Успішна жінка. Як феміністка Тетяна працює на трьох роботах і виховує сина

Хмельничанка Тетяна називає себе успішною жінкою. Вона розділяє погляди феміністок, виховує сина і має три роботи. На першу сходинку у своєму житті Тетяна ставить власну самореалізацію. Вона не любить стояти біля плити, робити з сином уроки чи контролювати кожен крок дитини. А ще жінка дозволяє сину фарбувати волосся в яскраві кольори.

Тетяна не з тих жінок, хто ховається за плечем чоловіка. Вона виступає за гендерну рівність у всіх сферах життя і навіть в рутині. Жінка впевнена в собі й говорить про те, що має “залізні яйця”. Щоправда, моментами Тетяна намагається їх приховати й увімкнути в собі ту саму ніжну жінку. Про погляди феміністки, поєднання материнства з роботою та про стосунки з чоловіком - читайте в матеріалі. 

Тетяно, ви феміністка. Що це означає?

• Фемінізм вважають агресивним рухом. Ніби тут місця для чоловіків немає. Я - це зовсім не про це. Я вважаю, що фемінізм - це можливість для жінки зрозуміти, що вона може досягнути всього, чого хоче. Наприклад, якщо їй не в кайф варити супи, то вона цього може не робити. Жінка може реалізовувати себе в інших речах. Я за те, щоб чоловіки й жінки були рівними. Я називаю себе феміністкою, але “лайтовою”. Мені подобаються жінки, які підтримують цей рух і я розділяю їхні погляди. 

Як фемінізм відбивається на вашому житті?

• Звісно, що на мені відбиваються феміністичні погляди. Наприклад, я чітко розумію свої кордони й те, що мені подобається. Я знаю, що можу допустити стосовно себе, а що я відразу присікаю. У мене є ці кордони і я їх чітко окреслюю. Я вважаю, що їх має відчувати й відстоювати кожна людина. У нас в суспільстві заведено називати феміністок жінками з “залізними яйцями”. Так от я із цим працюю і намагаюся дозволяти собі бути ніжною жінкою.

Яку роль “залізні яйця” відіграють у вашому житті?

• “Залізні яйця” взяли участь в багатьох моментах мого життя. Один із них - розлучення. В мене були стосунки, що тривали близько 3 років. Це був офіційний шлюб. У якийсь момент, я зрозуміла, що стосункам прийшов кінець. У нас були зовсім різні погляди на життя. Здавалося, що ми з різних світів. На той час у мене на руках була маленька дитина. Син ще не ходив до дитсадочка. До того ж я була безробітна. Але я не боялася йти від чоловіка, бо знала, що все буде добре. У мені є той стрижень, що відповідає за силу й впевненість. 

Як це проявляється у стосунках з чоловіком?

• Зараз я живу з чоловіком у цивільному шлюбі. У моїх стосунках немає такого, що я маю стояти на кухні та готувати. Якщо я хочу - готую, якщо ні - то ні. Я і своїх домашніх так навчила. Скажімо хтось хоче пельмені - це його бажання, він може піти та зварити. У нас абсолютно нормальним рахується, якщо чоловік помиє посуд чи сам собі приготує щось. Мій чоловік абсолютно нормально сприймає мої погляди. Якщо я його щось попрошу виконати з хатньої роботи - він спокійно це робить. Тобто у рутині ми з ним рівні. 

Коли у вас з’явилися перші прояви фемінізму?

• Цей дух жив у мені завжди. Та був період, коли я була активною учасницею громадського руху із таким поглядом. Почнемо з того, що я навчалася за спеціальністю “Соціологія масових комунікацій і журналістика”. Близько трьох років я відвідувала всі пари й чекала, коли ж почнеться та сама “журналістика”. Але мої очікування не виправдалися. Було не цікаво. Тому я почала займатися громадською діяльністю. Ми з дівчатами були учасницями дівочого руху, що називався “Нова етика”. Саме ми стали ініціаторами його створення. Ми вбачали під цією назвою поведінку чоловіка і жінки на рівних правах. 

У чому полягала діяльність вашої організації?

• Ми проводили багато конференцій і круглих столів в навчальних закладах міста Говорили на такі теми, як проституція. Тоді це було досить поширене явище серед дівчат, яким 13 та 14 років. Я пам’ятаю одну дівчинку, яка казала, що це її свідомий вибір. Вона пояснювала, що це для неї легкі гроші. Також ми проводили фестиваль жіночої культури. Робили це для того, щоб показати: жінки - це надзвичайна сила. Фестиваль проходив упродовж кількох днів. У його рамках була фотовиставка, у якій брали участь дівчата, які були фотографами. Також жіночий театр “На грушках” показав хмельничанам виставу “Сповідь черниці”. Загалом все це було дуже цікаво. 

Активна громадська позиція не завадила здобути освіту?

• Звісно, через активне громадське життя пари відійшли на задній план. Але я завжди багато читала і всі екзамени складала на високий бал. Однак згодом за прогули мені добряче діставалося. Тож я прийняла рішення перевестися на “заочку”, а пізніше взяла академвідпустку. Пізніше я поновилася в університеті. Щоправда, обрала для себе іншу спеціальність - психологію. 

Де брали дохід після закінчення університету?

• Після університету я почала себе запитувати, чим хочу займатися. Якось я сіла і виписала, що вмію робити. В результаті, зрозуміла, що моє - це ведуча заходів. Мені тоді запропонували бути ведучою на весіллі. У мене з першого разу все вийшло. Музикант, який тоді зі мною працював, запропонував мені співпрацю. Відтоді я почала проводити свята. Я займаюся цим до сьогодні. У деяких хмельничан я, як сімейна ведуча, яка проводить їм усі свята. Втім ця робота не є основною. Вона більше, як хобі, що приносить прибуток. Тому я стала шукати постійний заробіток.

Де ще вам довелося працювати?

• Я працювала у багатьох місцях, перш ніж не знайшла роботу своєї мрії. Була продавцем на речовому ринку. Продавала взуття. Ставка в день була 50 гривень. Після цього я працювала торговим агентом. Ходила по торгових точках і пропонувала продукцію. Потім я була адміністратором у квест-кімнатах. Пізніше почала продавати турбіни. У мої обов’язки входило обдзвонювати спеціалізовані магазини й пропонувати товар. Я розуміла, що всі ці роботи є періодичними. Мені просто потрібно було тоді “пересидіти” допоки я не знайшла роботу своєї мрії. Якось я побачила оголошення. На роботу шукали радіоведучих. Я пішла на співбесіду і з того часу стала там працювати. Це було 4 роки тому. 

Розкажіть про будні радіоведучої

• Я працюю радіоведучою на радіо Окей ФМ. Мій псевдонім - Таня Стрєльцова. Моя специфіка - розважальні програми. Вести новини я відразу відмовилася. Бо я за ними не слідкую і не хочу, щоб вони впливали на мій настрій. Саме це і є мої ті самі кордони. Як тільки я прийшла на цю роботу, то дуже хвилювалася. Бо потрібно працювати в прямому ефірі. Це вам не проводити захід, коли ти бачиш людей і між вами є комунікація. Це зовсім інше. Є мікрофон і все. Тому перший час ніби ком стояв у горлі. В мені тоді весь час жив внутрішній критик, який казав, що я обов’язково маю помилитися. Та потім я із ним домовилася. І працювати мені стало дуже легко і в кайф.

• Зараз я веду розважальні програми й погоду. Моя зміна - з 11 до 16. Звісно, що не обходиться в роботі без курйозів. Наприклад, якось забула виключити мікрофон. Що довелося чути слухачам - не знаю. Я ж того не чула. (сміється)

Тетяно, як зійшлися ваші шляхи з психологією?

• Психологія - це завжди було моїм покликанням. Я вже розповідала, що закінчила цю спеціальність в університеті. Так от якось я проводила весілля. Там я познайомилася з психологом, яка має свою школу, де готують фахівців у цій галузі. Тож я вирішила пройти це навчання. Воно тривало протягом трьох місяців. Також я закінчила ще декілька спеціалізованих курсів. У тому числі міжнародну школу. У своїй уяві я ще раніше намалювала, що маю свій кабінет, де буду практикуючим психологом. Так і сталося. Тепер в день я проводжу сеанси. Потім працюю на радіо. А на вихідних проводжу заходи.

Як вдається поєднувати три роботи й материнство?

• У мене є син, йому 9 років. Він знає, що мама завжди зайнята. Я із тих батьків, які не тримають дитину на постійному контролі. Наприклад, я не роблю уроки з дитиною. Для мене значно важливіше, щоб між нами була довіра. У нас є традиція: ми ввечері сідаємо, п’ємо чай і говоримо. Обов’язково щодня ми кажемо одне одному: “Я тебе люблю”. Насправді мені у всьому дуже допомагають мої батьки. Вони - моя основна підтримка.

Емоційне вигорання - чи трапляється і як боретеся?

• Якщо чесно, то я вже давно з цим не стикалася. Коли бачу, що зі мною щось не так - проводжу роботу над собою. Знаєте, психологи теж ходять до психологів. Тому я можу піти до свого фахівця і тоді в мене знову все стає круто. Для мене основне - це любити себе. Я в себе одна. І це не з точки зору егоїзму. Це любов до себе. Якщо мені потрібен відпочинок - я це даю собі. Не хочу з кимось спілкуватися - не спілкуюся. Саме тому вигорання і не затримується в моєму житті. 

Що для феміністки матеріальні блага?

• Для мене важливі матеріальні блага. Адже це рівень життя. Гроші - це ресурс. Звісно, я хочу багато заробляти. Я не маю на меті заробити більше за чоловіка. Я вважаю, що в цьому питанні має бути гендерна рівність.

Про що ви мрієте?

• Я хочу активно розвиватися. Скажімо, в напрямку психології. Мені хочеться зі свого кабінету зробити центр психологічного розвитку. Він буде мати три напрямки: дитяча психологія, формування свого “Я” й коучинг, а також робота з людьми, які мають залежність чи співзалежність. 

• Також хочу написати книгу з жіночим характером. Вона матиме назву "За вікном". Планую, щоб це були психологічні розповіді. До слова, у мене планів - як у Наполеона.

Що для вас успіх?

• Я вважаю себе успішною жінкою. Для мене успіх - це мій стан і робота над собою. Успіх - це коли я випромінюю посмішку й позитив. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.