Чи можна прокинутися під час операції: інтерв'ю з хмельницьким анестезіологом Ярославом Соломончиком

• Прокинутися під час операції, відчути біль чи втратити пам’ять після наркозу.

• З анестезією пов'язані чимало страхів та стереотипів.

• Про те, як до операції готують маленьких та дорослих пацієнтів та чого варто боятися під час знеболення розповів Ярослав Соломончик.

• Він - лікар-анестезіолог у Хмельницькій обласній лікарні.

Операція - це стрес для людини незалежно від її віку. Усвідомлення того, що тебе будуть різати, викликає не найприємніші емоції. Хвилювання пацієнтів - додатковий клопіт для медиків, яким треба подбати про емоційний стан пацієнта. 

Про ризики наркозу, страхи лікарів в операційній, складні та кумедні випадки лікарської практики розповів Ярослав Соломончик, лікар-анестезіолог Хмельницької обласної лікарні.

З лікарем журналістка ВСІМ Юлія Подлюк зустрілася на місці його роботи - в операційній офтальмологічного відділення обласної лікарні. Тут Ярослав Соломончик працює вже 5 років. Перед тим стільки ж працював у дитячій обласній лікарні. За цей час провів понад 2 000 знеболень пацієнтів. Наймолодшому з них було всього 1,5 місяця, найстаршому - 97 років.

За словами Ярослава, ще в університеті він хотів стати хірургом, але обрав анестезіологію. Каже, тут йому працювати цікавіше.

Чим займається анестезіолог?

Лікар-анестезіолог має два профілі роботи. Перший - у відділенні реанімації. Там він стежить за станом пацієнтів під час чергування. Призначає їм лікування, встановлює катетери, підключає до апарату штучної вентиляції легень. За потреби викликає лікарів-консультантів.

Другий профіль роботи - знеболення в операційній. В цьому випадку завдання анестезіолога - зробити оперативне втручання комфортним для пацієнта, щоб під час операції він був спокійним і не відчував болю.

Яким був ваш перший досвід роботи в операційній?

— Це було в дитячій обласній лікарні. Дітям потрібне було короткочасне знеболення для постановки центральних катетерів чи інших маніпуляцій. Ці процедури травматичні для дитини й завжди проводяться під наркозом. З таких кроків починався мій досвід в операційній.

Який випадок у вашій практиці ви назвали б найкумеднішим?

— Дітям ми лікуємо зуби під наркозом. Одного разу був цікавий випадок. Дитині було близько 4 років. Вона сіла в крісло, мама була біля неї. Дитина заснула й 2,5 години її лікували. Коли вона прокидалася, мама зайшла в палату. А дитина каже: ”Мама, щось мене не бере наркоз. Щось я не засинаю”.

Який випадок у вашій практиці був найважчим?

— Три роки тому в обласну лікарню потрапив хлопчик 6-7 років з травмою голови. У нього була дуже велика гематома, яка тиснула на мозок. Мені зателефонували й сказали, що його стан погіршується. На той час я був вдома, швидко приїхав.

Та операція була ризикована. Травма була складна, там була артеріовенозна мальформація. У таких випадках нейрохірургу важко працювати.

У дитини була велика крововтрата, під час операції зупинилося серце. Я не був впевнений, чи хлопчик житиме.

Тоді найважчим було виходити до батьків й казати, що ми не знаємо, чи він прокинеться. Слава Богу, той хлопчик Максимко потім сам до нас прийшов.

З якими проблемами люди найчастіше потрапляють в операційну?

— Я працюю в операційній офтальмологічного відділення. Найчастіше тут оперують катаракту, глаукому, травми ока.

Коли я працював в дитячій лікарні, найчастіше прибували пацієнти з важкими формами ДЦП, пневмонією, інфекційними захворюваннями, іноді з травмами.

Чи можна прокинутися під час операції?

— Є така цікава фраза: “Пацієнт може прокинутися тільки тоді, коли я цього захочу” (сміється). У моїй практиці таких випадків не було.

— Колись були інші препарати, анестезіолог спостерігав за пацієнтом самостійно, тому людина могла прокинутися. Зараз будь-яка операційна обладнана апаратами, що слідкують за тиском, пульсом, серцебиттям, вмістом кисню у крові, є датчики температури тіла.

Також в українських операційних впроваджують моніторинг стану свідомості пацієнта. Це апаратура, яка показує якість сну. Це дозволяє зменшувати чи поглиблювати знеболення. Так анестезіолог може прогнозувати, коли пацієнт засне й коли він прокинеться.

Чи у пацієнта після наркозу можуть бути проблеми з пам'яттю?

— Це можливо, якщо наркоз тривалий - 6-8 годин. Таке знеболення застосовують при тривалих поліорганних операціях та трансплантації.

Порушення пам'яті можуть бути в пацієнтів від 80 років. В таких випадках анестезіологи можуть моделювати знеболення так, щоб уникнути амнезії. До того ж, після операції застосовують медикаменти, які допомагають прояснити свідомість.

Чи справді люди говорять дурниці після того, як виходять з наркозу?

— Буває, що люди говорять неусвідомлено, але досить рідко. Колись був дуже розповсюджений препарат, який викликав галюцинації. Зараз його майже не використовують.

Буває, що пацієнти прокидаються й не розуміють, що вони в лікарні. Особливо це стосується людей літнього віку. Після операції ми їх накриваємо ковдрами й вони думають, що сплять у себе вдома.

Чи анестезіологи бояться чогось в операційній?

— Страх анестезіолога - не зробити якісно свою роботу.

Мене рідко можна вивести зі стану спокою. Думаю, цьому сприяє досвід. Завжди намагаюся не доводити ситуацію до критичної точки.

— Скажімо, якщо є операція, яка не дуже потрібна пацієнту, а ризики, пов'язані з анестезією, досить високі, то операцію або скасовують, або переносять.

Які є ризики для пацієнтів під час анестезії?

— Найбільший ризик - це алергія на препарати. Це рідко трапляється, бо сучасні препарати для знеболення гіпоалергенні.

Найбільш розповсюджений препарат готують на основі яйця. Якщо в пацієнта немає алергії на яйця - я можу бути спокійним.

Варто зауважити, що алергічна реакція розвиватися лише в разі повторного потрапляння речовини в організм. Тобто, якщо пацієнту раніше ніколи не проводили наркоз, через алергію він може не хвилюватися.

Що робить анестезіолог, якщо у пацієнта виникла алергія на препарат на операційному столі?

— Такі випадки в моїй практиці були, але з ними вдалося впоратися за 10-20 хвилин.

В операційній завжди є протиалергічні препарати. З їх допомогою ми усуваємо алергічну реакцію.

Які існують види знеболення?

— Знеболення є двох типів - регіонарне та загальне.

За регіонарного знеболення пацієнт нічого не відчуває в тому місці, де проводять операцію. При цьому він перебуває у свідомому стані й лікарі можуть з ним розмовляти.

Під час загального знеболення пацієнт засинає й прокидається лише після операції. Воно має підвиди - поверхневу седацію та наркоз.

За поверхневої седації людина знаходиться на межі між сном та свідомістю. Вона не відчуває оперативного втручання, але може розплющити очі, підняти руку, тобто виконувати інструкції хірурга.

Другий вид - це наркоз. У цьому стані людина глибоко спить й нічого не відчуває. Вона лише пам'ятає як зайшла в операційну, заснула й прокинулася.

Які є відмінності між анестезією у дорослих та дітей?

— У моніторингу дорослих та дітей суттєвої різниці немає. Відмінності є на початку й наприкінці знеболення.

— Діти, найчастіше в операційну потрапляють через травми. Це пацієнти, яких вже щось болить.

Тому дитину я не відлучаю від батьків, поки вона не засне. Для цього застосовую поверхневу седацію, яка діє кілька хвилин. Дитина засинає на руках у мами. Потім беру її на руки та йду з нею в операційну. Вже там підключаю датчики моніторингу пацієнта й поглиблюю седацію. Маю таку практику, щоб після операції дитина прокинулася в мами на руках. Якщо це можливо, звісно. Тоді за станом дитини слідкую вже в палаті.

Найцікавіше спостерігати за пацієнтами після операції. Вони прокидаються такі задоволені, наче їм гора з плечей.

Як найкраще підготуватися до операції?

— Якщо це планова операція, з анестезіологом можна поговорити напередодні. Так він зможе пояснити пацієнту, якими будуть знеболення та перебіг операції, бо часто він не має про це жодного уявлення.

Пацієнтам старшого віку перед операцією важливо проконсультуватися з сімейним лікарем або кардіологом щодо корекції артеріального тиску. 

Якщо пацієнт має підтвердження, що у нього є алергія на продукти харчування, медикаменти чи будь-що інше, про це варто сказати й мати ці документи мати при собі.

Що у вашій роботі вам подобається найбільше?

— Найбільше подобається, коли для пацієнта операція пройшла непомітно й він задоволений.

Приємно розвінчувати негативні уявлення про наркоз.

Що у роботі є найважчим?

— Найважче працювати у відділенні реанімації й не мати змоги вплинути на ситуацію. А потім говорити родичам: “На жаль, нічим не змогли допомогти”.

Як відволікаєтесь від стресу?

— Емоційний баланс допомагає відновити сім'я, домашня обстановка, відпочинок. Ще я полюбляю велоспорт.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.