Провести в останню путь Андрія Жука прийшли сотні жителів міста та його військові побратими. Хлопці й досі не вірять, що «Мауглі» немає.
Хмельничанин Андрій Жук загинув від куль ворога 27 травня. Група військових на чолі з командиром помітила підозрілий рух в посадці. Вони вирушили на зачистку. Ворог підпустив їх на відстань 50 метрів і відкрив вогонь.
- Так сталося, що Андрій йшов попереду. Більшість куль дісталося йому. Одна з них влучила в голову. Побратими намагалися врятувати Андрія. Його ще живим забирали медики. Але травми були надто важкі. О 19:17 його серце перестало битися, - розповідає волонтер Олена Мокринчук.
Попрощатися з своїм командиром прийшли військові. Вони, схиливши голови, пригадували яким був Андрій Жук. Хлопці й досі не вірять в те, що його немає. Говорять так, ніби він й досі з ними.
- Батальйоном він керує вже вісім місяців, - говорить військовий Олександр Самарський. – Андрій був людяним в першу чергу і справжнім воїном. Для когось він був як старший брат, для інших як батько. Він завжди був справедливим.
Попрощатися з військовим прийшли рідні, волонтери, військові, чиновники і просто небайдужі хмельничани. Вони всі стояли в черзі до будинку ритуальних подій у великій черзі з дев’ятої ранку. Віддати шану загиблому 32-річному військовому прийшли декілька сотень людей.
Андрію Жуку третього травня виповнилося 32 роки.
Військового ще до загибелі представили до нагородження звання Героя України і Народний Герой України.
Батьки військового приїхали попрощатися з рідним сином з закордону.
Ворог шість разів влучив кулями в «Мауглі».
Військового проводжали стоячи на колінах.
Комбат Андрій Жук в зоні АТО був майже два роки.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.