Відбудова Проскурова після війни: як Друга світова змінила місто

Відбудова Проскурова після війни: як Друга світова змінила місто

Після довгоочікуваної перемоги у Другій світовій війні, звичайно, залишилися руїни, які потрібно було відбудовувати. Тодішній Проскурів теж має свою історію в цьому. Як визволили  місто і як його відбудовували, vsim.ua розповів історик, краєзнавець і дослідник Проскурова Сергій Єсюнін.

Наше місто звільнили від фашистських загарбників 25 березня 1944 року. Проскурів визволили за одну ніч. Саме звільнення було швидким, вуличних боїв не було. Тому насправді, у порівнянні з іншими більшими містами, Проскурів постраждав менше. Проте, звичайно, все ж його треба було відбудовувати.

Звільнення Проскурова від фашистів

На початку березня радянські війська дійшли до околиць нашого міста. Зараз це – на північ за районом Озерна, села Пашківці, Аркадіївці, Лісові Гринівці. На тих територіях були бої понад два тижні. Німці там тримали оборону. Вони не допускали радянських військ до Проскурова, які ніяк не могли прорватися.

Тоді радянськими військами командував Георгій Жуков. Він віддав наказ зупинити це намагання. Тоді під командуванням Павла Рибалка армія зробила марш до Кам’янця-Подільського. Німці зрозуміли, що немає змісту тримати оборону біля Проскурова, бо їх можуть взяти в кільце. Тому коли визволяли Проскурів, то більшість німецьких військ вже відійшли.

Відео дня

В першу чергу – відбудова комунальних каналів і житлових будинків

«Відповідно сильного руйнування міста не було, але, зрозуміло, що воно постраждало. Порушені комунальні комунікації та інфраструктура. Не працював водогін, була зруйнована електростанція. По дорогах була теж проблема. По-перше, вони були захаращені знищеною німецькою технікою. По-друге, зрозуміло, що самі дороги були зруйновані, багато ям. Щодо житлових будинків, то декілька були зруйновані вщент. Але більшість обійшлося побитими вікнами, зруйнованими дахами», – каже Сергій Єсюнін.

Тому відбудова міста, звичайно, почалася з того, щоб привести до ладу комунальні канали і житлові будинки. Це зайняло десь півтора року. Звичайно, відбудовували й інші міста країни. Тому в Проскурів фінансування було менше, ніж для міст, які постраждали більше. Тоді намагалися виходити з положення, як могли.

Багато німців потрапило в полон, тому використовували працю військовополонених. Є спогади, що розбирали та відновлювали дороги саме німецькі полонені. Ну і поступово в роботу включалися ті проскурівчани, які раніше евакуювалися і повернулися додому.

Дизельні електростанції та телефонний зв'язок – на німецькому обладнанні

«Треба було відновити роботу електростанції, дизель якої зруйнували. Яким чином це зробили. На той час звільнили Крим, Севастополь і захопили німецьку підлодку. З неї зняли дизель і поставили нам тут, в Проскурові», – розповідає історик.

Ремонтували також телефонний зв’язок. В 1942 році через Проскурів побудували телефонну лінію з Рівного у Вінницю. У Рівному був райхскомісаріат Україна – окупаційна влада, а у Вінниці – ставка Гітлера. Після визволення оці всі кабелі та обладнання використали для відновлення телефонного зв’язку в Проскурові.

План реконструкції Проскурова

Ще до війни, в 1937 році було затверджено генеральний план реконструкції Проскурова. До цього місто було забудовано двоповерховими і триповерховими будиночками. Були ще чотириповерхові, так звані, ДОСи. для військових. Але все це було хаотично, як такого центру міста навіть не було виділено.

З 1938 року план ввійшов в дію. Він передбачав будівництво на п’ять років, перші два з них були підготовчими. А потім почалася війна і, ясно, що все зупинилося. В 1945 році знову взяли цей план, трішки переробили і почали розбудовувати місто.

Площа Леніна

Побудували площу Леніна (Майдан Незалежності). Почали будівництво з 1947 року. Раніше в Проскурові не було великого центрального майдану. Єдиний був біля кінотеатру Шевченка (кінотеатр Чкалова), але він був маленьким. Проскурів, який в 1941 році став обласним центром, потребував більшого. Як було заведено, для парадів і демонстрації. Біля майдану одночасно розробили план Будинку рад (Хмельницька обласна рада), а навпроти нього збудували три багатоповерхівки.

Комсомольський парк

З’явився Комсомольський парк (парк ім. Чекмана). До цього так само був лише маленький парк біля кінотеатру. Тому вирішили зробити великий гарний парк. В 1949 році фактично вручну близько тисячі людей будували цей парк під час суботників.

«Викопали став (сучасний пляж), насипали острів. Тому він штучний, зроблений людьми. Коли викопували став, землю скидали по центру. Так і з’вився острів. Біля ставу на березі, де Плоска впадає в Південний Буг, заклали парк. Це було глобальне будівництво. На вихідних виходили школярі, студенти профтехучилищ, робітники. Всі працювали: садили дерева, копали землю, виносили її на носилках. Самі ж люди зробили цей парк. Здебільшого, то була молодь, тому й назвали його Комсомольський парк», – говорить Сергій Єсюнін.

Будівництво вокзалу і сталінський емпір

Під час війни зруйнували вокзал, тому його довелося відбудувати також. В 1952 році побудували двоповерховий вокзал та привокзальну площу. В 1954 році Проскурів перейменували на Хмельницький і встановили на площі пам’ятник Богдану Хмельницькому. Але той вокзал до наших років не зберігся через чергову реконструкцію в 1980-их роках

«Загалом, якщо подивитися на тодішній вокзал, будівлі кінотеатру «Планета», Дитячого світу, Філармонію, яку побудували в 1960 році, ми бачимо колони, певну помпезність. Деякі науковці називають цей стиль сталінським емпірем. Тому такий собі трохи пафос у будівлях був навіть у такому невеличкому містечку, як Проскурів (в повоєнні роки населення становило біля 50-60 тисяч)», – каже краєзнавець.

Проскурів – промисловий центр

До війни в Проскурові не було великих промислових підприємств. Був цукровий і механічний завод. Під час війни вони постраждали. Цукровий завод з часом відновив роботу. Механічний завод німці взагалі використовували для своїх потреб, а потім, як йшли, то підірвали обладнання. Цей механічний завод відбудовували заново і зробили з нього верстато-будівельний.

В 1950-их роках запланували будівництво підприємства всесоюзного значення. Була машино-тракторна станція, з якої зробили завод трактор-деталь. Таким чином Проскурів став промисловим центром.

Військове містечко

Ще в 1930-их роках Проскурів став важливим військово-стратегічним центром. Тут розміщувався червоний козачий корпус, розбудували містечко для танкістів. Після війни Проскурів продовжив тенденцію щодо військового значення. Сюди перевезли з Росії танкове училище (зараз на тому місці Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького).

З’явилися мотострілецька (Дубове) і танкова (Ракове) дивізії. Звичайно, для військових коштів не жаліли. Тому будували казарми і житло для офіцерів. Пізніше в 1960-их роках з’явилась ще ракетна дивізія, яка була однією з найбільших в європейській частині СРСР.

Гнат Чекірда і пожежне депо

Визначною будівлею в повоєнні роки було пожежне депо (кінотеатр «Планета»). План її будівництва затвердили у 1946 році, але через нестачу фінансування побудували у 1954 році. Спроєктував її архітектор Гнат Чекірда. Саме він займався відбудовою Проскурова в післявоєнний період.

Він народився в Грузевиці. Під час війни потрапив у полон в Бухенвальді, який, вважається, одним із найжорсткіших концтаборів. Після визволення повернувся додому. Був настільки талановитим, що приблизно через рік діяльності його призначили головним архітектором міста.

Гнат Чекірда побачив, що є центральна вулиця 25 Жовтня (Проскурівська), вулиця Карла Маркса (Подільська) і Кам’янецька. Що саме собою показувало, що там має бути центр. Але тоді не було жодної будівлі, яка б вказувала на те. Були одно- і двоповерхові будинки, розміщені хаотично. Він захотів виділити цей центр.

«Звичайно, тоді давали фінансування на щось найпотрібніше. На той момент Проскурову треба було пожежне депо. Це могла бути просто суто технічна споруда. Але архітектор розробив такий проєкт, де справді пожежне депо з каланчею виглядає ніби ратуша. Де зараз кінозали в кінотеатрі «Планета», то раніше там були гаражі для машин. Таким чином суто технічна споруда стала центром на стику вулиць. Біля пожежного депо також зробили майданчик, а збоку в 1952 році побудували центральний універмаг (зараз «Дитячий світ»). Так сформувалося центрове місце Проскурова. Окрім того, Гнат Чекірда спроєктував багато житлових будинків», – розповідає Сергій Єсюнін.

Географічно-стратегічна значимість Проскурова після війни

Звичайно, війна змінила багато для Проскурова. До початку Другої світової війни Проскурів був прикордонним містом. Там де, Волочиськ, річка Збруч – проходив державний кордон. В 1945 році місто вже не було на окраїні, а знаходилося всередині країни. Це важливо для розвитку міста. Тут вже був перетин шляхів із заходу на схід, північ, південь. Тому, звичайно, наше місто розвивалось у транспортному напрямку. Почали будувати потужні промислові підприємства.

«Тому, звичайно, певним чином війна поміняла наше місто і хід розвитку самого міста. Щобільше, під час Другої світової війни Проскурів став обласним центром, в 1941 році. Раніше ним був Кам’янець-Подільський. Війна змінила географічно-стратегічну значимість Проскурова», – говорить історик.

В 1946 році приєднали до Проскурова навколишні села – Гречани і Заріччя. Звичайно, саме місто по площі стало більшим, і територія сіл вже також використовувалась під містобудування. В 1960-их роках вже активно використовували ці землі.

Вікторія ТАРАН

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.

Коментарі (7)
  • Sergii Volkotrub

    Аркадівці - околиці нашого міста. Покажіть карту тому "історику" 🙂
  • Людмила Крук

    Як дивно сформульований заголовок.Під час війни місто було зруйноване ворогами,а люди після війни відбудовували все.Відчуваєте різницю?Це ніби сказати,що зараз Путін змінює Україну,а не руйнує.Думайте,що пишете.
  • Людмила Крук

    Як дивно сформульований заголовок.Війна змінила наше місто.Під час війни ворогами було зручно багато будівель і нашим людям довелось відбудовувати все знову . Відчуваєте різницю?Це ніби сказати,що Путін не руйнує Україну,а змінює.Думайте,що пишете.
  • Катерина Петрівна

    Цікава історія нашего Міста.

keyboard_arrow_up