Залишила лісгосп і пішла у радіотехнічні війська: історія захисниці з Хмельниччини
- Людмила працювала у лісовому господарстві майже 20 років.
- Зараз жінка допомагає ППО виявляти у небі ворожі ракети.
Серед воїнів-лісівників Україну обороняють не лише чоловіки, але й жінки. Про одну із таких захисниць розповіли в Подільському лісовому офісі.
Людмила Макар пропрацювала у лісовому господарстві майже 20 років. Прийшла сюди ще юною дівчиною. Спочатку працювала обліковцем на лісокомплексі. Пізніше стала бухгалтером філії «Старокостянтинвське лісове господарство». Вона відповідала за нарахування заробітної плати, сплату податків, вела звітності, - кажуть в лісовому підприємстві.
А в грудні 2020-го не жінка змогла стояти осторонь подій, розпочатих російськими окупантами у нашій країні. Тож вирішила допомогти мобілізованим колегам-чоловікам і пішла служити.
«Звісно, у мене були вагання. Я думала, що не впораюся, адже завжди здавалося, що військова справа – це більше чоловічий напрямок. Однак, оскільки Старокостянтинів – місто військове, я помітила, що у нас дуже багато військових жінок. Тож задумалася, чому б не спробувати і мені? Пішла до військкомату і призвалася на військову службу», – говорить Людмила Макар.
Відтак, жінка впродовж трьох років служить у радіотехнічних військах на Волині. Воїни радіотехнічних військ, за словами Людмили, це «очі» Повітряних сил. Вони цілодобово сканують небо, щоб виявити у повітрі небезпечні об’єкти та передати інформацію у командні пункти.
«Я пройшла військову підготовку, не одне фахове навчання і розпочала свою роботу, яка триває 24/7. У цій справі найголовніше бути мудрою, спокійною, розсудливою і стриманою. Завдяки вчасному виявленню ворожих ракет, шахедів та літаків наша авіація та ППО можуть якісно та ефективно знищувати ворожі цілі. А отже – захистити людей і міста нашої країни», – каже жінка.
Військова відзначає й роботу лісівників, які продовжують надавати лісоматеріали для обладнання підземних захисних споруд, засобів захисту спеціальної техніки від шахедів. З власного досвіду розповідає, як в одному із місць завдяки лісоматеріалам, умілим діям командира та особового складу вдалося врятувати дороговартісну військову техніку її підрозділу та зберегти людські життя.
Людмила Макар додає,що найголовніша підтримка для неї – родина: чоловік – офіцер, який також захищає країну, донька перебуває за кордоном, а 14-річний син мріє продовжити справу батьків та стати військовим.
Окрім перемоги, Людмила Макар мріє, щоб уся родина могла зібратися вдома разом. Так, як це було ще до війни.
Читайте також:
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
