Дві донечки залишились без батька. Історія загиблого військового Валентина Любарця

- Він мав безліч планів після перемоги і мріяв показати донечкам море.
- Валентин був спортсменом і військовим, який захищав країну ще за часів АТО.
- Захисник назавжди повернувся додому. Спогадами про нього поділились рідні.
Він був відданий спорту, своїй сім’ї і залишився відданим Україні. “Добрий, чесний і справедливий…Справедливість в нього була на першому місці”, - таким Валентина Любарця знають його друзі і близькі. Для них він назавжди залишиться 32-річним.
Валентин був військовим і захищав країну на Сході з 2015. Пішов боротись з ворогом і з початком повномасштабної війни. У захисника залишився батько і дружина з двома доньками. Спогадами про військового поділились його рідні.
Один з братів-близнюків
Захисник проживав у селищі Чемерівці, що у Кам’янець-Подільському районі. Їх у сім’ї було троє - Валентин і його близнюк і ще старший брат. Дружина одного з братів Ольга Любарець розповідає, матір хлопчиків померла. Виховував їх батько.
- Мама померла, коли хлопці закінчили 6-й клас. Їх виховував батько. Валентин все життя займався важкою атлетикою. Жив спортзалом, доглядав за собою і мав хорошу фізичну форму. Неодноразово брав участь у різних змаганнях. Він ніколи не вживав спиртного і не курив, - каже Ольга.
Рідні розповідають також, Валентин був чудовим сім’янином. Мав дружину і двох доньок. Старшій 11 років, а молодшій - всього 4. Його мрією після перемоги було відвезти дітей на відпочинок, на море…
- В нього була хороша сім’я. Він настільки любив свою жінку, що не дозволяв їй працювати. І повністю забезпечував їх сам. Він мріяв побувати за кордоном і вивезти діток на море. Один раз побував і більше не їздив, - пригадує дружина брата.
Про війну ніколи не розказував
Валентин пов’язав життя з військовою справою ще до початку повномасштабної війни. У 2009-2010 проходив строкову службу у військовій частині спеціального призначення на посаді розвідника. Захищав країну і в 2015. Тоді чоловік брав участь в АТО на Сході.
Згодом, як розповідають рідні, звільнився й працював у мирному житті. Якийсь час їздив на заробітки за кордон й працював на солодовому заводі. У перші дні російського вторгнення Валентин знову взяв до рук зброю.
- Ми до нього подзвонили 25 лютого. Він сказав: “в мене вже рюкзак стоїть зібраний”. І зранку 26 числа поїхав, - пригадують рідні.
Розповідають, за три тижні до загибелі Валентин повернувся додому з Бахмута. Йому дали десять днів відпустки. За цей час він встиг побачитись з близькими і звісно - з донечками.
Ольга Любарець каже, він ніколи не розказував про війну.
- Не було розмов про війну. Рідко, міг лише скинути свої фотографії в переписці. У нього брати за кордоном, не дозволяє служити стан здоров’я. Він їм казав: “ви будьте тут, а я пішов за всіх трьох. Я пішов служити за всіх”, - додає Ольга.
Трагічну звістку про загибель Валентина повідомили і в його рідному навчальному закладі. Там, до слова, навчається зараз його старша донька.
- Пам’ятаємо його як чуйну, виважену, обдаровану дитину. Гордимося його здобутками і перемогами. Поважаємо його принциповість і надійність. Дякуємо за сміливість, мужність і готовність бути серед тих, хто захищає наші пріоритети. Сумуємо, що наш спокій і Незалежність України здобуваються такою страшною ціною та важкою втратою. Висловлюємо глибоке співчуття донечці Ангеліні та всій родині. Ти назавжди залишишся у серцях тих, хто тебе знав і любив, - написали на сторінці Чемеровецького ліцею №1.
Військовий загинув 3 червня під час виконання бойового завдання. Він отримав поранення в грудну клітку, несумісне з життям. Трапилось це в районі населеного пункту Гатище на Харківщині.
“Він свято вірив у Перемогу. Він зробив все від нього залежне”, - пишуть у соцмережах.
З Героєм попрощались у рідних Чемерівцях вчора, 7 червня.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
Тіма
Читач95
Любитимемо і будемо вдячні Тобі завжди!
Низький Тобі уклін.
Щирі співчуття дружині,донечкам,батькові і братам!
Ти завжди будеш ГЕРОЄМ у наших серцях💔
Вічна,світла пам'ять🙏тобі ,НАШ небесний янголе!