День визволення Проскурова: старі фото та розповіді краєзнавців

Напад фашистських загарбників на Проскурів

Через два тижні після початку війни - 8 липня 1941 року - німецько-фашистські загарбники окупували Проскурів. В місті почав діяти кривавий режим терору і грабежу. Людей розстрілювали, виганяли в рабство, а всі цінності краю вивозили у  Німеччину. Для винищення населення і військовополонених фашисти створювали концтабори, гетто і тюрми.

Під час війни на території Проскурова функціонував концтабір для військовополонених у  Раковому, гетто для євреїв у районі продуктового ринку і у Лезневому. За час окупації в Проскурові було знищено близько 9500 євреїв, більше 60 тисяч військовополонених та розстріляно приблизно 16570 мирних проскурівчан. Боротьбу із фашистами у Проскурові вела організація Проскурівського підпілля. До наших днів зберігся їхній будинок, де сьогодні працює музей. 3252 воїнів віддали своє життя за визволення Проскурова.

Період окупації Проскурова: єврейське гетто

14 грудня 1941 року у Проскурові почав діяти режим терору. На території нашого міста нацисти створили гетто для євреїв.  Колючими дротами відгородили територію від Південного Бугу по Кам'янецькій до Подільської і по ній до вулиці Проскурівського Підпілля, і знов до Південного Бугу. То була територія єврейського гетто, під яке виділили єврейські квартали. Там знаходилось 3 тисячі євреїв. Зараз це центральна частина міста – територія продуктового ринку. Ще одне робітниче гетто було розташоване у селі Лезневе, там утримували євреїв-майстрів. Їх примушували ремонтувати шосейну дорогу та працювати на будівництві.

- Умови, в яких жили євреї у гетто були жахливими. В домівках було багато людей, які спали на землі і майже не харчувалися, тому й деякі померли від голоду. Згодом з осені 1941 в Проскурові почався розстріл євреїв, який набрав ще більших масштабів восени 1942 року. Розстріли переважно відбувалися на околицях міста. Найбільше, де розстрілювали єврейське населення – це район теперішньої дитячої лікарні, там колись був смітник, говорять. Разом із проскурівськими євреями почали розстрілювати євреїв з ближніх сіл. Всього було розстріляно приблизно 9500 людей, - розповіла завідувач музею Проскурівського підпілля Віта Баранюк.

Концтабір “Шталаг 355”

Табір особливого режиму для військовополонених “Шталаг 355” був створений у січні 1942 року. Він відділявся колючим дротом і був розташований на території сучасного мікрорайону Ракове та мав ще 6 філій по місту. Під час окупації там знищили приблизно 65 тисяч чоловік. Окрім цього фашисти розстріляли 16 570 невинних проскурівчан.

- Як і у гетто умови в таборі були нестерпними. Полонених годували два рази на день, але та їжа спровокувала епідемію дизентерії, що забрала життя значної кількості військових у полоні, - продовжує  Віта Баранюк.

Сьогодні про неволю і страшні розстріли свідчать лиш нагробки. На території колишнього концтабору сьогодні знаходиться 19 ракетна бригада. Ця місцина для простих людей закрита на замок, тому про “Шталаг 355” мало хто знає. Щороку на братській могилі Раківського концтабору з’являються нові меморіальні плити на честь воїнів, які тут захоронені. Родичі загиблих лише через десятиліття після закінчення Другої світової війни отримали можливість віднайти у німецьких архівах документи, які засвідчують, що їх батько чи дід був в’язнем та загинув у “Шталазі-355”.

“Шталаг” був не єдиний в місті концтабір. На той час в місті діяло аж 8 його філіалів.

Створення підпільної організації

В липні 41-го німці окупували наше місто, а вже восени того ж року в Проскурові почала діяти підпільна організація. Члени якої збирались у конспіративно-явочних квартирах. Одним серед таких місць збору був будинок Проскурівського підпілля, який і досьогодні зберіг свій первинний зовнішній вигляд. Будівля розташована по вулиці Шевченка 3/1, саме там зараз функціонує музей Проскурівського підпілля.

Учасники підпільної організації проводили не тільки пропагандистську роботу, оскільки працювали в підпільній друкарні, а й здійснювали диверсійні операції на залізниці, готували партизанів та збирали зброю й медикаменти.

В 1943 році частина підпільників перемістилася у ліс, створивши партизанський загін «Народний месник». Згодом в тому ж році нацисти масово почали переслідувати підпільників. Їм вдалось викрити та вбити керівників організації – Миколу Храновського і Петра Семенюка. Та все ж проскурівське підпілля відновилось і функціонувало аж до визволення міста. Його новим керівником став Федір Назаров.

- Будівлі, де збирались підпільники, більше 100 років. Це теж, до речі, єврейський будиночок. Він був поділений на дві частини. В одній з них жив один з перших керівників підпільної організації – Петро Семенюк, а в іншій половині жили теж підпільники – Марія Главацька із чоловіком та маленькою донькою. Тут в них на квартирі відбувались зустрічі організації. Збиралися підпільники, щоб обговорити і намітити план дій: вони тут друкували листівки із зведеннями радіо «Інформбюро» про те, що відбувається на фронті. Оскільки німці вилучили радіо з будинків мешканців і проводили власну пропаганду. А ці підпільники доносили правдиву інформацію у вигляді листівочок, які роздавали по місту. Звичайно, вони допомагали пораненим, відправляли людей у партизанські загони, своїми діями намагалися пришвидшити визволення міста й України, - розповіла Віта Баранюк.

Визволення Проскурова

За два тижні до визволення Проскурова у ході Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції, бої вже точилися на підступах до міста. Німецька армія стримувала наступ 1-го Українського фронту на річці Бужок, це фактично 10 – 15 кілометрів на північ від Проскурова. Нацисти сильно укріпили місто: вкопали в землю танки для стрільби, створили розгалужену систему мінних полів, а також зігнали достатньо велику частина артилерії. Адже Проскурів вважався стратегічним пунктом для німців, в ньому були розміщенні штаби групи гітлерівських армій, а також містом пролягала важлива залізнична лінія, через яку здійснювали забезпечення технікою та продуктами харчування всі південні формування армії німців.

Вирішальним стало 24 березня. У цей день 304-а стрілецька дивізія раптовою атакою оволоділа Лезневим. Частини 127-ї дивізії атакували Гречани, а розвідники 2-ї повітряно-десантної дивізії з боєм увірвалися в Ружичну. Таким чином, місто було оточене, шляхи відступу ворогу відрізані. Атаки на місто почалися одночасно з різних напрямків. Підрозділи 107-го корпусу захопили залізничну станцію, аеродром, обласну, а потім міську лікарні. Через кам'янецький і фельштинський переїзди воїни 2-ї повітряно-десантної дивізії пробились до центру міста, інші військові з'єднання вийшли на Заріччя і форсували Південний Буг (біля нинішнього Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту). Атакований з усіх боків ворог намагався вирватися з міста. Запеклий бій точився в усіх куточках міста при підтримці артилерії і масованих ударів з повітря. 

- В ніч з 24 на 25 березня радянські війська вирішили вдарити напряму штурмом Проскурів і ще в обхід кинули 2-гу повітряно-десантну дивізію, яка обійшла місто в тил і збоку Ружичної взяла в оточення. І вже на ранок Проскурів був звільненим. Тоді була така ж погода, як зараз: сніг мокрий, багнюка. Бої точилися на вулицях міста, але не були значними, тому що, в принципі, німці зрозуміли, що можуть потрапити в оточення і тому почали виводити свої війська, - розповів дослідник історії, архітектури та культури міста Хмельницького та Поділля Сергій Єсюнін.

Залишився тільки один підпільник

Юхим Нетяга став учасником Меджибізької підпільної організації у 13-тирічному віці. І відважно йшов на ризик заради порятунку земляків: неодноразово допомагав визволити з єврейського гетто полонених, підтримував полонених з концтабору “Шталаг 355”, передавав військовим інформацію, робив все, що було в його силах. За свою відвагу отримав 5 орденів і 20 медалей. В управлінні праці та соціального захисту населення повідомили, що окрім ветеранських пільг, які надає держава, від міста тутешньому герою додали до пенсії всього 500 гривень. Таке рішення прийняли на виконкомі.

3252 радянських воїнів віддали своє життя, визволяючи наше  місто. У визволенні Проскурова найбільше відзначилися віська генерал-полковника А. Гречка, танкісти генерал-полковника П. Рибалка, а також льотчики генерал-полковника С. Красовського.

Кінохроніка Проскурова після окупації

Сьогодні можна переглянути невеличкий  документальний фільм без звуку, на якому зображений Проскурів після звільнення від окупантів. Його зняли в березні радянські військові кореспонденти видання “Красная звезда” у 1944 році. У кінохроніку потрапило також трохи Шепетівки, яку звільнили в лютому. Деякі зйомки здійснювалися з літака.

Про музей Проскурівського підпілля

 Фото після визволення Проскурова

*Світлини з музею Проскурівського підпілля

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.