Чемпіон світу гасить пожежі на Хмельниччині: два життя рятувальника Миколи Шалана
- Тримати баланс між щоденним приборканням вогню та підкоренням світового спортивного п’єдесталу – таку долю для себе обрав 24-річний рятувальник з Теофіполя Микола Шалан.
Коли йому був 21, під час служби в ДСНС, він здобув звання чемпіона світу з гирьового спорту серед юніорів. А нині входить в трійку найсильніших гирьовиків України. Як поєднує два однаково виснажливих покликання – спорт та порятунок людських життів – читайте в нашому матеріалі.
«8 годин на пожежі…»
Поки більшість купували валентинки, замовляли суші й дарували подарунки своїм половинка до Дня захкохани, десятки рятувальників гасили масштабну пожежу.
«14 лютого мені з моїм підрозділом довелося 8 годин гасити вогонь площею 1000 квадратних метрів. Це була масштабна пожежа в селі Святець, на Теофіпольщині, на яку ще й довелося залучити колег з Антонін, Ізяслава та Білогір’я. Дякувати Богу, обійшлося без загиблих та травмованих», – ось так на запитання про робочі будні відповідає 24-річний рятувальник та чемпіон світу з гирьового спорту Микола Шалан. Для нього такі небезпечні виїзди – вже буденна справа. Адже з 2022 року чоловік служить начальником караулу пожежно-рятувальної частини Теофіполя.
«Хочу носити погони і захищати батьківщину…»
Почалося все з дитячого садка, де його спитали: «Ким ти хочеш стати, коли виростеш?». На що хлопчик впевнено відповів: «Хочу носити погони і захищати батьківщину!». В школі постав перед вибором двох професій, де носять погони: військового та рятувальника.
Вибір зробив, коли побачив на власні очі, як працюють рятувальники на пожежі. Вийшло все випадково, згадує Микола: «В одного чоловіка загорілась машина і я допомагав її гасити до приїзду рятувальної служби». Тоді відчув таку гордість за цю роботу, що зрозумів – хочу стати рятувальником.
Чому обрав гирі
Далі була активна фізична підготовка до вступу в університет. Микола жартує: «Займався не тим, що треба. Була простенька фізкультура: футбол, турнік, заняття в тренажерному залі». В 2018 році він вступає до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності і вже там обирає для себе друге покликання в житті – гирі.
«Чому обрав саме гирьовий спорт? Спочатку напевно через те, що там не потребувалось особливої фізичної підготовки, – згадує чоловік. – Потрапив в секцію гирьового спорту в університеті, захотів стати кращим, виграти університетські змагання». Далі зрозумів, що саме цей вид спорту найкраще підходить під його професію, бо тренує як силу, так і витривалість. «І на пожежі, і під час тренувань потрібно виконувати однотипну роботу за короткий проміжок часу, швидко і якісно».
«Хочу стати чкемпіоном світу»
В 2021 році Микола в складі університетської команди юніорів потрапив на змагання серед навчальних закладів. Там же й познайомився зі своїм майбутнім тренером та земляком, триразовим чемпіоном світу з гирьового спорту Василем Михайлінчиком. «Він вирвав 24-кілограмову гирю 134 рази обома руками і мене це серйозно замотивувало тренуватися далі», – пригадує чоловік.
Коли повернувся до Теофіполя служити рятувальником, то відразу ж пішов тренуватися у Василя Михайлінчика. А вже у вересні 2022 року виграв чемпіонат України з гирьового спорту серед юніорів.
На цьому Микола не зупинився. І вже через рік – чемпіонат Європи в Греції, де він здобуває першість серед юніорів. Відразу ж за ним, чемпіонат світу з гирьового спорту в Латвії. Де він робить поштовх 32-кілограмової гирі двома руками та ривок однією з такою ж вагою. Цей виступ приніс йому золоту медаль і титул чемпіона світу з гирьового спорту серед юніорів. «Усвідомлення, що я став чемпіоном світу, прийшло напевно десь через тиждень», – згадує спортсмен. Його особистий спортивний рекорд – 202 ривки 32-кілограмової гирі однією рукою.
На змаганнях з гирьового спорту серед дорослих, каже Микола, виступає з перемінним успіхом: тричі ставав бронзовим та срібним призером на Кубках асоціації з гирьового спорту. Головна ціль – виграти Кубок або хоча б увійти в двійку переможців. Бо це шлях до відбору в збірну України на чемпіонати Європи та світу з гирьового спорту: «Хочу стати чемпіоном світу з гирьового спорту серед дорослих і здобути звання майстра спорту міжнародного класу».Український як
Баланс між роботою та спортом…
На наше запитання «Як в тебе вистачає сили і тренуватися, і виступати на змаганнях, і ще виїжджати на пожежі та відповідати за команду?» він відповідає коротко: «Дві установки: слухати свій організм і слухати тренера». Та додає: не без того, що на тренування може не вистачати сил. Але все таки спорт має свою значну перевагу – він морально розвантажує після важкої зміни. «Коли ти приходиш на тренування, робиш ривок гирі 200 разів і просто падаєш після нього – голова стає яснішою».
А розвантаження дійсно необхідне. Адже на пожежі він, як начальник караулу, відповідає за все: за особовий склад, особливо за молодих працівників; за маршрут, аби якомога швидше дістатися до місця пожежі і загасити її; за людей, які можуть опинитися в біді і яких треба врятувати.
Навіть попри спортивні досягнення, говорить чоловік, поблажок йому від керівництва немає і свою роботу він, як і інші начальники караулу, мусить виконувати добросовісно.
«Хочу бути прикладом для своєї Улянки…»
Паралельно з порятунком людей і здобуттям першості на світових змаганнях, Микола в 2023 році одружився. Про вибір другої половинки чоловік жартує: «Нам, рятувальникам, не можна довго роздумувати. Відчув той вогонь в серці – і визначив для себе напрямок!». І саме кохання спонукає його і щодня долати небезпеку, і здобувати медалі: «Коли ти зранку прокидаєшся і бачиш поруч свою людину – це найбільша мотивація».
З дружиною Лесею ростять донечку Улянку. Її, говорить Микола, старається брати з собою на всі змагання, бо саме від дитини відчуває справжню підтримку. І зараз розуміє, що саме завдяки доньці він все своє життя буде займатися спортом: «Хочу бути прикладом для своєї Улянки».
Гирьовий спорт, підсумовує Микола, дав розуміння, і життєвої позиції: «Ти спортсмен тоді, коли на змаганнях стоїш 10 хвилин з гирями. Не кинув серед дистанції, а пройшов всю дистанцію. Неважливо, яким темпом ти закінчив дистанцію. Але пройшов її – тоді ти й спортсмен. Це й навчило доводити все до кінця і одним темпом».
Авторка - Діана Колесник
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
