Андрій Рибцов воював в Афганістані і в зоні АТО.

Андрій Іванович Рибцов народився в Росії. Але своєю Батьківщиною вважав Україну. Він навчався у школі №12 міста Хмельницького. Тут він здобув військову освіту. Тут проживає його сім’я.

 - Андрій часто говорив, що його Батьківщина – Україна. Казав, що вона його вигодувала, виховала і дала йому все, що він має, - зі слізьми на очах говорить дружина військового Наталія Рибцова.

Ще 1 лютого він приймав привітання із 56-им Днем народження. Пройшло більше місяця відтоді і ті ж рідні, близькі і знайомі вже несли квіти до труни, де спочиватиме Андрій Рибцов. 11 березня він помер від обширного інфаркту.

Церемонія прощання із Андрієм Рибцовим пройшла сьогодні, 13 березня. До будинку культури прикордонної академії прийшло багато людей. Хтось просто підходив до труни і мовчки прощався із «Балу». Хтось знаходив в собі сили сказати щось про військового побратима чи друга.

 - Всі поважали його безмежно, всі його любили. Ніколи на нього не ображалися. Навіть, якщо він міг бути таким жорстким, але справедливим. Він був, як стовп, на який завжди можна було обпертися. Він завжди намагався допомогти. Завжди намагався ввійти в ситуацію, зрозуміти, попросити в командира, якщо треба. Переживав за всіх. Намагався всіх захистити. Якщо «Балу» на позиції, значить все добре і всі будуть живі. Він завжди був позитивним й ніколи не був сумним. Можливо, десь в душі він за щось переживав. Але ніколи цього не показував. Він був дуже великим у всіх розуміннях. Був справжньою людиною, яких мало насправді. Він герой не по нагородам, а за своєю суттю. Спи спокійно, любий друже. Ти завжди будеш в нашій пам’яті і в наших серцях, - говорить військовий побратим «Балу» Андрій Рябека.

Військові розповідали, що коли потрапили в зону АТО, то поняття не мали що таке зброя і що з нею робити. Пригадують, що всього навчилися від свого командира Андрія Рибцова. Кажуть, що завдяки ньому усі вони повернулися додому живі і здорові.

 - Його батько був військовим і казав йому «Офіцер має берегти своїх солдатів». І Андрій беріг їх. На війні він не шкодував себе. Переживав за хлопців. Його батальйон «Фенікс» називали «летючим голландцем». Противник ніяк не міг впіймати його. Він так навчив хлопців і командував їхніми діями, що вони за лічені хвилини могли підготуватися до бою чи відвести зброю і відійти, - розповідає Наталія Рибцова.

Чимало розповідали і про його волонтерську діяльність. «Балу» постійно допомагав військовим. Як тим, хто воює, так і тим, хто повернувся зі Сходу. Для останніх організував футбольну команду «Легіон». Неодноразово говорив, що це для бійців найкраща реабілітація. Також був активістом громадських організації, які допомагали воїнам АТО.

​Поховають Андрія Рибцова на Алеї Слави, що в мікрорайоні Ракове.