З архівних документів, що зібрані в матеріалах І міжнародної наукової історико-краєзнавчої конференції “Місто Хмельницький в контексті історії України”, відомо про склад Проскурівської думи та управи різних періодів. Що відбувалося в місті на той час, дізналися з відомостей, що зібрані з протоколів засідань.
Обирати голову до міської думи в Проскурові почали в 1880 році. Це передбачала нова реформа. Згідно із нею проводилися вибори. У такий спосіб і формувалася міська дума.
До радянських часів у Проскурові змінилося близько десятка міських голів. Щоправда, не всі вони сприяли позитивним змінам у місті. Серед них траплялися різні люди. Навколо окремих розгорталися політичні скандали, а деякі залишали посаду міського голови через хуліганство й пияцтво. Були й ті, хто зумів вивести Проскурів на новий рівень, запровадивши освітлення вулиць і телефонний зв’язок. Ким були ці люди і що відомо про їхню діяльність в місті?
Першим міським головою Проскурова був чиновник на прізвище Пенський. Обрана міська управа і дума при ньому складалася із 19 гласних. Відомостей про дану особу збереглося дуже мало.
Як йдеться в архівних документах, чоловік був безініціативним та нечистим на руку. Його звинувачували в п’янстві та крадіжці.
Як виявилося, за попереднім місцем служби в іншому місті він мав у послужному списку записи про покарання за схильність до пияцтва. Також його судили за позовом міщанина, який звинувачував Пенського у крадіжці під час опису майна, - йдеться в книзі Ігоря Западенка “Опис повітового міста Проскурова наприкінці ХІХ століття у мемуарах приїжджих мешканців”.
Фактами стосовно способу життя міського голови був не задоволений виконуючий обов’язки Подільського губернатора Милорадович. Він став ініціатором проведення нових виборів.
Наступним посаду міського голови зайняв колезький асесор Микола Гатцук. Він спрямував свої зусилля на покращення санітарного стану міста. Та через скромність міського бюджету, значних змін в той період в Проскурові не відбулося. До влади прийшов наступний міський голова.
Під час нових виборів очільником міської думи став Віктор Івашкевич. Він був дворянином та надвірним радником. За його керівництва у місті був проведений цілий ряд заходів санітарного плану, що були пов’язані з епідеміями. У Проскурові стали суворо забороняти торгівлю неякісними продуктами харчування. А ще ввели заборону на різні зібрання та гуляння під час епідемій.
Думою був встановлений контроль за чистотою колодязів і джерел, все місто поділено на санітарні зони, над якими здійснювався окремий контроль. Про кожний окремий випадок хвороби, населення було зобов’язане терміново повідомляти поліції чи санітарному попечителю. Було заборонено збиратися на проводи чи поминки померлих від холери. Щоб запобігти поширенню епідемії, була запроваджена обов’язкова дезінфекція одягу та приміщень, - написано в документах.
Влітку 1892 року епідемія холери в місті стала “гострою” проблемою. За розпорядженням Івашкевича, була терміново очищена базарна площа і проведена обов’язкова дезінфекція. Задля уникнення випадків захворювання, ринок перенесли на околицю міста. Завдяки розпорядження міської думи, жертв серед мешканців міста більше не було.
Згодом Івашкевич зайняв посаду міського голови повторно. Проте пізніше результати виборів не були підтверджені. Проти очільника міста було висунуто ряд обвинувачень. Це призвело навіть до судових розслідувань. Після цього Івашкевича було виправдано і він знову став міським головою.
Допоки розслідування тривали, крісло очільника Проскурова займав Микола Пшонський. Саме із ним пов’язана скандальна справа у Проскурові. Ініціатором якої став підполковник Григорій Ковалевський.
Отож тимчасово посаду міського голови зайняв Микола Пшонський. Невдовзі навколо думи розгорнувся справжній скандал. Підполковник Григорій Ковалевський звинуватив заступника міського голови в неправомірних діях, хабарях, підробках документів і в організації польсько-єврейського міського управління. Згодом всі ці обвинувачення були відведені від міської думи. Та справа на цьому не закінчилася.
Гласні та міська влада розділилися. Одні підтримували діючого міського голову. Інші - виступали проти. До речі, “за” Пшонського були відомі в Проскурові чиновники і бізнесмени. Такий розподіл на тлі політичного конфлікту не сприяв ефективній роботі міської думи. В архівних документах йдеться, що слідство тривало кілька місяців. Судові розслідування не внесли змін до гласних Проскурівської міської думи.
Після цього, як ми писали вище, до посади міського голови повернувся Віктор Івашкевич. Під час чергових виборів його замінила інша особа.
Наступним очільником Проскурова обрали дворянина й відставного поручника Георгія Лисенка. Новий міський голова займався питаннями благоустрою та санітарного стану міста. Зокрема, вулиці встеляли бруківкою. Та робили це далеко не всюди. Залишилося чимало ділянок, де все “потопало” в болоті.
Міська площа була забрукована, але інші вулиці та провулки так і залишались без твердого покриття. Загальний стан Проскурова на початку XX століття не відповідав вимогам санітарних і будівельних норм. На той час в пресі з’являються статті щодо стану повітового міста Проскурова, в яких висвітлювалися всі недоліки. Стан міста досить реально був описаний в статті «Об антисанитарном состоянии города Проскурова». У відповідь на матеріал і зауваження Подільського губернатора міська дума під керівництвом Лисенка провела ряд засідань, і видала постанову № 176, в якій розробила заходи по виправленню недоліків, - йдеться в архівних документах.
Після висвітлення недоліків Проскурова у пресі, на очистку вулиць стали виділяти кошти - 500 карбованців. Дума за рахунок податків, зібраних з населення, відремонтувала кілька шляхів, що вели в місто. На це витратили 18 тисяч карбованців. У той час міська дума взяла під свій контроль споживання води з криниць та стан прилеглих територій до річок.
Наступним міським головою протягом чотирьох років був колезький регістратор Генріх Дубецький. За свою діяльність він теж займався питанням благоустрою й санітарного стану. Під час його керування міською думою, активно ремонтувалися дороги.
Полковник Павло Дорошкевич - наступний хто обійняв посаду міського голови. З архівних документів відомо, що за його діяльності в місті багато чого змінилося на краще.
У 1909 році в Проскурові почалося прокладання телефонної мережі. Для цього було обрано проєкт місцевих підприємців, які запропонували найменшу абонентську плату. Вже через рік в місті нараховувалося 58 абонентів, а довжина мережі становила 13 верств.
За ініціативи Павла Дорошкевича у міській думі оголосили конкурс на створення проєкту електричного освітлення вулиць. Із переможцем було заключено договір на 12 років. Із появою освітлення вулиць, в Проскурові поменшало випадків хуліганства.
Зазнала змін і медична діяльність. Павло Дорошкевич, враховуючи помилки своїх попередників, значно збільшив суму витрат на попереджувальні заходи щодо виникнення епідемії холери. Він збільшив їх з 300 до 1 500 карбованців. Було збільшено суми на медичне обслуговування населення й санітарний контроль міста.
У той час поповнила міський бюджет діяльність санітарно-ветеринарної служби. У документах написано, що в в 1912 сума зросла на 345 карбованців, у 1913 - на 425, а в 1914 - на 429.
Відбулися зміни і в освіті за сприяння Павла Дорошкевича. Гласні думи займалися навчальними закладами, щорічно виділяючи кошти на їх підтримання на належному рівні.
На утриманні Проскурівської міської думи знаходились читальні, бібліотеки, музей й картинна галерея на вулиці Олександрівській. Регулярно з міського бюджету виділялися кошти на видання художньої літератури і на друкування підручників для гімназій та училищ, - йдеться в документах.
Міська дума виділяла землі та будівлі для організації нових навчальних закладів. Наприклад, облаштування однокласної церковнопарафіяльної школи та будівництво нового приміщення Проскурівського двохкласного училища.
Наступним міським головою Проскурова став Микола Сікора. В документах йдеться, що його особистість поважали всі місцеві мешканці. Сам же він мав досвід чиновницької служби. Адже тривалий час працював гласним думи і управи.
Микола Сікора все своє життя займався благодійністю. Йому приносили прибутки купальні, що були розташовані на березі Південного Бугу. Оплата за користування була 5 копійок. За зібрані кошти міський голова утримував безкоштовну їдальню для малозабезпечених.
Для зручності спілкування з мешканцями міста, Микола Сікора переїхав у квартиру в центрі. Там він відкрив громадську приймальню.
Очільником міста він став під час Першої світової війни. У зв’язку з перебуванням в місті великої кількості військових, виникала маса фінансових і соціальних проблем. Щоб стабілізувати ситуацію, міський голова запровадив власні грошові знаки. Називалися вони “бони”. На кожному з них був підпис Миколи Сікори і напис: “Проскурівський міський банк обов’язково вимінює бони на державні гроші без обмеження сум”.
Найбільшою трагедією того часу для Миколи Сікори став єврейський погром. Міський голова, ризикуючи власним життям, допомагав євреям переховуватися.
З часом у Миколи Сікори загострилася давня хвороба й він помер. В архівних документах йдеться, що він продовжував працювати до останніх днів.
Після встановлення радянської влади, у міській думі відбулися зміни. Хто очолював місто надалі - ми розповімо вам у наступному матеріалі.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
Angry Commentator
Степан Лаба