“Пишаюсь тим, що мій син захищав”. Хмельничани попрощались з солдатом Олегом Дяком

• Хмельничанин добровольцем пішов захищати країну минулого року. 
• Воював на Донеччині, де отримав важке поранення. 
• За життя 43-річного Олега боролись лікарі. Але травми виявились несумісні з життям. 

Сьогодні, 20 жовтня, Хмельницький вдруге прощається з Героєм. Це солдат Олег Дяк, якого місто навколішки проводить на Алею Слави. 

Олег - хмельничанин, жив і навчався у мікрорайоні Ракове. До війни чоловік працював на швейній фабриці. Не міг служити в армії за станом здоров’я. Але коли почалось повномасштабне вторгнення, залишатись осторонь просто не захотів. 

-  Я запитував його, чи ти зможеш. А він відповідав: “Батько, це не ваша війна, а вже наша, - говорить тато загиблого Леонід Дяк. 

Батько Олега - теж колишній військовослужбовець. Близько 20 років перебуває на пенсії. Він каже, син пішов на фронт добровольцем в листопаді минулого року. Спочатку він був на підготовці, так званій “учебці”, а згодом його відправили під Донецьк, де він проходив всю службу. 

-  Він отримав перше поранення і був госпіталізований. Лікувався місяць. Йому була передбачена відпустка, але він відмовився. Так 10-12 днів він знаходився при частині. А після цього був на самому “передку”. В одному з боїв прилетів снаряд. Четверо його хлопців загинули. Вважалось, що і Олег загинув. Але коли бої закінчились, пройшло десь годин 6, їх почали забирати і побачили, що він живий, - розповідає Леонід. 

Пораненого військового терміново відправили до Дніпра, де його лікували місяць. Згодом був Київ і виписка, після чого воїну дали першу групу. За словами батька, поранення були вкрай тяжкі. В Олега були пошкоджені нирки, легені, печінка, роздроблена щелепа. 

Після чергового лікування в Житомирі, захисника відпустили додому. Там його стан почав погіршуватись. Поранення виявились несумісними з життям. 

-  Коли він лежав тяжко поранений, я питав його, яке б рішення він прийняв, якби його призивали зараз. На це Олег відповів, що він все одно б пішов. Який в нього був патріотизм…Я пишаюсь тим, що мій син пішов захищати. Останнім часом він наче відчував, що не виживе. Просив, аби ми похоронили Олега та як його друзів - під прапорами, - каже крізь сльози батько загиблого. 

Олег помер 16 жовтня. Наприкінці місяця йому б мало виповнитись 44. У захисника залишились батьки і син. Поховали Героя на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове. 

Читайте також:

• “Він сумувати не давав нікому”. Попрощалися із солдатом Віталієм Шереметою
• Президент нагородив посмертно воїнів з Хмельниччини: імена

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.