“Подруги в шоці, що я почала цим займатися”: як 15-річна хмельничанка працює футзальним арбітром

Футбол - як правило, це заняття пов’язане із чоловіками. Більшість хлопців ще з дитинства починають “буцати” м’яча і уявляти себе зіркою футболу. В дорослому віці хтось перетворює це в хобі, а хтось навіть в заробіток. Наша історія суперечить всім стереотипам. Головним персонажем є 15-річна дівчина Каріна Лучковська. 

Вже два роки вона працює футзальним арбітром або як кажуть рефері. Одягаючи спеціальну форму, беручи карточки та свисток, вона годинами перебуває в залі чи на міні-футбольному майданчику. При цьому контролює хід гри - тобто дотримання усіх правил. 

Ми запросили Каріну на інтерв’ю, щоб дізнатися про її заняття більше. Про причини вибору такого незвичного хобі, суперечки із дорослими чоловіками, стресові ситуації та інше читайте в нашій розповіді.

Любов до футболу прищепив батько

Наша зустріч із Каріною відбулася після її уроків і додаткових занять. У будні всі справи дівчини завершуються майже у вечірній час. Тоді вона або відпочиває, або займається спортом. Цього разу дозвілля дівчина присвятила розповіді про своє незвичне хобі.

Десятикласниця з Хмельницького працює футзальним арбітром. Займається цим вона переважно у вихідні. У такий спосіб отримує прибуток і задоволення. В те, що ця юна й худорлява дівчина може керувати грою дорослих чоловіків - повірити складно. 

Ще в дитинстві вона відклала свої ляльки в сторону і стала цікавитися іншим. За руку зі своїм татом дівчина ходила на футбольні матчі. Поки батько тішився, що донька розділяє його інтереси, Каріна майже закохалася у футбол. Каже, все відбулося раптово. І вже від першої побаченої гри зрозуміла: хоче дивитися ще. З часом без візиту дівчини не проходив жоден матч у місті. Жага до цієї справи в неї росла і росла. Тоді вона й подумати не могла, що скоро це перетвориться в її стиль життя і навіть заробіток. 

• Все дитинство я з татом відвідувала футбольні матчі. Які тільки були в Хмельницькому - я бачила всі. Пам’ятаю, як вперше мене тато привів і посадив дивитися. Потім я почала сама проситися ходити. Мені стало цікаво дивитися. Ми і зараз з татом разом дивимося футбол по телевізору, - розповідає Каріна. 

Йшов час, дівчина дорослішала. В підлітковому віці любов до футболу її не залишила. У свої 13 вона чітко зрозуміла, що хоче пов’язати із цим видом спорту своє життя. Спершу думала над тим, аби бути гравцем. Цю думку вона виношувала в голові не один день. А якось прокинулася й чітко зрозуміла: хоче бути арбітром.

Те, що вона є значно молодшою за більшість гравців, аніяк не турбувало дівчину. Вона серйозно взялася за опанування всіх футбольних правил. А коли отримала для суддівства свої перші матчі - освоїла все на практиці. Зізнається: спершу було лячно. Та почуття впевненості в своїй справі відкинуло всі страхи.

Як сприймають юну рефері дорослі гравці

Тепер кожні вихідні багато часу Каріна присвячує футзалу. Футболки, шорти, футзалки і гетри - такою є її форма. Десятикласниця розповідає, що один матч триває близько години. Максимальна кількість ігор в день - сім. 

За два роки Каріна відсудила сотні матчів. Більшість гравців є значно старшими від неї чоловіками. Спершу висловлювати їм свої зауваження було непросто. Дівчина каже, що всерйоз її не сприймали через юний вік.

• Спочатку команди мене ніяк не сприймали. Типу така молода ще й дівчина. Згодом в мене змінився характер. Ми почали нормально комунікувати із командами. Наприклад, хтось з гравців на мене кричить, а я вже можу постояти за себе. Із часом я стала більш мужньою і стійкою до конфліктів. Раніше я не думала, що можу бути настільки різкою. Я не могла подумати, що можу сперечатися з дорослими чоловіками. Коли він зростом 2 метри, йому років 40 і ти на нього дивишся знизу вверх і ви сперечаєтеся -  раніше це було неможливим для мене, - каже дівчина. 

Не всі матчі дівчини проходять без конфліктів. Трапляється, що суперечки зав’язуються між самими гравцями. Такою була перша гра Каріни. Її вона пам’ятає і досі, бо закінчилося все бійкою. Попри це, дівчина зізнається - насолоджується процесом майже під час кожної гри. 

“Подруги в шоці, що я почала цим займатися” 

Деякі матчі принесли Каріні не лише задоволення, а й загартованість. Йдеться про характер, що став у дівчини практично “залізним”. Були моменти, коли в неї опускалися руки. Тоді Каріна збиралася залишити роботу арбітра. 

• В той день грала дитяча ліга. По закінченню батьки гравців просто напали на мене. Вони казали, що я щось зробила не так стосовно їхніх дітей. Хоча я завжди об’єктивно працюю. Після цього в мене така паніка була. Я думала кинути все це. Рідні почали мене заспокоювати. Тож я не приймала жодних рішень, перебуваючи в емоційному стані, - розповідає Каріна. 

Найрідніші люди дівчини - головна її підтримка. Навіть під час важких моментів вони радять Каріні не відмовлятися від роботи рефері. Батько десятикласниці обома руками “за” хобі доньки. Тому вони завжди на одній хвилі. Каріна каже, що і мама не проти її заняття. Мовляв, найголовніше, щоб подобалося дівчині. 

А от подруги Каріни були ошелешені від її вибору. “Вони в шоці, що я почала цим займатися” - розповідає рефері. Водночас із хлопцями-однолітками юна арбітр тепер має чимало тем для розмов.

Улюблена справа приносить дівчини і дохід. Скільки саме вона заробляє - не розповідає. Та переконує - цими грошима повністю задовольняє свої потреби. 

За два роки суддівства Каріна стала однією з кращих футзальних арбітрів в області. До слова, вона є єдиною на Хмельниччині дівчиною-рефері, що обслуговує матчі футзалу.

Не залишати цю справу дівчина планує і в майбутньому. На професію арбітра має чималі плани. Каже, до 25 років буде набиратися досвіду в Хмельницькому. А згодом Каріна хоче вийти на всеукраїнський рівень. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.