20-річний кондуктор: "Бабульки часто чіпляються. Кажуть, щоб зняв сережку"

  • Олександру Распутняку - 20 років. І він працює кондуктором в  "Електротрансі". 
  • Слухає «Sсorpions» і «Арію», читає фентезі і ганяє з друзями у футбол.   
  • Роботу свою любить, має "фірмові" жарти і знає як говорити з діставучими пенсіонерами. 

 

20-річний кондуктор: "Бабульки часто чіпляються. Кажуть, щоб зняв сережку"

Він має 2 тату, носить джинси з низькою посадкою, сережку у вусі та 4 каблучки на пальцях. На руках має шкіряні та резинові браслети. Захоплюється футболом, слухає рок та реп. Щодня сотні хмельничан виймають гроші з власних гаманців та віддають Олександру. Адже він – кондуктор у тролейбусі. 

Не по спеціальності та зі стажем

Олександр Распутняк працює кондуктором в хмельницькому «Електротрансі». Робота йому подобається. На заробітну плату не нарікає. Хлопець переконаний, що в місті багато заробити неможливо. Спочатку, каже, було важко. Та потім звик.  

Олександр змалку живе в Хмельницькому. Тут пішов у школу. Після закінчення 9 класу вступив у ПТУ №11 на автомеханіка. Та працювати за спеціальністю не став.

- Мені не дуже подобалось працювати автомеханіком, - зізнається Олександр. – Я вирішив піти на роботу кондуктором. Мені тоді було тільки 18 років. Спробував.

Хлопець пояснює, що спочатку працював у хмельницьких тролейбусах. Потім поїхав «обілечувати» киян. Там, каже, було важко. Треба було підлаштовуватись під пасажирів, звикати до менталітету місцевих жителів. Тому, попрацювавши кілька місяців у Києві, майнув за кордон.

- Мій батько водить маршрутку в Петербурзі, - каже Олександр. – Він попросив керівництво, щоб вони влаштували мене на роботу. Я попав на його маршрут і отримував нормальну зарплату. Там відробив літній сезон.

В Росії, стверджує, стало легше. Бо працював з батьком. Але перед початком осені вирішив повернутись додому. Аби не сидіти склавши руки, почав шукати роботу через інтернет. Там і побачив оголошення «Електротрансу». І знову влаштувався кондуктором. Каже, що в рідному місті працюється найкраще.

Скаржиться на дороги та короткі маршрути

Робота в Олександра чергується в дві зміни. Коли виходить в першу, то доводиться вставати в 4 ранку. Друга починається з 14.00. Та тоді потрапляє додому не раніше 12 ночі. На нічні маршрути хлопець не виходить.

- В 4.30 ранку мене забирає машина, яка нас розвозить на роботу, - пояснює Олександр. – З депо ми виїжджаємо в 5 чи 6 ранку на маршрут. Тоді хочеться спати. А вже коли заходять люди, починають штовхатися, ти прокидаєшся. Головне виспатися – щоб зміг нормально встати на роботу.

Найчастіше Олександр нарікає на міські дороги. Каже, через вибоїни та пробки тролейбуси ламаються найчастіше. Їх трясе. Старі машини, переконує, часом сходять з маршруту відразу після виходу. На нових тролейбусах працюється легше. Та потрапити на них можна не завжди. Тут як пощастить.

 Найбільше подобається їздити на маршрутах №15 та №7, 7а. Бо тут довгі рейси і багато пасажирів. Тож можна привезти в депо чималу касу. А от на 1 та 5 маршрутах виходити не любить. Каже, вони занадто короткі. Навіть перерв на перекус чи п’ятихвилинний відпочинок нема. На заробітну плату не скаржиться. Отримує в середньому 3500 гривень. Та, стверджує, що поки цього вистачає.

Цікаві випадки та фірмові жарти

Олександр стверджує, що працювати кондуктором зовсім не нудно. Постійно трапляється щось цікаве та неординарне. Таких випадків пригадує кілька. Найбільше йому запам’ятався вечір 8 березня цього року. Того дня працював на маршруті №11а.

- Я взяв з собою стандартну кількість квитків, - розповідає Олександр. – Але бачу, що весь день їдуть молоді і всі платять. Настав вечір, а пасажирів менше не стає. Я дивлюсь, а в мене залишилось 5 квитків. Ми під’їжджаємо до зупинки «Пам’яті героїв» і тут заходить ще 5 чоловік. Я якраз всі талони продав і не знаю що мені далі робити. Переживаю. Я ж не міг просто взяти гроші і піти.

На щастя кондуктора, більше пасажирів до кінцевої зупинки не було. Та такі випадки, каже, поодинокі. Адже більшість пасажирів – пільговики.

Жінку з коляскою хлопець помітив за лічені хвилини і одразу кинувся допомагати

А коли нічого цікавого не відбувається, то Сашко сам жартує з пасажирами чи включається в загальну розмову в тролейбусі. Ключовим жартом кондуктор називає «обілечування хвостатих». Хлопець пояснює, що завжди намагається пожартувати з пасажирами, які їдуть з домашніми тваринами.

- Я питаю їх: «Який квиток у Вашого друга?», - каже кондуктор. – Вони сміються і мені весело. Але якщо собаку везуть без намордника, то прошу його надягнути.

 У вільний час хлопець грає з друзями у футбол, читає детективи та фантастику. Фанатіє від рок-груп «Sсorpions» та «Арія». На концерт останньої мріє піти, щойно вони приїдуть з гастролями в Хмельницький.

Бабусі дістають за «кольца та сережку» 

А от з пільговиками молодому кондуктору часом буває важко. Пенсіонерки постійно займають його місце, скаржаться на своє здоров’я та намагаються «вчити життя».

- Бабульки часто чіпляються: «Зніми ті кольца, ту сережку». Розказують мені, як я маю одягатися, чого мені не треба носити. Бо я не такий, як вони. То «плачуть», що вони не годні вийти по сходах. А як тролейбус задимиться чи двері заклинить, то беруть свої палки під руки і біжать на вихід швидше молодих, - скаржиться на пенсіонерок Олександр.

А ще, каже чоловік, бабусі мають звичку покататися в тролейбусі. Сідають на маршрут ще з 5 ранку і просто їдуть до кінцевої. А звідти пересідають в іншу сторону. Таке спостерігає щодня.

 "Я вже злякався, щоб він не вибив вікно"

Та найгірші ситуації виникають з нетверезими чи неадекватними пасажирами. Один із таких стався кілька місяців тому. Олександр розповідає, що підійшов до чоловіка, аби взяти за проїзд. Замість заплатити кондуктору, пасажир почав кричати на весь салон.

- Зрозуміти що саме він кричить не міг ні я, ні решта пасажирів, - каже Сашко. - Це було щось. 

Хлопець намагався заспокоїти чоловіка, та марно. Під’їхавши до найближчої зупинки, крикливий пасажир зійшов, та буянити не перестав. Натомість взяв десь візок для речей і хотів жбурнути його в тролейбус.

- Я вже злякався, щоб він не вибив вікно, - розповідає про подію кондуктор. – Це ж новий тролейбус. Але водій швидко закрив двері і поїхав. Неадекват так і не кинув візок. Я зітхнув з полегшенням. Думаю: «Добре, що ти вийшов».

Молодь, навпаки, особливої уваги на Олександра не звертає. Хоча сам хлопець свої татуювання на плечі заховав за одягом, а на зап'ястку - шкіряним браслетом. . 

У тролейбусі зустрів кохання

Олександр Распутняк розповів vsim.ua, що саме тролейбус йому подарував кохання. Завершуючи чергову зміну, кондуктор помітив у «рогатому» молоду дівчину. Він бачив її вже не вперше. Адже постійних пасажирів встиг вивчити в обличчя. Підійшов обілечувати, вони й познайомились. 19-річна Анна – так звали дівчину – розповіла, що працює в Хмельницькому ветлікарем. Добирається в місто з села Рижулинці. Коли розговорились, то виявилось, що симпатія взаємна і пара почала зустрічатися. Та це тривало недовго.

- Ми зустрічалися всього два місяці, - з посмішкою згадує Сашко. – Я почав себе ловити на думці, що без неї мені важко. Коли її не бачив, то навіть спати не міг. Постійно телефонував. Тоді я зрозумів, що інша мені не потрібна. Аня - моя і я її нікому не віддам.

Тож Олександр довго не думав – зробив дівчині пропозицію. Каже, пишного весілля не робили. Розписались. А згодом дружина повідомила радісну звістку – у них буде малюк. Виявилось, що Анна чекає на хлопчика. Молоді батьки вже й підібрали ім’я. Сина назвуть на честь дідуся Олександра – Мечислав. Він має народитися через місяць.

 "Чекали тьотю, а прийшов дядя"

Олександр Распутняк каже, що хмельничани не звикли до молодих кондукторів. Часто його не сприймають. Тож коли просить заплатити за проїзд – дивляться квадратними очима. Тому хлопець почав постійно їздити в жилеті з написом «Кондуктор» та носити на поясі гаманець.

Журналісти vsim.ua проїхали з Олександром кілька зупинок. Молодий кондуктор рухається по салону швидко. Встигає обілетити усіх. Хоча ті, й справді, дивуються з такого працівника.

Поки хлопець видавав квитки в «хвості» тролейбуса, спереду маленька дівчинка чекала «тьотю», якій дасть гроші за проїзд. Та її мати вчасно помітила, що кондуктор – чоловік. Вона пояснила дочці.
- Доця, прийде дядя, а не тьотя, - сказала жінка. 

Кілька хвилин по тому подружжя пенсіонерів також дивувалось, що квитки видає молодий хлопець. Поки Олександр відвернувся до інших пасажирів, ті пильно його розглядали. А жінка пошепки просила чоловіка, аби той уважно роздивився штани кондуктора.

Коментарі (10)

Ви не авторизовані

  • Андрей Кухар

    Напишіть про мене, я теж "Арію" слухаю!
  • Леонид Наседкин

    В Сант-Петербурге таких работником и не держат.Раз от туда ушёл,значит работать не хочет.
  • Олег

    Ще про нього розповім одну історію!!!Трохи з іншого боку!!!Одного разу моя дружина поверталась додому і зняла гроші з банкомату ,бо інших не було(банкомат видав 100 грн,інших купюр не було)...Сіла у тролейбус і цей "герой" почав їй відраховувати по гривні,мовляючи що "Зараз я вам ДАМ здачу",якийсь чоловік підійшов і каже щоб той припинив цей цирк,але він не зупинився і продовжив рахувати.Потім щей на пів тролейбуса обговорював з знайомим як він "гарно" поступив.....Ось такі то справи.Побачив цю статтю і вирішив написати.

    Олег reply Олег

    кому це критиканство адресоване?
  • Кононов Максим

    Приятно читать про обычный трудовой народ
Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook