«Маски-шоу»: коли слово дурень не звучить як образа

На творчості коміків виросло не одне покоління українців. Як на сцені, так і у житті, вони залишаються весельчаками, що дарують людям посмішку. Свій позитив одесити привезли хмельничанам.
...

Коміки приїхали до Хмельницького за два дні перед запланованим виступом. «Древність» коміків видає хіба що сивина на бакенбардах у Делієва і на знаменитих вусах Барського. В усьому іншому артисти й не збираються видавати свій вік. Можуть пофарбувати шевелюру у фіолетовий колір, «погнати» із друзів і бути професійними дурнями в житті та на сцені. Вони сповнені енергією і мають багато творчих планів.

Вистава «Маски в кубі» у Хмельницькому пройде в рамках ювілейного туру, який приурочений до 30-річчя «Маски-шоу». На сцені артисти покажуть як найкраще із старого репертуару, так і нове.

Старість – ні, не чули…

Борис Барський та Георгій Делієв разом із своєю комік-трупою завітали до Хмельницького. На творчості коміків виросло чимало людей. Артисти вже 30 років несуть позитив своїм глядачам як зі сцени театру, так і з телеекранів. Попри свій уже не зовсім юний вік, вони й досі залишаються добрячими дурнями. В хорошому розумінні цього слова.

- І в 35, і в 45 «Маски» будуть по творчому молоді. Ми просто по своїй натурі позитивчики і радісні люди, - з посмішкою говорить Борис Барський. – Хочу побажати добрим людям сонячного настрою, а злим – щоб лопнули від заздрощів, коли вони будуть дивитися на добрих.

Щодо планів, то керівник проекту Георгій Делієв хоче зняти декілька фільмів. Сподівається, що віднайдеться один-два магнати, які повірять у те, що їх творчість стане цікавою для глядача. В планах і великі міжнародні гастролі. Артисти запевняють, що їхні закордонні виступи були популярними.

«Мама приховувала те, що я з «Маски-шоу»

Професії у коміків аж ніяк не співпадає із тим, чим вони заробляють собі на життя. Георгій Делієв – архітектор, Борис Барський – інженер-ядерщик.  Вони зізнаються, що батьки хотіли, щоб діти працювали за професією. Мама Бориса в перші вісім років, коли уже «Маски-шоу» жартували з телеекранів, навіть не хотіла зізнаватись друзям, що її син працює коміком.

- Коли маму питали, чи це не твій там стрибає в шоу, то вона відповідала «ні, ні, мій нормальний, мій інженер», - покручуючи свої знамениті вуса, розповідає Борис Барський. – Для багатьох людей артист – п’яниця, наркоман та бабій. Уже тоді, коли люди стали нас хвалити, то мама говорила «Да, да, це мій».

Інша історія в Георгія Делієва, мама якого пишалася тим, що її син артист та комік. Хоча вона й хотіла бачити сина архітектором.  Але про свій вибір артист не жалкує. Як і Барський впевнений, що це не він обрав професію, а вона його.

- Ми сміємося один над одним. Працюючи, ми часто на сцені демонструємо один і той же репертуар. Щоб якось розвеселитися, хтось із артистів втинає щось непередбачуване, але так, щоб не порушити сценарій, - незвично, але із серйозним виразом обличчя розповідає Георгій Делієв. – Коли я на сцені, то часто дивлюсь за куліси. Там зазвичай стоять Борис Барський і Олександр Посталенко. Часто вони мене спеціально виводять із себе, показуючи різні пантоміми. У нас це називається «колять». Не завжди вдавалося стриматися. Я просто сміявся з того.

«Так розсмішили бабусю, що у тої вилетіла щелепа»

Артисти пригадали історію, коли одна із бабусь, яка сиділа в першому ряді, так сміялася, що у неї вилетіла вставна щелепа. Після цього, дивлячись на неї, вони не могли стримати свого сміху і нормально працювати.

- Коли ми розпочинали у 80-их роках минулого століття, тоді взагалі боялися сміятися. Люди були подавлені, всього страшилися. Ми були для них неначе  ковток свіжого повітря. Глядачі щиро «ржали» , – згадує Георгій. – В 90-их, коли «привідкрилася ширма», ми вже показували практично все, що хотіли. Тоді вже ми самі контролювали, що ставити і як, а не хтось «зверху».

Про перші роки творчості анекдотично розповідає й Борис. Із посмішкою пригадує про виставу, де героями були ідоли комунізму, над якими вони насміхалися.

- Ми у 80-их випустили спектакль «Проліткульт». У нас там всі були клоунами: і комуністи, і «білі» з «червоними», і Ленін з Горбачовим, – пригадує Борис. – Ми якось і не задумувалися над тим, що можемо бути за це, м’яко кажучи, покараними. Спочатку ми з скандалом вилетіли після показаного з філармонії. А потім ми показали програму на «Конгресі дурнів» в Санкт-Петербурзі. Нас там як справжніх рок-зірок на руках носили.

Борис Барський мріє, що колись, копаючи  вдома ставок, він натрапить на свердловину нафти і газу. Отриманий прибуток він використав би на погашення зовнішнього боргу України та зняв би  2-3 фільми. От такі, зовсім просто мрії, у чоловіків. 

Коміки зізнаються, що гордяться тим, чим займаються. Мовляв, валяти дурня на сцені  приносить їм кайф. Особливо, коли це подобається й глядачу. Впевнені, що не розчарують хмельничан, які завітають на їх виставу.

Коментарі (2)

Анонім

Ви не авторизовані

  • Анонім

    Коментар видалено...
  • PAL

    (:smile:)(:smile:)(:smile:)
Новини за темою