Був зниклим безвісти. У Хмельницькому попрощались з Віталієм Мельником

• Віталій майже 15 років працював водієм в комунальному підприємстві.
• Він доєднався до війська, а восени минулого року пропав безвісти.
• Його загибель підтвердилась лише зараз.
• Герою було 38 років.

Сьогодні, 2 червня, у Свято-Георгіївському храмі у Хмельницькому відбулося прощання з захисником України Віталієм Мельником. Він тривалий час був зниклим безвісти. Рідні сподівалися на диво. Та нещодавно експертиза підтвердила: Віталій загинув під Покровськом. Провести Героя в останню путь прийшли його рідні, побратими, колеги, вчителі, друзі та небайдужі мешканці міста. 

Про життєвий шлях воїна розповіли у МТРК «Місто».

Віталій Юрійович народився 11 травня 1986 року в селі Давидківці. Тут пройшло його дитинство. Із сім’єю проживав в обласному центрі. Працював водієм у комунальному підприємстві КБ БРЕД. Колеги згадують: Віталій був відповідальним, працелюбним і щирим чоловіком.

«Віталік народився і проживав у нас. Закінчив школу. Дуже добра, талановита, дуже послушна, працьовита дитина. Дуже нам шкода, що такі прекрасні люди сьогодні поповнюють небесне військо», — говорить Олена Ярмощук, староста старостинського округу з центром у Давидківцях.

Спогадами поділилася і його класна керівниця, Надія Волчелюк. 

«Товариський, добрий. Завжди відгукнеться, якщо потрібно щось допомогти. Сидів у першому ряду біля вікна. Спокійний, тихий. Математику любив, старався. І ніхто з учителів ніколи на нього не пожалівся», — згадує педагогиня.

До війська Віталія мобілізували у 2023 році. Він проходив службу у складі 77-ї окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади. 

Життя воїна обірвалося восени 2024 року. У листопаді він зник безвісти під Покровськом. Рідні сподівалися на диво. Та нещодавно експертиза підтвердила: Віталій Мельник загинув 16 листопада. Йому було 38.

Віталія пам’ятають на підприємстві, де він працював водієм майже 15 років. 

«Віталій — перш за все чудова людина. Дружній, комунікабельний. Молодий, активний хлопець. Працював на вантажівках — сідав за кермо всього: від ЗІЛа до великовагових машин. Безвідмовний. Завжди виконував не тільки свої обов’язки, а й допомагав іншим. Після відпустки повернувся на фронт, і вже тоді надійшла звістка, що його бригада перебазовується. Через тиждень після повернення — зник безвісти. Ми до останнього вірили: в полоні, у шпиталі, можливо, живий…» — ділиться Володимир Шваєнко, в.о. директора КБ БРЕД.

Колега та друг Віталія, Олександр Горданом, розповідає:

«Віталік був чесною, відповідальною людиною. Порядний чоловік. Ми працювали разом на фірмі, займалися дорогами. Часто бачились. Втратили хорошу людину — втратили друга».

У Героя залишилися дружина, маленький син, батько та сестра. Його поховали з військовими почестями на Алеї Слави в Хмельницькому.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.