«Займали місце з ночі»: забута історія хмельницького речового ринку

• Хмельницький речовий ринок стає менш популярним. 

• Чимало рядів пустують, а на контейнерах висять оголошення про продаж. 

• Тож тепер «толкучка» значно відрізняється від тієї, що була на початку 90-х. 

• Пригадуємо її історію.

Хмельницький речовий ринок. Він же «туча» чи «толкучка». Він же – «базар». Саме так його звикли називати місцеві. Сьогодні чимало рядів тут пустує. На багатьох контейнерах висять оголошення про продаж або здачу в оренду. Подібні можна знайти і на майданчику olx:

• Продам контейнер на Новому ринку, торг – 1 200$, – йдеться в одному оголошенні. 

• Продам контейнер речовий ринок "Срібна & Еверслі", 499$, – зазначено в іншому. 

Хмельничани кажуть: часи справжньої торгівлі на речовому ринку вже позаду. Проте тут й досі є чимало покупців, особливо у вихідні. Приїжджають і з сусідніх населених пунктів – за кросівками дитині на фізкультуру, домашнім одягом чи вбранням для урочистих подій. 

Все почалося в Нетішині

А от починалася історія славнозвісного речового ринку не в Хмельницькому, а в Нетішині. Було це в 1981 році, – розповідав раніше журналістам vsim.ua краєзнавець Сергій Єсюнін. Саме тоді будували атомну електростанцію. У ролі будівельників були поляки. Вони й почали завозити до області імпортні речі, які стали продавати. Так, за товаром почали з’їжджатися зі всієї області. 

У Хмельницькому торгівля речами зародилася у мікрорайоні Ружична. Одяг продавали в універмазі «Кооператор». На той час ним завідувала облдержспілка, – розповідав Сергій Єсюнін. Там і вирішили, що продавати промислові товари варто у самому місті, а не у селі, яким тоді вважалася Ружична. 

Тож у 1987 році з’явився ринок на Львівському шосе. Раніше, на цьому ж місці, було пусто та болотяно. А сама територія, розповідав Сергій Єсюнін, підійшла для «базарного» бізнесу через кілька причин. По-перше, вона розкинулась вздовж залізниці, де на той час було вільно від забудов. По-друге, перевагою для ринку стало те, що це місце знаходиться на околиці міста, що є зручним варіантом для приїжджих.

«Займали місце на прилавку з ночі» 

Як зароджувалася торгівля на хмельницькому речовому ринку, пам’ятає хмельничанка Валентина. У той час вона займалася продажем жіночого одягу. Розповідає – все починалося із прилавків. Спершу продавати там одяг можна було безкоштовно. Проте місце на ньому потрібно було займати з ночі. Торгували товаром, який купували у поляків. 

- Це був 1990-1991 рік. Тоді був лише старий ринок. Там були прилавки, на яких всі і продавали одяг. Люди займали там місця з ночі, для того, щоб можна було розкласти свій товар. З самого початку така торгівля була безкоштовною. Але потім ходили контролери, які брали за це гроші, – пригадує хмельничанка.

- Біля старого ринку був майданчик, куди приїжджали польські автобуси. От у них всі і купували товар. Я брала жіночий одяг – спідниці, куртки, штани, костюми. Продавали це прямо з автобусів. Пам’ятаю, як пізніше стали завозити джинсові куртки. Це був справжній ажіотаж.

- Пізніше замість прилавків стали з’являтися кіоски. За його частину ми платили 350 доларів. У той час я вже стала їздити за товаром у Туреччину. Возила також жіночий одяг: сукні, шкіряні куртки, спідниці різні, – говорить Валентина. 

Саме ці часи, які описує пані Валентина, Сергій Єсюнін називав «золотою епохою» толкучки. Також він додавав, що на той час багато підприємств платили людям за роботу товаром. Його хмельничани і почали вивозити за кордон. Там це продавали й відразу купували щось натомість, що реалізовували вже тут, у Хмельницькому. 

Як в подальшому розвивалася історія речового ринку – ми розкажемо в наступному матеріалі. Тож стежте за оновленнями на сайті та пишіть в коментарях свої спогади про славнозвісний хмельницький речовий ринок. 

Читайте також: «Дитячий світ» у Хмельницькому: що там було в минулому та які фото збереглися

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.