Військовому Олександрові Аксьонову 28 років, він несе службу в Хмельницькому 7 батальйоні територіальної оборони. Таких як він тут 450. На запитання, що чоловіків турбує найбільше, розповідає, що увесь хмельницький батальйон сидить без грошей. 

- В цьому місяці зарплати не дали. Зазвичай гроші ми отримуємо 15-18 числа максимум. Нам дзвонили і казали, що взагалі може бути 3 чи 6 вересня, - говорить військовослужбовець.

У чоловіка п’ятирічна донька та дворічний син, з дітьми у декреті сидить дружина.

- Зараз моя жінка отримує 950 гривень. А якщо врахувати всі обов’язкові платежі – це комунальні послуги, кредити, постає запитання – як моя сім’я повинна жити? – обурюється Олександр. – Першого разу, коли ми приїхали, зарплата була майже 2900 гривень, зараз і того не видали.

За словами чоловіка, така ситуація у багатьох бійців – майже у всіх вдома молоді дружини, маленькі діти та батьки, які також потребують їхньої допомоги.

- Звісно, ми нічого не маємо проти того, що нас мобілізували, але що вони по телевізору будуть казати, що все добре, коли воно насправді не так?! Ніхто нас не попереджав про те, що виплати будуть затримувати, - каже військовослужбовець. – Просто нам цікаво, чи кошти не виділили, або ж виділили, але як це роблять наші депутати, кладуть в банк і під відсотки на тиждень-два можуть отримати собі частину тих коштів.

Олександр з Ізяслава, як і ще 17 чоловіків з його батальйону. Раніше, в мирне життя займався торгівлею. Планував влаштуватись на нову роботу, та не встиг, бо отримав повістку.

Як розповідає чоловік, половина батальйону – це мобілізовані бійці, решта – добровольці.

- У самій війні ми участі не беремо, виконуємо обов’язки прикордонників, маємо свої окремі блокпости і самостійно несемо службу.

Олександре, як ставляться до наших військовиків місцеві мешканці?

По-різному. Деякі ставляться нормально, інші – шкодують води і кажуть, що в них президент – Путін. Різні зустрічаються люди. Був випадок, коли жінка з дітьми бігла за нами, кричала і проклинала, казала, що ми їдемо вбивати її дітей.

У яких умовах ви живете?

- Умови загалом нормальні, харчування є, спати є де. Але з наступом холодів виникає проблема – немає теплого одягу. Я розумію, що поки зараз не сезон, до прикладу в армії осінній сезон починається з 20 жовтня, але це ж не казармені умови життя, а польові. Там дуже холодно, не хочеться, щоб люди хворіли. Є проблеми, але ми стараємось ці питання вирішувати, волонтери нам в цьому допомагають. Зараз немає біноклів, касок, однак, поки дуже гостро це не відчувається. Переживаємо лише, щоб з дому дзвонили і не скаржились, що немає на що жити.

Чи відчуваєте волонтерську допомогу?

-  Ті гроші, що збирають для військових люди, звісно, доходять, а про те, що виділяє держава, особисто я нічого не знаю. Навіть елементарно те, що вони взяли на себе –  зобов’язання  матеріального забезпечення військовослужбовців - цього не роблять

Який настрій панує серед бійців нашого батальйону?

- Сумуємо за домом, зараз відчувається якась невідомість. Загалом настрій нормальний, знаємо, що мусимо і треба. Хочеться, щоб не соромно було подивитись людям в очі, своїм дітям. Скажу, що духом ми поки не занепадаємо, але якщо не дочекаємось зарплати, то бійці можуть здійняти бунт і поїхати додому.

Анастасія БЕВЗ