Чоловіки і пологи. Зібрали історії хмельничан, які народжували разом зі своїми жінками

• Для них пологи почалися тоді, як дружина сказала: “Пора”. 
• Вони розрізали пуповину, плакали від щастя чи просили кохану потерпіти. 
• Допоки жінка народжувала, у деяких із татусів “у голові був хаос”, а хтось відчував паніку. 
• Як пологи виглядають очима чоловіків? 
• Поспілкувалися з чотирма хмельничанами, які поділилися своїм досвідом.

Партнерські пологи користуються популярністю серед породіль вже довгі роки. У Хмельницькому перинатальному центрі кажуть, що жінки найчастіше йдуть народжувати зі своїми другими половинками. Таким чином вони відчувають моральну, а подекуди й фізичну підтримку. Адже партнер на пологах має виконувати цілий ряд функцій, що допомагає створити якомога комфортніші умови для жінки. 

Головний лікар міського перинатального центру Андрій Ропотан розповідає, що партнером під час пологів може стати будь-яка близька людина породіллі. На таку особу покладається низка обов’язків. Серед них - контролювати стан жінки і, при необхідності, покликати лікаря, розмовляти з нею, виконувати дихальні вправи чи робити спеціальний масаж. Також партнер має зберігати спокій свій та жінки, яка народжує.

В умовах карантину перед пологами партнер має здати ПЛР та ІФА тест. Зробити це можна в перинатальному центрі. Крім того, в медзакладі радять пройти спеціальні курси. Зазвичай на таких розповідають про методи, що допомагають справитися з болем або почуттями паніки під час пологів. 

Оскільки жінки найчастіше обирають собі за партнера саме чоловіків, ми зібрали історії татусів про пологи. Представники сильної статі пригадали той день і розповіли подробиці своїх емоцій та відчуттів. Як виглядають пологи чоловічими очима, дізнаєтеся, гортаючи далі.

Юрій, 29 років

“Здавалося натер мозоль на долоні, розтираючи дружині поперек”

У Юрія народився син 4 роки тому. Чоловік та його дружина за освітою медики. Під час навчання вони вже бували на пологах. Тож приблизно розуміли, що на них чекає. 

Чоловік розповідає, що перед пологами кохана часто жартувала, що от-от народить. А якогось дня видалося не до жартів. Бо в неї дійсно відійшли води. 

Юрій згадує: аби покращити перебіг перейм у дружини, не припиняв розтирати їй поперек, розмовляти й жартувати. Однак згодом жартівливий настрій перейшов у стадію напруження та хвилювання. 

• Почалось все спонтанно. Ми прокинулись, як завжди, о 7 ранку. Я мав збиратись на роботу, і в цей момент у дружини відійшли води. Всі необхідні речі вже були готові до поїздки в перинатальний центр. Тому ми викликали швидку і поїхали. Приїхали на місце о 8 годині ранку. Переодягнулися і пішли в родзал. Перед цим дружину, звичайно, оглянув лікар. Потім був період очікування - із 8 ранку до 22 години. В цей час постійно перебував біля дружини та підтримував її всіма силами - і морально, і фізично. Я розтирав їй спину та поперек. Ми розмовляли і жартували. Мені здавалось, що натер собі мозоль на долоні, оскільки так довго розтирати комусь поперек у своєму житті ще не доводилось, - пригадує Юрій.

• Десь о 21 годині все почалось. Прийшли лікарі, медсестри. В цей момент зазвичай чоловікам пропонують покинути родзал, оскільки часто їм стає погано або втрачають свідомість від побаченого. Я залишився біля дружини, що б підтримувати її до кінця. Говорив їй, як правильно дихати, тримав за руку. В цей момент, коли жінку накриває пелена болі дуже важливо, що б поряд знаходилась рідна людина. Це зміцнює емоційний зв'язок та укріплює стосунки, - каже чоловік.

• Коли народився наш хлопчик, моїй радості не було меж. Взявши його на руки зрозумів, що цей маленький клубочок щастя тепер для мене цілий світ. Ми з дружиною раділи, що дитина здорова, що все обійшлось добре, без ускладнень. Персонал пологового будинку був ввічливий та привітний. Лікарі - професіонали.

Павло, 24 роки

“З’ясувалося, що пуповина не така, як я собі уявляв”

Павло пішов з жінкою на пологи у 2017 році. Тоді на світ з’явився його син - Артем. Чоловік був із дружиною під час всього процесу пологів. Каже, відчував паніку. Зовні цього не показував, аби зайвий раз не хвилювати кохану. 

Павло бачив увесь процес пологів. Каже, що залишити кімнату чи встати десь позаду його не просили. В результаті, чоловік не пожалкував, що зважився на партнерські пологи. Радить отримати такий досвід усім майбутнім батькам. 

• Пологи у моєї дружини почалися дуже неочікувано. Було це 13 листопада 2017 року. Ми наперед знали, що це мають бути саме партнерські пологи. Але до цього ніяк не готувалися. Єдине - нам тоді сказали мати при собі чистий одяг, а не бути в тому, що на вулиці ходимо. Я був постійно біля своєї Віки. Тоді я думав, що коли почнеться весь процес, то мені скажуть десь позаду встати. Але так не було. Я стояв збоку і мені все було видно. Пам’ятаю, що спершу я трохи панікував. Намагався стримуватися, як тільки можу. Не хотів, щоб дружина побачила і їй стало ще важче. Я був поряд із нею і щось їй розказував, аби вона могла відволіктися від болю. А ще я чекав команди лікарів. Тобто щоб вони мені сказали, що потрібно зробити, - каже Павло. 

• Потім я помив руки, мені дали ножиці і сказали - “Папаня, давай ріж”. З’ясувалося, що пуповина не така, як я собі уявляв. Вона не така то й тоненька. Коли тільки взяв малого на руки, то відчув надзвичайний спокій. Він кричав, а коли я його пригорнув до себе - заспокоївся. Наступного разу я планую також йти на пологи з дружиною і взагалі всім чоловікам це раджу. 

Сергій, 35 років

“Коли вперше взяв малу на руки - розплакався”

Сергій має двоє дітей. Найменшій Поліні - півтора року. Коли дружина носила її під серцем, подружжя прийняло рішення про партнерські пологи. Чоловік був з жінкою від самого початку. Каже, що йому було шкода дружину, бо бачив, як вона мучилася. 

Коли його кохана почала народжувати, Сергія попросили залишити родзал. У коридорі він не міг знайти собі місця, бо хвилювався за дружину й маля. Говорить, що в той момент у голові був хаос. Тому навіть не може пригадати про що думав.

• Це була ніч. Жінка прокинулася і каже - вже пора. Ми зібралися і поїхали в перинатальний центр. Я сидів біля неї. У жінки все боліло. Я масажував їй поперек і постійно тримав за руку. Казав їй: “Потерпи, ще трішки”. Було видно, що їй погано та як вона мучилася. Так тривало близько 4 годин. Потім в неї вже почалися пологи. Вона стала нагинатися. Я весь час був біля неї. А тоді вона відчула, що от-от народить. Я покликав лікаря, - згадує Сергій.

• Коли вона почала народжувати, мене вигнали з родзалу. Пам’ятаю, що дуже нервував тоді. Ходив по коридору туди-сюди. У голові був повний хаос. Потім вийшов лікар і сказав мені заходити. Я перерізав дитині пуповину. Досі пам’ятаю, як вперше взяв малу на руки. Тоді я розплакався від щастя. 

Максим, 33 роки

“Частково знімав на відеокамеру”

17 грудня 2013 року в Максима та Олени з’явилася донька - Варвара. Батьки чекали на неї з нетерпінням. Тож коли все почалося - були повністю готові до зустрічі з немовлям. Мова йде не лише про зібрану сумку з речами в перинатальний центр. Напередодні пологів подружжя навідалося до психолога. На той час візит до фахівця був обов’язковою вимогою, аби отримати дозвіл на партнерські пологи.

Максим розповідає, що не уявляє себе в очікуванні під дверима родзалу. Мовляв, йому було значно спокійніше бути поряд з коханою.

• Напередодні пологів ми з дружиною сиділи ввечері вдома і дивилися телевізор. Вона мене тримала за руку, а потім дуже різко її стиснула. Сказала: “Пора”. Коли приїхали в перинатальний центр, дружину почали оглядати медики. Поки це тривало, я сидів у коридорі й нервував, - розповідає чоловік.

• Пізніше нас відвели в родзал. Там у дружини були перейми. Я тримав її за руку. Загалом був спокійний і впевнений в тому, що все мине добре. Я бачив повністю увесь процес того, як вона народжувала. Загалом тривало це все не довго. Здається близько 20 хвилин. Коли Варвара з’явилася на світ, дружина через сльози болю та щастя вигукнула “Моя дитинка”. Цей момент я запам’ятав найбільше, - згадує Максим. - Пуповину я не перерізав, оскільки в цьому питанні більше довіряю лікарям. Тоді Варвару поклали на маму. А пізніше доньку вже взяв я. У той момент відчув, що таке щастя. Вже за годину після того, як народилася донька, ми подзвонили до всіх бабусь і потішили їх новиною.

У медзаклад чоловік захопив відеокамеру. Там йому вдалося відзняти деякі фрагменти того, що відбувалося. 

• Я частково знімав на відеокамеру. От тільки в родзалі під час пологів медики сказали, що робити це не бажано. Це вони вважають поганою прикметою. Поки тривали пологи, одна з медсестер встигла поділитися кумедними випадками того, як татусі знімали все й потім падали без тями. Або ж поки дружина народжувала, розповідали про все, що відбувається, комусь із рідних. 

Ну а день, коли в пари народилася донька, автоматично спростив вибір імені для дівчинки. Вони розглядали два варіанти. Цікаво, що один із них саме Варвари. І саме 17 грудня - День святої Варвари.

Друзі, діліться власними історіями в коментарях. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.