“Тільки б залишився живий”: 13-річний хлопчик потребує допомоги після аварії на Волочиській

Галина БІЛЕЦЬКА

Дитина пережила складну операцію та знаходиться в реанімації.
Лікарі кажуть, що Сергійко житиме. Однак може залишитися інвалідом.
Багатодітній родині потрібна допомога.

Родина Олійник нещодавно переїхала до Хмельницького із Волочиського району. В селі Мочулинці, де жила сім’я, роботи не було. Тому чоловік Мар’яни вирішив спробувати долю у місті. Тут він швидко знайшов роботу, влаштувався вантажником, а згодом забрав до себе дружину та дітей. Сім’я стала винаймати житло на Дальніх Гречанах. Згодом роботу, продавцем, знайшла і Мар’яна. Жили не зовсім бідно, але й не "шикували". А нещодавно в двері родини постукала біда.

6 травня на вулиці Волочиській автомобіль "ВАЗ 2109" збив 13-річного хлопця. Дитину відвезли до лікарні та терміново прооперували. Юним велосипедистом виявився син Мар’яни - Сергій.

Мар’яна згадує, що того дня чоловік сповістив її, про бонусні кошти на картці в одному з продуктових супермаркетів. Жінка нагодувала дітей і вирішила поїхати на закупи. З собою взяла молодшого сина, а старший Сергій злишився, щоб прибрати в улюбленої тваринки. Вдома у родини живе шиншила.

В магазині Мар’яна була кілька годин. Потім зателефонувала додому і сказала синові, що повертається. Сергій вирішив піти на зустріч мамі та братові і допомогти їм із продуктами.

Ми доїжджаємо до кінцевої, а потім треба ще через залізничні шляхи переходити і трохи пройти. Сумки були важкі, Сергійко сказав, що вийде і допоможе. Він не говорив, що поїде на велосипеді. Ми, із меншим Валентином, вже вийшли з тролейбуса, пройшли чимало, а Сергійка не було. Я ще здивувалася, що він так забарився. Дзвоню, йому, а в нього на телефоні відсутній зв’язок. Я думала батарея сіла, - розповідає Мар’яна.

Щойно жінка поклала телефон до кишені, як він подзвонив. По той бік слухавки була власниця квартири, яку винаймає родина. Вона розповіла Мар’яні, що під авто потрапив хлопчина із їхньої вулиці.

Я й не думала, що то мій Сергійко. Вона сказала, що якийсь хлопчик виїхав на велосипеді на дорогу і потрапив під колеса. Мій син мав іти пішки, тому я навіть не запідозрила, що то він. Олені (власниці квартири) саме хтось подзвонив і вона попросила мене почекати. А через хвилину відновила дзвінок і сказала, що то мою дитину збили, - розповідає Мар’яна.

Жінка покинула пакети з продуктами посеред дороги і стрімголов полетіла до місця аварії. Каже, що побачила два екіпажі поліції, “швидку” та “море” людей. Сергійка до того моменту вже забрала “швидка”. Мар’яна разом із сусідом поїхала вслід за нею до лікарні. А в голові у жінки була лише одна думка “Тільки б вижив”.

Мені здавалося, що я не торкалася землі, так бігла. Добігла, побачила наш велосипед. А далі все, як в тумані. На дорозі розкидані речі: шапка, взуття, на асфальті калюжі крові. В мене в голові промайнула думка, “тільки б вижив”, я почала плакати. Сина на місці вже не було. Переді мною, його забрала “швидка”. Лікарі, які залишилися (на виклик приїхало два екіпажі швидкої допомоги) сказали, що не знають, чи довезуть їхні колеги мого сина живим. Я думала, моє серце вискочить. Підійшов сусід, разом із ним ми поїхали слідом за каретою швидкої допомоги, - розповідає жінка.

В лікарні хлопчика відразу повезли до операційної. У нього була важка черепно-мозкова травма, тріщина над правим оком, розтрощена щелепа, вибиті 4 зуби, розрізана губа та зламана права нога.

Як його вивезли з операційної і повезли до реанімації, а я не могла повірити, що то моя дитина. Він був білий, як стіна. Першу ніч я провела у лікарні. Ночувала в коридорі. Лікар сказав, що мій синок буде жити. Але невідомо, які будуть наслідки для роботи мозку. Він сказав, що Сергійко, не дай Боже, може залишитися інвалідом. Зараз збираю кошти, бо кажуть, що виходжувати його будемо довго. Сусіди, які все бачили, кажуть що той чоловік їхав не менше ніж 80 кілометрів за годину. І хотів втекти після ДТП. Я була в такому шоці, що не розбиралася. Навіть не знаю, що там вирішили в поліції. Думаю лише про те, щоб із Сергійком все було гаразд, - розповідає Мар’яна.

Зараз хлопчик перебуває в реанімації. Він прийшов до тями та знаходиться під постійним наглядом лікарів. Поки Сергійко не розмовляє, видає лише певні звуки. Біля палати постійно чергують родичі. Сім’я у хлопчика велика: двоє братів та сестра. Всі вони чекають на братика вдома та сподіваються, що він швидко стане на ноги. Однак, за прогнозами лікарів, станеться це не відразу. Попереду дитину чекає важка реабілітація та робота з психологом.