два старих цвинтарі і три братських могили на три з половиною тисячі, - каже жінка.
Навали паломників у містечку жінка не пригадує. Розповідає, що хасиди селяться переважно у викуплених будинках. Дійсно, на частині будинків написи на ідиші. До місцевих просяться нечасто.
- Як багацько їх, то вже беруть до себе люди. Переважно сюди приїздять пожилі. Молодих менше, є й хуліганчики, - каже жінка. - Наші люди не дуже довольні, бо бувають негативні випадки з їхньої сторони.

В гості на цвинтар
Поруч з синагогою старе кладовище. Могильні плити, сірі від часу, вросли в землю. Бачу охель – капличку над могилою праведника.
- Коли ще не було цього склепу, дивлюсь – поклала паломниця дитинку на цю надгробну плиту, зима, холодно, і воно, бідне, лежить на камені. А сама молиться, плаче, кричить на все кладовище, - розповідає жінка.
Невеликий склеп з побитими шибками, поруч гробниці з білого каменю. Такі ж і в середині. З боку синагоги чути протяжні співи. На порозі стоїть чоловік у традиційній хасидській одежі. Питаю, чи можу побачити раввіна. Той киває, і щось перепитує на івриті. Бачачи, що не розумію, переходить на ламану російську. Заходимо до будинку. Чоловік жестами просить почекати в холі, сам йде на другий поверх, звідки чути співи й оплески. Повертається з раввіном. Той просить почекати і щезає. У холі метушаться двійко хлопців років шести. Обидва з пейсами і у кіпах. Їдять щось з пакетів з написами на івриті, кричать. Врешті, втомившись, сідають на підлозі.