Двох воїнів провели в останню дорогу на Хмельниччині

• Війна забрала життя Сергія Безкоровайного та Олександра Пахолока.

На Хмельниччині сьогодні, 3 червня, попрощались із двома захисниками, життя яких обірвала війна.

Сергій Безкоровайний



0 0

У Шепетівці провели в останню земну дорогу Сергія Володимировича Безкоровайного — воїна, азовця, патріота та батька. Він повернувся додому «на щиті».

Сергій Безкоровайний служив водієм-електриком відділення збору та обробки даних розвідки маневреної групи радіоелектронної розвідки роти безпілотних систем 1-го батальйону спеціального призначення. Мав звання старшого сержанта із позивним — «Солод». 

Сергій народився 30 листопада 1975 року в селі Судилків, що на Шепетівщині. Після завершення 9 класів він вступив до Шепетівського професійно-технічного училища, де здобув спеціальність каменяра-штукатура. У 1993 році його призвали на строкову службу. Він проходив службу у ракетних військах у місті Первомайськ Миколаївської області. Після армії Сергій повернувся додому й цілковито присвятив себе справі, яка приносила йому задоволення та користь іншим — будівництву.

Його добре знали як майстра своєї справи — сумлінного, точного, працелюбного і відповідального. Усе, до чого торкалися його руки, було зроблено з любов’ю і совістю: чи то будинок, чи тин, чи дах. Та понад усе для Сергія важливою залишалася родина, розповідають у громаді. Зі своєю дружиною, Оксаною Валеріївною, вони створили міцну родину та виховали трьох дітей — доньку Мирославу, сина Захара та наймолодшого Матвія.

Сергій був батьком, другом, наставником і прикладом. Усі вихідні він віддавав родині. Любив збирати гриби, рибалити. Мріяв про мир, про майбутнє для своїх дітей.З авжди був усміхнений, енергійний. Умів підтримати добрим словом, пожартувати, підбадьорити. Його називали душею компанії. 

Коли в Україну прийшла велика війна, Сергій став до зброї. Його син Захар уже був у лавах Збройних Сил України. І батько вирішив стати поруч. 

Спочатку Сергій служив в іншій військовій частині, брав участь у бойових діях в районі Торецька. Згодом вступив до складу бригади спеціального призначення Національної гвардії України — «Азов».

До останнього дня він залишався на передовій. 25 травня 2025 року Сергій загинув у бою на Донецькому напрямку. Ворожий дрон-камікадзе обірвав його життя.





Олександр Пахолок



0 0

Сьогодні, 3 червня, у селі Криштопівка на Хмельниччині віддали шану молодшому сержанту Олександру Пахолоку. Він загинув 29 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Йому було 42 роки. Про втрату повідомили у Війтовецькій територіальній громаді. 

«Він був не просто солдатом, а справжнім героєм, який віддано служив своїй Батьківщині. Його мужність, самовіддача та готовність ризикувати власним життям заради інших, стали прикладом для багатьох», — зазначено у повідомленні громади.

Олександр Пахолок проходив службу в складі 68-ї окремої єгерської бригади. Загинув поблизу Покровська Донецької області внаслідок мінно-вибухової травми.

У нього залишилися мати, сестри, дружина, син та донька. Героя поховали на кладовищі в рідному селі Криштопівка.





Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.