У Хмельницькому попрощалися із 8 військовими: їх поховали у новозбудованому колумбарії

Юлія ВАСІЛЬЄВА

Це захисники та захисниця, які загинули у 2022-2023 роках.
Лише у двох урнах – прах загиблих, решти – тіл немає.
Їх поховали у новозбудованому колумбарії в мікрорайоні Ракове.
Розповідаємо детальніше.

У Хмельницькому колумбарії в мікрорайоні Ракове поховали перших 7 захисників та захисницю, які загинули у 2022-2023 роках. Це – військовослужбовці, які обороняли Маріуполь, воювали на Донецькому, Луганському, Харківському напрямках. Більшості тіл – немає. А в урнах загиблих – особисті речі, які туди поклали рідні. Прощання із сімома захисниками відбулося у Свято-Георгіївському храмі. Розповідаємо детальніше.

Історії загиблих захисників

Богдан Демчук – військовослужбовець окремого загону спеціального призначення “Азов” Національної гвардії України, старший сержант

Богдан Демчук родом із Вінниччини. Спачатку навчався у рідному селі Жадани, згодом – у школах Правдівки та Шарівки Ярмолинецької тергромади Хмельницької області. У 2010-му вступив до Ярмолинецького професійного ліцею, де здобув професії слюсаря та водія. У 2014 став учасником “Проскурівської сотні”, яка займалася охороною порядку та державного кордону. А вже у 2015-му – вступив до “Азову”. Загинув 29 квітня 2022-го квітня у Маріуполі.

Відео дня

Тіло Богдана Демчука не вдалося забрати з окупованого Маріуполя. В урні – його шкарпетка та земля з Донецького напрямку, де воював захисник. Його дружина Надія розповіла: важливо, щоб було місце, де можна віддати шану рідній людині, куди можна привести їхнього сина.

– Ця меморіальна стінка, це дуже добре, можна посидіти в тиші поговорити і тепер є місце, куди я можу привести сина. Звісно, у нас немає тіла, тільки особисті речі, але хоч щось. Я кажу синові, що він (батько, – прим.автора) в нього герой. Він захищав нашу державу. Він захисник Маріуполя. Для мене дуже важливо, щоб він (син, - прим.автора) також про нього пам’ятав і говорив. І він в школі про нього розповідає, що у нього батько – герой.

Олексій Чернявський – військовослужбовець окремого загону спеціального призначення “Азов” Національної гвардії України, сержант

Олексій Чернявський родом із Херсонщини. Із 2014, після строкової служби, став на захист України – був учасником АТО у 2014-2015 роках. І зпочатку повномасштабного вторгнення обороняв Маріуполь. Загинув 20 березня 2022 року від авіаудару, рятуючи пораненого побратима.

Його тіла теж немає. Як і багатьох особистих речей. Його сестра Анастасія розповіла: в урну поклали його прапор.

– Особистих речей його теж немає тут тому, що, те що згоріло - воно знаходиться в окупації. Ми не місцеві. Міський голова зробив такий колумбарій і можливо це наш єдиний шанс попрощатися. Тому ми вирішили в урну вкласти особисті речі, але так як їх не було, ми поклали туди його прапор, – розповіла сестра захисника.

Альона Кушнір-Новіцька – медична інструкторка, військова медикиня окремого загону спеціального призначення “Азов” Національної гвардії України, старша сержантка

Альона Кушнір-Новіцька родом із Дунаєвеччини Хмельницької області. Закінчила Чемеровецький медичний коледж, після працювала у Хмельницькому військовому госпіталі. У 2014-го підписала контракт і долучилася до лав полку “Азов”. Була бойовим медиком. Загинула захисниця 15 квітня 2022 року від удару ворожим КАБом по “Азовсталі”, де вона рятувала побратимів та мирних жителів.

Її хрещена матір, Алла Мельник, каже – Альона була дуже цілеспрямованою, любила жила. Патріоткою була завжди. Навіть коли була можливість виїхати із Маріуполя вона залишилася, щоб надалі виконувати свій військовий обов’язок.

– Як це боляче дивитися на те, що нема тіла. Але я знаю, що вони з нами. Україна переможе обов’язково. І що все в нас буде добре і що не марно пішли. На цих героїзмах мають вчитися діти, люди. Ми всі маємо бути заодно і ворог має бути знищений. Тіла немає, нічого немає. В колумбарії її будуть її улюблене взуття, босоніжки й халат медичний, який вона дуже любила. Вона дуже любила медицину.

Максим Капріца – військовослужбовець 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону Сухопутних військ ЗСУ, солдат

Максим Капріца народився у Хмельницькому. Навчався у Рідкодубській школі, після – у ПТУ №8, де здобув професію газоелектрозварника і слюсаря газового устаткування. У 2008 його призвали до ЗСУ – службу проходив у селі Цвітоха, Шепетівського району. Вже у 2015 році його призвали в ракетну частину, з 2019-го – підписав контракт й служив у 15-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні. Загинув 1 березня 2022-го неподалік Волновахи Донецької області.

Олександр Дубовий – військовослужбовець Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Державної прикордонної служби України, старший сержант

Олександр Дубовий родом із Луганщини. Навчався у школі в рідному селі Бараниківка. У 2015 вступив до Сєвєродонецького ПТУ, де здобув професію електрогазозварника. У 2017-му долучився до лав ЗСУ. Після демобілізації у 2019 році підписав контракт на службу у прикордонних військах. Загинув 23 травня 2022 у місті Лиман Донецької області.

Олександр Сербієнко – військовослужбовець Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Державної прикордонної служби України, майстер-сержант

Олександр Сербієнко народився у Старобільську Луганської області. Навчався у Бараниківській ЗОШ. Згодом вступив до Старобільського ПТУ №116, де здобув професію механізатора. А у Старобільському ПТУ №93 – електрогазозварника. У 1997 був призваний на строкову службу, а у 2002 – підписав контракт на службу в прикордонних військах. У 2019-му разом із сином навчався у НА ДПСУ імені Богдана Хмельницького. З початку повномасштабного вторгнення воював у складі Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса. Загинув 20 травня 2022 року у місті Лиман Донецької області.

Сергій Зелінський – військовослужбовець 5-го загону спеціальних операцій, військової частини А1788 Сил Спеціальних операцій ЗСУ, старший солдат

Сергій Зелінський народився і виріс на Херсонщині. Після школи вивчав менеджмент у Херсонському державному аграрно-економічному університеті. Виступав за збірну з баскетболу від ВНЗ. До повномасштабного вторгнення був приватним підприємцем – заснував піцерію “Сіль і перець”, куди працевлаштовував військових, які повернулися з АТО. У лютому 2022-го очолив рух опору в тоді уже окупованому Херсоні. Після вступив до лав ЗСУ і проходив службу у Хмельницькій частині Сил спеціальних операцій. Загинув 4 червня 2023-го на Харківському напрямку. За заповітом був кремований.

Олексій Янін – військовослужбовець окремого загону спеціального призначення “Азов” Національної гвардії України, старший сержант

Олексій Янін сам із Запоріжжя. Із дитинства почав займатися боксом. Був чемпіоном України з кікбоксингу, а також чемпіоном світу з тайського боксу. У 2014 долучився до Збройних Сил України. Служив у полку “Азов”. З початку повномасштабної війни захищав Маріуполь. 10 березня 2022 року отримав кульове поранення й три тижні провів у госпіталі. Загинув у ніч із 6 на 7 квітня того ж року під час оборони міста.

Захисників поховали у колумбарії

Урни із прахом або особистими речами загиблих захисників та захисниці помістили в новозбудований колумбарій на Алеї Слави в мікрорайоні Ракове. Вони стали першими вісьмома, кого там поховали. Всього збудовано 96 ніш під урни.

– Найбільшим тягарем для родини загиблого військовослужбовця – відсутність місця, де було б поховане хоч щось від тієї людини, яка дорога була для серця. В колумбарній ніші ляже та урна з прахом і вам буде нагадувати, що там лежить ваша дитина, ваш родич, що там лежить плоть від нашої плоті, кров від нашої крові – що там лежить великий українець, який віддав своє життя за волю України, – зазначив військовий капелан Даниїл Тарнавський.