• Продовжуємо розповідати про молодих лікарів Хмельницького в рамках проєкту “Лікар до 30”. 
• Цього разу знайомимося з акушер-гінекологом Олександром Чекановським.
• Він працює в міському перинатальному центрі черговим лікарем.
• Дізнавайтеся про фахівця та його лікарські історії в інтерв’ю.

Молоді, із запалом в очах та жагою до життя й допомоги оточуючим. Такими є лікарі до 30 з Хмельницького. Вже понад рік ми знайомимо вас з такими медиками різних спеціальностей. Дізнатися про них більше можете в матеріалах за посиланням. 

Цього разу запросили на інтерв’ю акушер-гінеколога міського перинатального центру Олександра Чекановського. Йому 30 років. Він має досвід роботи 8 років. Вперше переступив поріг медзакладу, як інтерн, у 2015 році. Відтоді він працював у різних відділеннях, аби знайти справу до душі. Врешті - став приймати пологи в хмельничанок. 

За добу свого чергування Олександр може прийняти чимало пологів. При цьому стикнутися із різними випадками: від матюків породіль до народження справжніх козаків, вага яких перевищує 4 кілограми. 

В інтерв’ю він розповів більше про свою роботу, важкі випадки, пологи в укритті й про те, що може викликати в нього сльози. Також поділився своїми колишніми захопленнями, що не пов’язані з медициною. 

Олександр Чекановський багато жартує, іноді соромиться, однак з гордо піднятою головою розповідає про свою лікарську роботу. Запевняє, що головний його пріорітет - це бути корисним, старатися і розвиватися. Додає - найціннішим подарунком за все це для нього є усмішка жінок та їхні здорові немовлята. 

Як ви прийшли до того, щоб працювати в медицині?

• У школі я навчався на хіміко-біологічному профілі. Дуже полюбив ці предмети. В 11 класі добре подумав, у якій сфері я можу згодитися. Так і обрав медицину. Мої батьки не лікарі. Але мій вибір вони прийняли. Тоді сказали, що треба працювати у тій сфері, що найбільше до душі. 

Де ви навчалися на лікаря?

• Я вступив в Івано-Франківський національний медичний університет. Навчався на факультеті “Лікувальна справа”. Це 6 років загальної практики медицини. Після цього слід було обрати спеціалізацію і йти на інтернатуру. Так я опинився в Хмельницькому перинатальному центрі. 

Чому обрали гінекологію?

• Я завжди хотів працювати у сфері, що пов’язана з хірургією. Адже це робота, яку ти виконуєш руками. Ти допомагаєш таким чином людям, робиш свій внесок у їхнє життя. Загалом акушерство привабило мене тим, що це єдиний стаціонар в лікарні, де завжди людям кажуть: “Приходьте ще”. 

Як проходила ваша інтернатура?

• Інтернатура тривала три роки. Протягом цього часу ти закріплений за різними відділеннями. Всюди маєш набратися досвіду, зрозуміти, як і що працює. Вже після інтернатури я понад рік працював у відділенні патології і вагітності. І от, якось мусив замінити лікаря на пологах. Тоді, до речі, я вперше прийняв пологи. 

Як все минуло під час ваших перших пологів? Чи не хвилювалися?

• Звісно, вперше я хвилювався. Адже це велика відповідальність. Тоді жінка, яка народжувала, була худорлявою і невисокою. А от дитина була досить великою. Все пройшло дуже добре. Також пам’ятаю другі свої пологи. Жінку довелося зашивати. Тоді не лише я підтримував її, а й вона мене. Пам’ятаю, як вона сиділа на кріслі і під час процесу казала мені: “Не хвилюйтеся”. Це викликало в мене посмішку. 

Ви досить молодо виглядаєте. Чи не бентежить це жінок?

• Звісно, жінки бачать, коли лікар молодший і коли старший. Буває, що в мене питають: “Ви хоч старші, ніж я?” Іноді дійсно ті, хто народжують, старші за мене. 

Ви сьогодні після чергування. Як все пройшло й скільки пологів було?

• Я добу чергую, а потім 4 відпочиваю. Сьогодні все пройшло спокійно. Було двоє пологів. Одні вдень, інші - вночі. У нас, в лікарів, є така спеціальна картка, що називається партограма. Це запис перебігу пологів. Ми відмічаємо там, що погодинно відбувається з жінкою. За цим я й сам моніторю її стан і все контролюю. 

• До речі, минулого чергування в мене народжувала дуже худорлява жінка. У неї народився козак вагою 4 700 грамів. Речі, які вони для нього взяли, були малими. Для нього потрібен був одяг, як для першого класу десь (сміється). 

Скільки пологів за добу ви найбільше приймали?

• Було таке, що приймав 6 пологів підряд. Найголовніше - це те, що тоді все минуло добре. Після тієї доби я йшов додому втомлений, але на позитиві. Траплялися й інші випадки, коли було багато породіль одночасно. Тоді бігав від однієї до іншої. Це, звісно, непросто. А от коли за добу чергування немає пологів - буває рідко.

Хто найчастіше присутній на партнерських пологах?

• На партнерських пологах найчастіше присутній тато дитини. Я взагалі помітив, що чоловіки зараз дуже хвилююче ставляться до цього процесу. Мені здається, вони навіть більше хвилюються, ніж жінки. Трапляється, що й плачуть на пологах, так розчулюються від радості. Я і сам в таких випадках ледь стримуюся. Буває, що разом з жінками йдуть народжувати їхні мами чи сестри. Але я вважаю, що найкраще, коли саме чоловік присутній. 

Які найважчі пологи були за вашу практику?

• Кажуть, невідомо чим може скінчитися революція, любов і пологи. Це правда. Може статися все, що завгодно. Цього року, наприклад, було два випадки, коли діти народжувалися не голівкою, а сідницями. Це показ до кесарів розтину. В однієї з цих жінок була недоношена вагітність. Немовля народилося на 34 тижні. Інші складні випадки - це післяпологова кровотеча. Або коли в дитини виникають проблеми із серцебиттям. Важко також було, коли жінки з COVID-19 народжували. 

Чи народжувалися за ваш досвід роботи двійні або трійні?

• Трійнят не було. А от двійні - так. Більшість із них - шляхом кесарів розтину. Це, як правило, вікові жінки, які вагітніли методом ЕКЗ. Один раз двійня народилася і природнім шляхом. Все пройшло тоді добре.

Чи народжували у вас неповнолітні?

• Так. Було, що народжували дівчата у віці 15-16 років. У таких випадках я стаю для них і психологом, і наставником, і навіть подружкою. Адже ці дівчата самі ще діти. Часто серед тих, хто неповнолітній, народжують роми. Вони дуже нетерплячі. Під час пологів можуть кусатися чи щипатися. 

Чи народжували жінки в укриттях за рік повномасштабної війни?

• За рік війни я двічі приймав пологи в укритті. Вперше це було в березні минулого року. Все пройшло без ускладнень, швидко та легко. Згодом ми ще краще обладнали укриття. Адже там доводилося навіть операції виконувати. Був випадок, коли жінка тільки народила і почалася повітряна тривога. Тоді її переводили в укриття в післяпологовому стані. 

Чи часто у вас народжують переселенки?

• В перші місяці повномасштабної війни було чимало переселенців. Наприкінці літа, наприклад, була жінка з Маріуполя. Вона певний час ховалася в укритті Маріупольського пологового. Згодом прийняла рішення тікати. Коли приїхала сюди, була абсолютно без нічого. Також були такі жінки з Донецької області і Харкова. У них не було ані одягу, ані інших потрібних речей на пологах. Я бачив усе це, дбав про них. Купував воду, чай. Все, що їм було необхідно. Я вважаю це нормальним. Адже люди тікали від війни й залишилися ні з чим. Зараз теж є жінки, які приїхали з інших областей. Але вони вже тут обжилися. 

Пропрацювавши 8 років серед жінок, в гінекології, чи вплинуло це на ваші особисті якості?

• Звісно. Я став більше цінувати жінок. Цінувати маму. Адже зрозумів, як важко ми, діти, їм даємося. Коли в мене народжують, я намагаюся навіть словом їм допомогти. Або ж в аптеку для них сходити. Подбати про них, оскільки розумію, як їм у цей момент. Загалом за період пологів із жінками дуже ріднишся. Вони стають, як свої. 

Як ви заспокоюєте жінок під час пологів?

• Жінки до і після пологів - дві різні людини. Вони можуть кричати, матюкатися. Всі ці емоції переживаєш разом із ними. Але я завжди намагаюся з ними жартувати. Таким чином їх підбадьорюю. Розвеселити - це дуже корисно в такі моменти. Якось, коли зашивав жінку, вона мене питає, скільки швів залишилося. Я жартома кажу: “28”. А вона теж жартує і відповідає: “Ви що там наглухо все зашиваєте?”. Так ми і веселимо одне одного. 

Що ви, як лікар, відчуваєте, коли народжується немовля?

• Найголовніше в цей момент - концентрація. Треба гарно дитинку дістати. Адже за голівкою йдуть плечі. Все має бути обережно. Потім кладу дитину на жінку, щоб зберегти тепловий ланцюжок. Ну а після цього і пожартувати з ними можна.

Чим ви займаєтеся у вільний час? Може маєте цікаве хобі?

• Моє хобі - це робота. Я стараюся і це мій пріорітет. Раніше, із 7 років і до вступу в університет я займався танцями. Спершу це були бальні. Потім - народні. Це був класний період. У тому віці я з виступами відвідав майже всю Європу. Зараз часу займатися цим професійно немає. А ще мене захоплює кулінарія. 

У яких ви відносинах з вашими колегами?

• У нас гарний колектив. Всі підтримують дружні відносини. Ми ділимося досвідом одне з одним. Можемо виручити, коли потрібно. Робота в перинатальному центрі мені дуже подобається. Тут є все необхідне, аби працювати і розвиватися. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.