• Місця для поховання людей у Проскурові змінювались разом із плануванням міста.
• На місці старих кладовищ нині височать універмаги, будинки та школи. 
• Серед них є й неофіційні захоронення, історія яких досі не вивчена.
• Про давні цвинтарі і таємничі могили Хмельницького, дізнавались журналісти vsim.ua.

Старі кладовища Хмельницького знаходились у різних частинах міста. Серед них були як офіційні захоронення, так і ті, що досі залишились тінню в історії Проскурова. Знаходились вони у різних частинах сучасного міста. Де у Хмельницькому колись спочивали люди, читайте далі.

В центрі міста і біля парку

Два найстаріші кладовища міста були позначені на найдавнішому плані Проскурова. На їх місці нині знаходиться житловий будинок і парк. Мова йде про християнський і єврейський цвинтарі. За словами краєзнавця Сергія Єсюніна, ці кладовища мали місце на початку 18 століття. На той час найбільшим місцем для поховання померлих у Проскурові був єврейський цвинтар. Знаходився він на сучасній вулиці Кам’янецькій. Нині там височить будинок №50.

Інший цвинтар, що по праву вважався одним із найстаріших, був християнський. Знаходився він там, де нині розташований парк культури та відпочинку імені Михайла Чекмана, а саме біля його входу. 

Вже з часом ці два кладовища закрили і ховати людей там припинили. Натомість під них виділили інші території. Втім і там нині немає жодного натяку на колишні цвинтарі. 

• Згодом, коли місто зростало, був складений новий план забудови. Його склали у 1824 році. Відповідно цвинтарі закрили і виділили під них іншу землю. Для євреїв відокремили ту територію, де зараз простягнулась вулиця Свободи. А християн ховали на місці, де зараз знаходиться Свято-Покровський кафедральний собор - розповідає Сергій Єсюнін.

Кладовища близько міської дитячої лікарні

Традицію поховання за межами міста зберігали і сотні років тому. Оскільки тоді це була ділянка вздовж сучасної вулиці Кам’янецької, то деякі цвинтарі знаходилися і там. Однак ті поховання були неофіційними. Зокрема, йдеться про два цвинтарі. На одному з них ховали тих, хто помер від епідемій, а інше було призначене для домашніх тварин.  

• На той час “ходили” такі епідемії як холера і чума. Тож тих, хто помирав від цього, ховали за межами міста. Адже в самому місті робити це було небезпечно. Кладовище для таких померлих знаходилося там, де зараз міська дитяча лікарня та військове кладовище. Близько цієї ділянки також був “скотомогильник”. Це було таке кладовище, де ховали домашніх та свійський тварин - каже краєзнавець Сергій Єсюнін.  

Вже у 1870 році місто розрослося ще більше. Тож ховати людей почали у нових місцях. Одним з таких є кладовище, що існує в місті й зараз. Розташоване воно на вулиці Кам’янецькій. З самого початку для померлих було виділено три ділянки: єврейське, католицьке і православне. Пізніше поряд відкрили військовий цвинтар.

Сьогодні повз цих кладовищ щоденно проходить тисячі людей. Тож це місце вже давно стало частиною буденності хмельничан.

Будинок та універсам - на кістках

Та на цьому місця для поховань у Проскурові не закінчились. Як розповів краєзнавець Сергій Єсюнін, під час Другої світової війни у місті був німецький цвинтар. Там ховали німецьких та угорських солдат. Це кладовище мало місце на Проспекті миру, а саме близько універсаму “Вінницький”. 

• Місто розросталося і кладовища мандрували містом. Там, де знаходиться універсам “Вінницький” в 1941 німці влаштували власне кладовище. Ховали там німецьких і угорських солдат. Для німців там було три прямокутних сектори, а для угорців - один. Згодом рішенням Радянської влади той цвинтар зрівняли із землею. Тоді там засадили плодові дерева і на тому місці виріс яблуневий сад. Тож фактично універсам та частина будинку, що поряд, стоять зараз на кістках - каже краєзнавець Сергій Єсюнін.

Німців ховали біля кінотеатру Шевченка

Наприкінці 1943 року ще одним незвичиним нині місцем для поховання був майданчик, що біля кінотеатру Шевченка. На той час в самому кінотеатрі був шпиталь. Там лікували поранених німецьких танкістів. Більшість з них врятувати не вдавалось. У результаті приймалися рішучі міри - ховати поряд із шпиталем.  

• Наприкінці 1943 року кінотеатр Шевченка закрили і зробили там шпиталь. На той час було дуже багато поранених німецьких танкістів. Відповідно у тому шпиталі їх лікували. Однак більшість з них помирали. Оскільки найближче кладовище було далеко, то ховали німців просто біля шпиталю. Цим місцем був майданчик, що зараз знаходиться навпроти кінотеатру Шевченка - розповідає Сергій Єсюнін. 

Знайшли залишки людей і невідомі труни

Окрім традиційних обрядів поховання померлих, у Хмельницькому стикалися і з іншими моторошними знахідками - залишками людей. Їх знайшли під час будівництва центрального універмагу. Пізніше виявилось, що рештки, які знайшли на тому місці, це все, що залишилось від жертв сталінських репресій. Загалом, на місці, де зараз височить універмаг, раніше були підвали. За словами Сергія Єсюніна, там колись розстріляли 16 тисяч людей. 

• Половина центрального універмага побудована на підвалах НКВС. Туди привозили людей і давали їм вирок - розстріляти. У підземних підвалах їх вбивали, а трупи замуровували. Ті підвали були дуже довгі - близько ста метрів. Усі вони були повністю наповнені мертвими людьми. Вже у 1966 році замість НКВС вирішили побудувати центральний універмаг. Коли почали копати котлован, то знайшли рештки людей. Їх вивозили вночі на військове кладовище і там ховали наново - розповідає Сергій Єсюнін.

Ще одною випадковою знахідкою стали досі не розгадані поховання. Їх знайшли наприкінці 1989 року поблизу вулиці Героїв Майдану. Під час будівництва трансформаторної будки, там були знайдені труни з людьми. Нині історія цих поховань залишається для всіх таємницею. Однак є припущення, що вони знаходилися на тому місці не одне століття. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.