5 ознак, які вказують на гіперактивність. Інтерв’ю з дитячим неврологом Хмельницького

Фото - dvclinic.com.ua Колаж - vsim.ua

• Гіперактивність – це не «такий характер», погана поведінка і не вирок для батьків.
• Що робити з синдромом дефіциту уваги і коли звертатись до лікаря?
• Розвінчує міфи і пояснює дитячий невролог Наталія Соломончик. 

«Дитина просто невихована», – таку фразу чули хоча б раз батьки гіперактивних дітей. Вони непосидючі, голосні, імпульсивні, а часом – зовсім не уважні. А їх настрій – як емоційні гойдалки. Це не брак дисципліни – а особливість нервової системи. 

Гіперактивність (СДУГ) — не «погана» поведінка, а стан, який потребує розуміння і правильного підходу. Які є «червоні прапорці» і  коли треба звертатись до лікаря? 

Разом з дитячим неврологом Наталією Соломончик розбираємо причини, де закінчується норма і починається синдром дефіциту уваги та гіперактивності. Також лікар пояснює, як правильно діагностувати і що робити батькам. 

– Що таке гіперактивність та як її відрізнити від звичайної непосидючості?

– Гіперактивність — це підвищена рухливість, імпульсивність і труднощі з концентрацією уваги, які не відповідають віку дитини та заважають її навчанню чи спілкуванню. Йдеться не просто про «жваву» дитину — це частина синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ/РДУГ), який має нейробіологічну основу. Такі діти:

• швидко перемикаються з одного заняття на інше;
• не можуть довго сидіти спокійно;
• часто діють, не думаючи;
• важко контролюють емоції;
• забувають інструкції, гублять речі, не доводять справу до кінця.

– Як часто до Вас звертаються батьки з такою проблемою?

– За статистикою, 5–8% дітей мають прояви РДУГ (гіперактивності з дефіцитом уваги). Із них лише половина потрапляє до фахівців, бо батьки часто сприймають це як «характер» або «вік». На прийом до дитячого невролога батьки зазвичай звертаються, коли: дитина не може зосередитися в садочку чи школі, поведінка ускладнює спілкування з іншими дітьми,  з’являються зауваження від вихователів чи вчителів. Тобто такі звернення — одні з найчастіших.

– Хто і як має проводити діагностику таких дітей?

– Діагностика проводиться психологом або дитячим психіатром. Діагностика гіперактивності — це не один тест і не швидкий огляд. Вона складається з кількох етапів:

1. Збір анамнезу

•  Розмова з батьками (вагітність, пологи, ранній розвиток, поведінка вдома та в садочку/школі).
•  Обговорення, коли з’явилися труднощі, у яких ситуаціях вони посилюються.

 2. Спостереження за дитиною

•  Під час гри, розмови, виконання завдань оцінюється увага, контроль рухів, емоції, імпульсивність.

 3. Неврологічний огляд

•  Перевірка стану нервової системи, моторики, координації, тонусу, особливостей дозрівання мозкових функцій.

 4. Психологічне обстеження (за потреби, виконує психолог)

•  Тести на увагу, пам’ять, емоційно-вольову сферу.
•  Використовуються шкали — Conners, SNAP-IV, Vanderbilt тощо.

 5. Інформація від педагогів

•  Поведінка в колективі, навчальна мотивація, ставлення до правил.

 6. Обговорення результатів

•  Формується висновок: чи відповідає стан критеріям СДУГ, чи це особливості темпераменту, наслідки стресу або інші причини.

– На які «тривожні дзвіночки» слід звернути увагу батькам?

– На гіперактивність дітей різного віку можуть вказувати:

У 2-4 роки:

• Дитина постійно рухається, коли більшість дітей уже можуть спокійно грати
• Не сидить на місці під час занять, малювання, їжі
•  Часто перебиває, говорить без зупину
•  Імпульсивна — робить, не думаючи (вибігає на дорогу, бере гарячі предмети)
•  Складно дочекатися черги в грі або розмові
•  Швидко перемикається з одного заняття на інше, не доводить справу до кінця
•  Важко зосередитися, навіть на цікавих іграх
•  Часто ламає іграшки або робить щось необережно, не навмисно.

У дошкільному та шкільному віці:

•  Погано виконує інструкції, навіть якщо їх розуміє
•  Забуває, що треба зробити
•  Неорганізований, часто щось губить
•  Постійно рухається — крутиться, совається, стукає ногами, руками
•  Важко контролює емоції, швидко дратується, може вибухати
•  Часто втягується у конфлікти, не встигає подумати перед дією.

– До чого може призвести гіперактивність? Які наслідки цього синдрому?

– Без підтримки та корекції гіперактивність може призвести до: труднощів у навчанні, конфліктів з однолітками, низької самооцінки, тривожності й емоційної нестабільності, проблем з організацією в дорослому житті. Але при ранній допомозі – дитина розкриває свій потенціал. 

Читайте також:

Які послуги є безоплатними в лікарнях Хмельницького (ІНФОГРАФІКА)

Питання Хмельницької ЦРЛ «зависло»: позиція медзакладу та облради

У Хмельницькому військові та ветерани можуть безоплатно лікувати зуби

На Хмельниччині немовля залишили у «вікні життя»: що відомо

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.