Не “крали” чужий орнамент і не різали на шматки. Про що розкаже подільська вишиванка

Вишивали долю і захищали себе від «злого ока». Вишиванка колись була не просто одягом – у кожен орнамент і візерунок вкладали особливий зміст. А вишита квітка і листочок були символом – молодості, сили чи продовження роду. Краєзнавці розповідають, подільську вишиванку можна було впізнати з-поміж інших. Спочатку її прикрашали різними геометричними фігурами, а серед кольорів часто переважав червоний і чорний. Які вишиті сорочки носили колись на Хмельниччині, дізнавались журналісти vsim.ua.

Вишиванка як оберіг

Подільський орнамент вишиванки у XIX столітті в основному – геометричний. Переважали чорні і червоні кольори з невеличкими вкрапленням жовтого, синього і зеленого. Техніка була особлива і називалась «низ» - вишивали її із зворотньої сторони назовні. Пізніше почали вишивати хрестиком. Тоді на сорочках поступово з’являлись рослини і квіти, а візерунки ставали яскравішими. Як пояснила завідувач науково-масового відділу обласного краєзнавчого музею Оксана Мельничук, кожен мав своє значення і властивості. Орнамент був як оберіг.

Традиційні кольори подільської вишиванки - червоний і чорний

- Малюнок передавався в родині від мами до доньки, від бабусі до онучки. Намагались або придумати свій малюнок або використовувати ті, які передавались в родині, чужий не перемальовували. Казали, якщо чужий малюнок перенести на тканину, то можна забрати чужу погану долю, - розповіла Оксана Мельничук.

Вишивали як повсякденні сорочки, так і святкові на домотканному полотні. «Парадні» обов’язково робили на цільному шматку тканини, намагались не відрізати. Буденні були скромні і не такі яскраві. А от зі святковими могли експериментувати. Могли вишити білими нитками і оздобити так званою «мережкою».

Вишиванка технологією "мережка"

На весільних вишивали долю

Дівчата самостійно вишивали весільні сорочки. Здавалось, це вміння було у них з народження і передавалось у спадок. Ще в юному віці вони робили заготовки або ж повністю вишивали сорочки, які одягнуть на весілля. Чоловіча сорочка була скромніша. Її виготовляла дівчина для свого коханого одразу після заручин. Жіночі і чоловічі весільні сорочки часто були зі схожим орнаментом.

- На весільних сорочках намагались зробити дерево життя, букет, щоб були бутончики, або вже розкриті квіти, що говорить про послідовність життя. Весільна сорочка вишивалась об’ємним рисунком. Іноді її перед не вишивався, натомість вішалось дуже багато прикрас – корали, гранат, бурштин, - розповіла Оксана Мельничук.

У святкові дні дівчата носили багато прикрас

Пізніше вишиванки від традиційний чорних і червоних орнаментів почали переходити до яскравих

У чоловічих здебільшого вишивали лише перед і комірець

Якщо раніше вишиванка була на домотканній тканині, то ця - біліша, мануфактурного виробництва (середина XX століття)