Історія весільної моди: в чому одружувались на Хмельниччині в ХХ столітті
- Розповідаємо про колекцію із 350 весільних фотографій, що охоплюють період від 1920-х до 1980-х років.
- Вона демонструє, як змінювався стиль весільних суконь на Хмельниччині.
«Вони стосуються майже всіх населених пунктів Хмельницької області…»
350 весільних фотографій з усієї області зібрали в колекцію в Державному архіві. Світлини наречених з Хмельниччини датуються від 20-х до 80-х років минулого століття, розповів журналістці Всім.юа начальник відділу публікаційної та науково-видавничої роботи Державного архіву Хмельницької області Юрій Олійник:
«Вони стосуються майже всіх населених пунктів нашої Хмельницької області. Фонд буде ще поповнюватися, тому що це не остаточний варіант. Так що запрошуємо всіх небайдужих поповнювати нашу колекцію. Нам передали окремо фотографії у форматі jpeg, вони будуть передані на загальне зберігання, їх можна буде подивитись на тими користуватись».
До кожної світлини, каже Юрій Олійник, додається коротка інформація: імена та прізвища наречених, дата весілля, населений пункт та анотація про саму весільну сукню і одяг нареченого.
«Цій сорочці більше 120 років…»
Одна з найдавніших світлин, яку надали, розповідає про весілля Христини та Миколи Гаврищуків із села Радківці Старокостянтинівського району. Фотографії подружжя не збереглося, проте їхня онука Галина Олійник надала фото сукні нареченої. В інформації йдеться:
«Цій сорочці більше 120 років. Виготовлена вона із конопляного полотна, вишита хрестиком, червоними і чорними нитками, рослинним орнаментом. Вінчальна вишивана сорочка – сімейний скарб. Зберігалася в скрині, яка стояла на покуті під образами».
«Плаття нареченої з білого шовку в зелені листочки…»
На світлині, датованій 1956 роком, одружуються Катерина та Володимир Манченки зі Старої Синяви. Фото надала племінниця Людмила Сологуб. В описі йдеться:
«Плаття нареченої з білого шовку в зелені листочки. Довгий рукав, в нижній частині рукава кокетка на гудзиках. На голові саморобний віночок із парафінових квітів, до нього прикріплена середньої довжини фата. На нареченому сорочка у смужку та костюм чорного кольору».
«Плаття нареченої з білої парчі у квітковий принт, прямого силуету, розміром нижче коліна, з довгим рукавом…»
Ще одна світлина – з 1962 року, на ній зображені молодята Володимир та Людмила Крамики із села Цимбалівка Старосинявського району. Фото надала племінниця Алла Гневуш. В анотації йдеться:
«Плаття нареченої з білої парчі у квітковий принт, прямого силуету, розміром нижче коліна, з довгим рукавом. Горловина плаття оздоблена такими ж квітами, як на весільному вінку. На голові красивий весільний вінок з великих маків білого кольору, до нього прикріплена довга фата. На ногах туфлі на каблуку з квадратним носком. На нареченому біла сорочка та чорний костюм, темно-синя краватка».
«Зачіска «бабета» без фати…»
Ще на одній зі світлин із 1964 року уродженка Старосинявського району Марія Мовчан виходить заміж за киянина Олексія Бевзу. Весілля святкують у Києві, в анотації до фото йдеться:
«У нареченої плаття з коротким рукавом, з білого шовку, покрите шифоном. На руках шифонові білі рукавички. На голові зачіска «бабета» без фати. На нареченому біла сорочка та чорний костюм з краваткою того ж кольору».
«Знаходили кульки пінопласту, фарбували в блиск, клеїли на ці сукні…»
Кожна з весільних суконь, зібрана в колекції, відображає часи, коли жителі Хмельниччини створювали сім’ї, розповіла журналістці Всім.юа керівниця «Експортний альянс «Українські весільні сукні» Марина Васильєва:
«Спостерігаючи фотографії, можу сказати, що 1930-ті – одні з найскладніших часів для українців. Голодомор, війни. Вже зрозуміло, що з сукнями було складно, з вельонами було складно. Далі вже йдуть післявоєнні часи і дівчата – в суперпростих сукнях. Сукні з квіточками, трішки нижче коліна, в них неймовірні вельони. Тобто, все одно кожна жінка хотіла виглядати дуже гарно».
Нерідко, додає Марина Васильєва, наречені змушені були самі собі створювати прикраси на сукні:
«Знаходили кульки пінопласту, фарбували в блиск, клеїли на ці сукні, для того, щоб хоч якось прикрасити, не маючи нічого. Це феноменальний період. Далі йдуть 80-ті роки – і неймовірно такий дисонанс, дуже багато дівчат стоять в капелюшках. Цієї моди зараз немає, але тоді це була кожна дівчина – в цих білих капелюшках».
За її словами, наразі Україна, разом із Китаєм та Туреччиною, входить в трійку лідерів з виготовлення весільних суконь:
«Через ту нашу важку історію, що в нас не було нічого. А коли в нас вже з’явилася сировина – ми створюємо неймовірні речі».
Подякуй журналістці гривнею
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
