62-річна Зоя Котлярова - блондинка із темними очима. Вона часто посміхається. Тоді на її обличчі з’являються милі ямочки. Коли вона каже про сокровенне - на очах блистять сльози. Зустріч із журналістами vsim.ua вона призначила в парку імені Франка. Пані Зоя взяла із собою сімейний фотоальбом. За розмовою вона гортала світлини, розповідала про онуків та дітей.
Жінка пригадувала моменти свого життя. Серед них були різні: сумні, болючі та прекрасні. Зради, втрати та хвороби - все це стало частиною її історії. Спогадами з найпотаємніших куточків своєї душі Зоя поділилася з нами.
Зоя народилася в Білорусі. Зростала в багатодітній сім’ї, тож нудьгувати в дитинстві не доводилось. Згодом діти втратили маму. Зої тоді було 15 років. Якось приїхавши в гості до сестри на Хмельниччину, залишилась тут назавжди. Довго не думаючи, пішла працювати. Роботу на трикотажній фабриці поєднувала із навчанням в школі.
Вже у 17 років вона закохалася та одружилася. Згодом Зоя народила донечку. Трохи пізніше - сина. Однак життя з чоловіком не склалося. Той полюбляв прикладатись до чарки. В результаті - неадекватна поведінка й згодом небезпека, в якій опинилася жінка з дітьми. Було, каже Зоя, що чоловік кидався на неї із сокирою.
Жінка розповідає: намагалася врятувати сім’ю, як могла. Численні лікування, кодування - не допомогло нічого. Вихід Зоя вбачала один - розійтися. Так жінка й залишилася сам на сам із дітьми.
Йшов час. Малі повиростали. Донька переїхала жити в Одесу. А в Хмельницькому залишився син. Здається, вчорашні негаразди її залишили. Згодом Зоя знову одружилася. Її обранець мав 2-річного сина, мама якого відійшла у той світ. Виховувати хлопчика взялася Зоя. Малого усиновила й плекала, як рідну дитину. Та замість подяки чоловіка, отримала дещо інше.
До слова, той період був чи не найстрашнішим в житті жінки. Бо саме тоді на її шляху з’явилася хвороба, що ледь не поклала її в могилу.
Із другим чоловіком Зоя прожила 11 років. Спершу - життя в шлюбі було прекрасним. Змінилося все, коли жінка почала хворіти. Обранець став ходити “наліво”. Згодом залишив жінку та свого рідного сина. Не цікавиться їхнім життям він і досі.
Зоя згадує ті моменти, немов страшний сон. Залишившись на самоті із хворобою, часом хотіла навіть померти.
Десять років свого життя пані Зоя присвятила роботі на заводі “Темп”. Там працювала токарем. Саме це надалі, за словами жінки, поставило відбиток на її здоров’ї. Спершу в неї з’явилися проблеми із правою рукою. Кінцівка майже моментально стала німіти. Тоді Зоя не відчувала навіть пальців. Тривале лікування не давало результатів. І згодом жінка майже змирилася, що її рука неробоча.
Після роботи на заводі, я працювала продавцем на ринку. Тоді в мене почала боліти права рука. Це був поліартрит. Я лікувалася понад рік. В мене з руки випирали кістки. Згодом почала німіти рука. Якось я прийшла до лікаря і попросила терміново щось робити. Адже в мене троє дітей і я не могла залишитися без руки. Мені зробили укол, який мій організм не прийняв. В мене висохли всі м’язи на лікті і стала стирчати кістка. Пізніше дійшло до того, що я просто носила руку в зігнутому положенні. Бо жодне лікування не допомагало, - розповідає Зоя.
Нерухома рука стала не єдиною проблемою жінки. З часом в неї з’явилися пухлини в грудях. Лікарі твердили про одне: слід робити операцію. Однак лягати під ніж Зоя відмовлялася. А діагноз “рак молочної залози” не зупинився.
Жінка терпіла нестерпні болі. Розмір пухлин зростав, а сама Зоя майже поховала себе. Адже до проблем зі здоров’ям додалася і зрада чоловіка. В результаті - він пішов з її життя. А Зоя залишилася майже на самоті зі страшним діагнозом. Постійним гостем в квартирі жінки стала “швидка”. Знеболювальне на якийсь час допомагало забути про біль. Однак ліків від душевних ран вона ще довго не могла знайти.
Чоловік став гуляти і знайшов собі коханку. Він днями не приходив додому. Для мене це було дуже важко переживати. В мене складалося враження, що я нікому не потрібна. Пухлини росли в моїх грудях. Із 2 розміру в мене утворився 5. Водночас я схудла й вага сягнула 40 кілограмів. Мало того, що рука була неробоча, додалися ще й груди. Я розуміла, що все це через те, як я жила. Майже постійно в мене все було на нервах. Це пов’язано з моїми колишніми чоловіками. Я завжди тримала все всередині себе. Я сама по собі терпляча. От і терпіла все життя, а потім почала хворіти, - каже Зоя.
Жінка не знайшла іншого виходу, як звернутися до Бога. Вона багато часу проводила в церквах. Там безперервно молилася. І, звісно, не забувала й про роботу на ринку. Адже їй було необхідно заробляти.
Зоя розповіла, що повністю перевернув її життя день, який вона пам’ятає і досі. Згадує, як ледь “приповзла” додому. Там жінка впала додолу й звернулася до Бога.
Це було 4 січня 2004 року. Я поверталася додому зі служби. Мої ноги не йшли. Я ледь приповзла додому. Якийсь голос в моїй голові казав померти. “Ти нікому не потрібна, чоловік тебе кинув”, - ось це я чула. Тоді я впала біля дивану, підняла руки доверху і звернулася до Бога. Я сказала: “Боже, якщо ти є, зроби, щоб я вмерла або зціли мене”. На всю хату я почула гучний голос: “Читай Біблію”. Саме ці слова перевернули все моє життя, - згадує Зоя.
Жінка каже, що після цього стала читати Біблію. А далі - помітила дива, що відбуваються з її тілом. Майже за 2 місяці у робочий стан стала повертатися рука. Пальці почали оживати, а м’язи відновлюватися. Згодом, розповідає Зоя, з грудей зникли пухлини. Жінка відчувала неймовірну легкість в тілі. Однак біль на серці так і не зникав. Все це через зраду чоловіка. Вихід із ситуації жінка знайшла в Біблії. Тож вирішила зустрітися із колишнім й попросити в нього пробачення. Той, розповідає Зоя, був цьому дуже здивований. А сама жінка в той момент відчула, як важкий камінь назавжди залишив її серце.
Я розуміла, що в моєму серці такий біль до чоловіка, який нас кинув. Я не могла його пробачити. Я стала все це виливати Богові. Адже я більше нікому не могла відкритися. Прийшов час і я зустрілася з колишнім. Я не чекала доки він вибачиться, а сама перепросила. І мені стало так легко, - розповідає жінка.
Сьогодні Зої 62 роки. Нині вона допомагає іншим людям. Працює в благодійному фонді “Сіон”, де вона разом із командою рятує тих, хто потребує почати життя із чистого аркуша. Наприклад, безхатькам чи колишнім ув’язненим. Крім того, жінка відвідує заклади, в яких люди хочуть віднайти душевну рівновагу. Серед таких протитуберкульозний диспансер та виправна колонія.
Разом із тим, Зоя відвідує церкву “Зоря життя”. Саме в її стінах жінка знайшла однодумців. Ба більше: там вона зустріла свою половинку й навіть одружилася. Вони разом майже 5 років. Зоя розповідає, такою щасливою як зараз, вона ще ніколи не була. Адже займається тим, що приносить їй справжнє задоволення. А поряд із нею нарешті опинився достойний чоловік. Вони разом виховують онуків, радіють простим речам і найголовніше - цінують одне одного.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
Анна
Зоя желаю вам крепкого здоровья , и Божьего благословения в праведных трудах !
Спасибо за историю!
Анна
Чем больше отдали , тем больше вам пообещали , ещё те сказки !!!........
Очень жаль , что БОЖИЙ ЧЕЛОВЕК , своим правдивым , праведным рассказом , и примером для всех , кто оказался в трудной жизненной ситуации , ещё и поддаётся глупой критике , людей , видимо не знавших горя , и не ищущих ВСЕВЫШНЕГО БОГА НАШЕГО !!!
Олеся Рідецька
V.M. Varga